3. Державна політика в галузі охорони праці. Державний нагляд за охороною праці

Роботодавець, згідно з чинним законом "Про охорону праці" зобов'я­заний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотри­мання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управ­ління охороною праці, а саме :

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їхнє дотримання;

• розробляє за участі сторін колективний договір і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних до­сліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і терміни, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлює правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за дотриманням працівником норм технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та інди­відуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні, аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених ВИМОГ. >,.;

Система управління охороною праці (СУОП) - сукупність органів управління підприємством (структурним підрозділом), які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність щодо виконання завдань охорони праці, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Об'єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, навчально-виховних, соціально-економічних, організаційно-технічних і сані­тарно-профілактичних заходів з охорони праці.

Мета функціонування СУОП - здійснення державної політики щодо охорони праці, яка спрямована на збереження здоров'я працівника під час виробничої діяльності, запобігання нещасним випадкам, профзахворюванням і аваріям шляхом комплексного вирішення встановлених завдань роботи з охорони праці.

Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:

• загалом на підприємстві - директор (роботодавець) та його заступник;

• у підрозділах - їхні керівники.

Організаційно-методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підго­товку управлінських рішень та контроль за їхнім виконанням здійснює служба охорони праці (СОП) або інженер з охорони праці, які підпорядковуються безпосередньо директору.

Загальна структура управління охороною праці

Управління охороною праці поділяється на такі рівні:

• загальнодержавний;

• регіональний (обласний, районний, міський, районний у містах, селищі, селі);

• галузевий;

• виробничий (рівень підприємства).

Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України:

• Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держпромбезпеки), а на місцях - його територіальні управління, а також відповідні інспекції;

• міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів здійснюють:

- Держпромбезпеки;

• органи пожежного нагляду Управління державної пожежної охорони Міністерства з надзвичайних ситуацій;

• органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ);

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України (Мінекобезпеки).

Вищий нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів про працю, зокрема з її охорони здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах, що перебувають у їхньому функціональному підпорядкуванні або відповідно до їх повноважень здійснюють управління, нагляд і контроль з питань, пов'язаних з тими чи іншими аспектами охорони праці та життя лю­дини у різних сферах її діяльності.

Завдання та функції управління охороною праці

Концепція управління охороною праці спрямована на реалізацію положень Конституції та Законів України щодо забезпечення охорони життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, належних умов для формування у працівників свідомого ставлення до особистої безпеки, безпеки оточуючих, запровадження нових і вдосконалення існуючих механізмів уп­равління в галузі охорони праці.

Метою впровадження Концепції є реалізація конституційного права працівників на належні, безпечні та здорові умови праці шляхом:

• створення та забезпечення функціонування державної, галузевої, регіональної систем управління охороною праці та системи управління охоронною праці підприємств, організацій, установ з метою комплексного розв'язання завдань охорони праці;

• розмежування підприємств за сферами управління охороною праці між регіональними та галузевими органами управління охороною праці;

• застосування економічних методів управління охороною праці;

• підвищення ролі роботодавця щодо створення системи управління охороною праці на підприємстві (або вдосконалення вже існуючої) та забезпечення на кожному робочому місці безпечних і здорових умов праці;

• зміни підходів до формування нормативно-правової бази про охорону праці з урахуванням міжнародної практики;

• наукового забезпечення управління охороною праці; пріоритетної під­тримки наукових досліджень, спрямованих на розвиток охорони праці та впровадження результатів науково-дослідних робіт;

• удосконалення системи мотивації праці посадових осіб органів державного управління охороною праці, роботодавців щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, працівників щодо дотримання вимог охорони праці;

• економічної зацікавленості в безпечних умовах праці;

• створення оптимального механізму взаємодії органів державного управління охороною праці та Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

• розмежування напрямів діяльності між місцевими державними адмі­ністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними органами місцевого самоврядування, територіальними органами Держпромбезпеки та регіональними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

• укомплектування органів державного управління охороною праці та нагляду за охороною праці, служб охорони праці, підприємств кваліфікованими фахівцями з охорони праці;

• відновлення й удосконалення системи підготовки та перепідготовки в навчальних закладах фахівців з охорони праці;

• створення чіткої системи обліку, аналізу стану безпеки та умов праці в державі.

Державне управління охороною праці здійснюється шляхом сукупності скоординованих дій органів державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участі об'єднань роботодавців, професійних спі­лок та інших представницьких органів з реалізації основних напрямів соціальної політики в галузі охорони праці, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці, виховання у працівників свідомого ставлення до безпеки і обережності в процесі праці.

Основними завданнями управління охороною праці є:

1. Опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях.

2. Підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:

• забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;

• забезпечення утримання в належному стані виробничого устатку­вання, будівель та споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів;

• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

• організацію і проведення навчання працівників з питань охорони праці;

• пропаганду охорони праці;

• забезпечення професійного добору працівників окремих професій;

• забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.

3. Організаційно-методичне керівництво на регіональному та галу­зевому рівнях.

4. Стимулювання інтеграції управління охороною праці до єдиної сис­теми загального управління організацією виробництва.

5. Широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці

Основні функції управління охороною праці:

• планування та фінансування робіт;

• організація, координація робіт у галузі охорони праці;

• облік, аналіз та оцінка показників стану умов і безпеки праці;

• контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Державні заходи мають передбачати:

• забезпечення реалізації національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища шляхом впровадження системи багатоканального фінансування;

• створення нормативно-правової бази про охорону праці, яка відображала б реформування економічних відносин і забезпечувала економічну доцільність ведення робіт без порушень вимог законодавства про охорону праці;

• удосконалення дозвільної системи та системи ліцензування певних видів діяльності для забезпечення контролю за розробленням та впровадженням безпечних технологій, засобів захисту працюючих;

• розроблення та впровадження ефективного механізму взаємодії ор­ганів державного управління охороною праці та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

• створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці, забезпечення належного рівня навчання працівників з питань охорони праці;

• вжиття заходів, що сприяють зацікавленості роботодавців у створенні на підприємстві здорових і нешкідливих умов шляхом заснування соціальної номінації в Конкурсі "Кращий роботодавець року", пропагування через ЗМІ позитивного досвіду роботи кращих підприємств, створення районних і міських дошок пошани;

• формування свідомого ставлення дітей, населення та працівників до питань охорони праці шляхом поліпшення інформаційно-роз'яснювальної роботи через ЗМІ, виховання почуття обережності;

• налагодження інформаційного забезпечення в галузі охорони праці на основі інформаційних комп'ютерних мереж;

• підвищення рівня компетентності у правових, соціально-економічних, організаційно-технічних та медико-профілактичних питаннях працівників органів управління охороною праці регіонального та галузевого рівнів, а також сторін соціального партнерства, які формують обв'язки в розділі "Охорона праці" колективного договору, регіональних та галузевих угод;

• активізацію участі професійних спілок у формуванні та реалізації системи управління охороною праці на регіональному, галузевому рівнях та на рівні підприємства;

• забезпечення належного громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці з боку професійних спілок в особі своїх виборних органів і представників та уповноважених найманими працівниками осіб на підприємствах.

Навчання працівників з питань охорони праці

Дуже важливо у системі управління охороною праці забезпечити органи державного управління охороною праці та служби охорони праці підприємств, установ, організацій кваліфікованими фахівцями з охорони праці різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за відповідними профільними спрямуваннями з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб.

Належна кваліфікація й обізнаність працівників з питань охорони праці є за­порукою зменшення ризику отримати виробничу травму чи професійне захво­рювання. Тому у процесі реформування державного управління охороною праці одним із найпріоритетніших напрямків є підвищення рівня знань працівників з цих питань, яке має забезпечуватися у закладах освіти і безпосередньо вдосконалю­ватися шляхом навчання працівників у процесі трудової діяльності.

Для підвищення рівня знань працівників з питань охорони праці необхідно:

• удосконалити навчальні програми з питань охорони праці, впровадити нові форми і методи навчання з питань охорони праці, зокрема впровадити навчання за модульною системою;

• опрацювати проект положення "Про підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників системи Держнаглядохоронпраці";

• розробити та реалізувати комплекс заходів щодо визначення пріо­ритетних завдань у навчальних програмах під час підготовки та підвищення кваліфікації державних інспекторів з урахуванням наукових досліджень, досягнень та технічних рішень щодо створення безпечних умов праці у га­лузях виробництва.

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях, потребує удосконалення шляхом вивчення та поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативного розповсюдження посібників, пам'яток, методик, листівок відпо­відного спрямування.

В Україні є національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП), який має забезпечити збирання, оброблення і доведення до кожного підприємства, незалежно від форми власності, видів діяльності та належності до сфери управління (галузевого чи регіонального рівня), інформації з питань управління та нагляду за охороною праці тощо.

Мотивація, оперативне керівництво і координація робіт з охорони праці

Керівництво підприємства з метою своєчасного виконання цільових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, угод з професійними спілками, перспективних, річних і оперативних планів заходів з охорони праці, повсякденної діяльності за дотриманням вимог нор­мативно-правових актів здійснюють відповідну роботу з мотивації (стиму­лювання) трудових колективів, підлеглих посадових осіб та конкретних виконавців шляхом застосування організаційно-розпорядчих, соціально-психо­логічних та економічних методів управління.

Організаційно - розпоряджувальними методами (накази, розпорядження, вказівки, зауваження) виховують почуття обов'язку і відповідальності. Кожна посадова особа на всіх рівнях управління повинна повсякчас впливати на під­леглих з метою виконання ними вимог охорони праці і забезпечувати опе­ративне керівництво і координацію цією діяльністю. Для цього кожна посадова особа:

• складає оперативні (місячні, квартальні) плани заходів і конкретні доручення з виконання річних і перспективних планів роботи з охорони праці;

• організовує виконання оперативних планів і конкретних доручень, приписів служби охорони праці та технічних інспекторів;

• організовує поточний контроль і координує роботи з питань охорони праці;

• здійснює поточний аналіз вищеназваної діяльності;

• негайно втручається у разі виявлення порушень вимог інструкцій, норм і правил охорони праці, порушень термінів виконання запланованих заходів;

• проводить оперативні наради, видає накази, розпорядження, вказівки з питань охорони праці;

• проводить інструктивно-роз'яснювальну роботу, зокрема роз'яснює підлеглим особам і працівникам їхні обов'язки, права і відповідальність у сфері охорони праці.

Оперативні заходи і конкретні доручення фіксуються у відповідних жур­налах оперативного адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці з перевіркою результатів виконання на місці.

Соціально-психологічні методи спрямовуються на створення у підлеглих працівників мотивації щодо необхідності виконання вимог охорони праці, безпечних методів поведінки та безпечних прийомів праці шляхом:

• виховання у працівників самосвідомості безпеки праці і поведінки;

• виховання звички перед початком будь-якої роботи проводити самоконтроль достатності своїх знань безпечних методів і прийомів праці, послідовності виробничих операцій за інструкцією;

• формування неформального, відповідального, зацікавленого ставлення до проведення інструктажу, навчання і пропаганди охорони праці;

• доведення особистим прикладом керівника уважного ставлення до питань охорони праці і виконання правил, норм, інструкцій;

• створення гуманного психологічного клімату в трудових колективах, непримиренного, вимогливого ставлення до будь-яких порушень правил і норм охорони праці;

• широкого застосування методів морального стимулювання за досягнення в галузі охорони праці;

• створення оптимального психологічного робочого стану.

До економічних важелів роботи з охорони праці на підприємстві належать:

• штрафні санкції;

• диференційовані Страхові внески залежно від рівня ризику робіт (Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання").

Компенсування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я (постанова Кабінету Міністрів України (КМУ) від

23.06.1993 р. № 472, від 18.07.1994 р. № 192 та ін.), складається з:

• виплати втраченого заробітку;

• виплати одноразової допомоги;

• компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу;

• виплати (за наявності) за моральну шкоду.

Штрафні санкції накладаються (Постанова КМУ від 17.09.1993 р. № 754 та ін.) за:

• порушення законодавства та інших нормативних документів від 0,5 до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства. У разі нещасного випадку - згідно з чинним Положенням на посадові особи органами Держпромбезпеки накладаються штрафи:

• за невиконання колективного договору та інші порушення - згідно з Законом "Про адміністративні правопорушення" - до ста мінімальних розмірів заробітної плати;

• за невиконання законних вимог органів Держнаглядохоронпраці: на працівників до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, на службових осіб - до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітних плат.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці щодо безпечного ведення робіт на об'єктах, підконтрольних органам Держнаглядохоронпраці, на посадових осіб накладається штраф до десяти міні­мальних розмірів заробітної плати.

Контроль, облік, аналіз стану охорони праці полягає в розрахунку та обліку показників, що характеризують стан умов праці, у порівнянні цих по­казників з нормованими значеннями, виявленні причин недотримання правил, норм, стандартів і виконанні робіт з охорони праці. Результат обліку фіксується в документах встановленої форми звітності.

Розслідування і облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій здійснюється відповідно до чинного Положення.

Облік і аналіз виробничого травматизму здійснюється службою охорони праці. Результати аналізу є основою для розроблення планів-заходів з покра­щання охорони праці.

Під час проведення усіх видів контролю визначають причини виявлених відхилень від норм і вимог охорони праці і розробляють заходи щодо їхнього усунення з подальшим їх введенням до відповідних планів робіт з охорони праці.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт (підрозділу) зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис у журналі оперативного контролю про вжиті щодо порушника заходи і усунення недоліків.

У разі порушення інструкцій з охорони праці вперше до порушника комплексно застосовуються такі заходи:

• позачергова перевірка знань з охорони праці;

• аналіз-обговорення у трудовому колективі;

• накладання дисциплінарного стягнення.

У разі порушення інструкції протягом року вдруге відповідно застосовуються:

• обговорення на зборах трудового колективу і комісії з охорони праці підприємства;

• звільнення з роботи у зв'язку із систематичним порушенням трудової дисципліни згідно з Кодексом законів про працю (КЗпП) України.

У разі порушення вимог охорони праці з боку керівника підрозділу відпо­відний запис роблять у журналі оперативного контролю, а винного працівника скеровують для позачергової перевірки знань з питань охорони праці.

Стан охорони праці в підрозділах підприємства контролюють служба охорони праці, адміністрація, а також керівники служб і підрозділів під­приємства у вигляді оперативного і поточного контролю, комплексних і цільо­вих перевірок.

Служба охорони праці здійснює контроль відповідно до чинного по­ложення про службу, річних і квартальних планів роботи, а також графіків цільових перевірок.

Адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці здійснюють трудові колективи через вибрані ними комісії і уповноважених з питань охорони праці відповідно до чинного Положення.

Облік стану умов і безпеки праці на підприємстві здійснює служба охо­рони праці за формами: № 1-ПВ (про умови праці), № 7- ТНВ (про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки), № 23 - ТН (про причини тимчасової непрацездатності), 1-ППО (про пожежі), №1-ДДП (про дорожньо-транспортні випадки), зведений звіт за кожною із форм їх заповненням.

Додатково Держпромбезпеці та міністерствам подається звітність за формою № 1-УБ (умови та безпека праці). Зведена форма подається облдерж­адміністрації та міністерствам за призначенням. Звіт за формою № 389-9-86 (облік профотруєнь та профзахворювань) подається до Міністерства охорони здоров'я.

Атестація та паспортизація робочих місць за умовами праці на під­приємстві проводиться згідно з постановою КМУ від 01.08.1992 р. за № 442. Паспортизація санітарно-технічного стану цехів повинна спрямовуватися на приведення цехів і виробництв, машин, механізмів та іншого обладнання у відповідність до вимог нормативних актів з охорони праці, вивільнення пра­цівників із небезпечних та шкідливих виробництв.

Щоквартально адміністрація підприємства разом з профспілковою орга­нізацією проводить огляди-конкурси стану охорони праці на підприємстві.

Стан умов і безпеки праці аналізує служба охорони праці на підставі:

- результатів атестації робочих місць за умовами праці;

- матеріалів розслідування нещасних випадків (акт за ф. Н- ), профзахворювань, аварій та пожеж, актів перевірок ДІОП, інженерно-лікувальних бригад.

Основними показниками ефективного функціонування СУОП у межах підприємства є рівні:

• виробничого травматизму (Кч, Кт);

• профзахворювань, пов'язаних з умовами праці;

• кількості робітників, що працюють у незадовільних умовах праці;

• кількості обладнання, що не відповідає нормам НТП, аварійних будівель та споруд;

• забезпеченості засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями;

• величиною витрат на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• витрат на відшкодування збитків потерпілим, на розслідування та ліквідацію наслідків аварій, нещасних випадків та професійних захворювань.

Технологія управління охороною праці на підприємстві

На основі розробок професора Г.Г. Гогіташвілі можна зробити висновок, що в сучасних умовах існують три центри управління охороною праці: дер­жавне управління (не адміністративне), управління з боку роботодавця (влас­ника підприємства), управління з боку працівників підприємства (рис. 1.3).

Держава створює законодавчу базу з питань охорони праці; комплекс інспекцій, що здійснюють нагляд за виконанням прийнятих нормативно-пра­вових актів про охорону праці; інфраструктуру виробничо-технічного, ін фор­маційного, наукового та фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.

Роботодавець (власник підприємства) економічно зацікавлений в тому, щоб люди, які працюють на підприємстві, не травмувались та не хворіли, і тому забезпечує виконання нормативно-правових актів про охорону праці. Окрім того, механізм соціального страхування передбачає збільшення страхо­вого внеску, якщо на підприємстві зростає травматизм та професійні захворювання працівників. Важливу роль у системі управління охороною праці на підприємстві відіграють громадські інституції (профспілки, уповноважені трудових колективів) та комісії з питань охорони праці.

Рис. 1.3. Комплексне управління охороною праці

Працівники повинні відповідально ставитися до охорони праці, знати та виконувати вимоги, визначені нормативною документацією. В сучасних умовах кожному працівнику необхідно постійно підтримувати високий фізичний, психологічний та фаховий рівень, програмувати шляхи здорового довголіття, запобігати виникненню випадків травматизму та профзахворювань.

Інакше у працівника буде значно менше шансів отримати роботу на ринку праці.

Управління охороною праці на підприємстві і в кожному підрозділі здійс­нюється шляхом виконання завдань роботи з охорони праці, які регламентовані чинним законодавством і нормативною документацією (ЗУ "Про охорону праці", КЗпПу, стандартами, нормами, правилами, інструкціями та ін.).

З метою успішного виконання всіх завдань роботи з охорони праці (спе­ціальні функції) керівництво підприємством і кожним структурним підроз­ділом має здійснювати всі основні функції (етапи, стадії) управлінського циклу за кожним завданням (заходом) з охорони праці (планування - організація -мотивація - контроль).

У кожному підрозділі на дошці "Охорона праці" необхідно розмістити технологічну схему управління охороною праці, призначену для послідовної перевірки виконання завдань і функцій управління охороною праці. Завдання передбачають визначення коефіцієнта їхнього виконання:

Кі=Ф/Н,

де Kj - коефіцієнт виконання завдань роботи з охорони праці; Ф - фактична кількість заходів (вимог), виконаних протягом року, місяця, кварталу; Н -кількість запланованих заходів (вимог, функцій), які підлягали виконанню.

За цими даними можна розрахувати середній коефіцієнт виконання всіх заходів управління охороною праці в підрозділі (на підприємстві) як кінцевий показник роботи підрозділу з виконання завдань охорони праці протягом року.

Управління охороною праці в галузі

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) - сукупність органів управління галуззю, які на підставі нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань з охорони праці в галузі.

Управління охороною праці на галузевому рівні здійснюють міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, об'єднання підприємств, створені за галузевим принципом відповідно до чинного законодавства.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах повно­важень, визначених нормативно-правовими актами стосовно підприємств, які знаходяться у сфері їх управління, з метою реалізації основних завдань і функцій управління охороною праці:

• Забезпечують виконання рішень Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, подають пропозиції до планів її роботи.

• Опрацьовують:

• пропозиції до Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• пропозиції до зведеного плану розроблення (перегляду) державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

• галузеву систему управління охороною праці;

• галузеву програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вироб­ничого середовища.

• Сприяють:

• впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, зокрема ергономіки, прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та інди­відуального захисту працюючих;

• забезпеченню працюючих засобами індивідуального захисту.

• Організовують:

• забезпечення підприємств нормативно-правовими актами про охорону праці;

• підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових робіт, спеціалістів підприємств та членів комісій з перевірки знань щодо охорони праці;

• розроблення інструкцій з охорони праці, пропозицій щодо розроб­лення державних галузевих і міжгалузевих нормативних актів з охорони праці;

• вивчення та поширення передового досвіду організації роботи охорони праці;

• галузеві наради, семінари, конкурси з питань охорони праці.

• Проводять оперативні наради із з'ясування обставин і причин групових нещасних випадків.

• Беруть участь у спеціальному розслідуванні нещасних випадків згідно з чинним законодавством.

• Аналізують нещасні випадки, випадки професійних захворювань і аварій, а також з'ясовують шкоду від цих подій.

• Опрацьовують і подають пропозиції про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільги і компенсації згідно з чинним законодавством.

• Забезпечують інформаційну підтримку підприємств галузі з питань охорони праці, зокрема про причини аварій і нещасних випадків, підготовку пропозицій щодо запобігання ним.

• Надають методичну допомогу підприємствам у проведенні атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; організації професійного добору для окремих професій; під час обстеження будівель, споруд, інженерних мереж та розроблення заходів щодо виведення їх з аварійного стану чи з експлуатації; під час приведення устаткування та технологічних процесів у відповідність до вимог нормативних актів з охорони праці; у забезпеченні підприємств інформаційними матеріалами з питань охорони праці; у проведенні галузевих нарад, семінарів, оглядів та конкурсів з питань охорони праці.

• Заслуховують керівників підприємств, які допустили погіршення стану безпеки і умов праці або зростання кількості нещасних випадків, профзахворювань та аварій.

• Здійснюють відомчий контроль на підприємствах за:

• функціонуванням системи управління охороною праці, роботою служб охорони праці;

• станом охорони праці, реалізацією галузевих угод у частині комплексних заходів з питань охорони праці;

• своєчасним проведенням навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки;

• забезпеченням працівників засобами індивідуального захисту, ліку­вально-профілактичним харчуванням тощо;

• виконанням наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

У разі систематичного порушення законодавства у сфері охорони праці мають право розірвати контракти з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

Об'єктом управління охороною праці в галузі є діяльність керівництва галуззю, структурних підрозділів і функціональних служб Міністерства, Дер­жавного комітету, Департаменту щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-про­філактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охорони праці у галузі.

Функції управління охороною праці у галузі

Процес виконання кожного завдання з охорони праці полягає в послі­довному здійсненні керівником (відповідальною особою, власником) основних функцій (стадій, етапів) управлінського циклу: планування - організація -мотивація - контроль.

Плануванню заходів з охорони праці (перспективне, щорічне) в галузі, об'єднаннях, управліннях, організаціях повинна передувати відповідна перед-планова робота: прогнозування можливих небезпечних і шкідливих чинників і необхідних профілактичних заходів, а також складання цільових програм із запобігання травматизму, профзахворюванням і поліпшення виробничого середовища.

Планування - це встановлення цільових завдань виконавцям і визначення потреби в ресурсах усіх видів, змісту і об'єму робіт з розподілом їх щодо часу виконання. В планах повинні бути передбачені заходи охорони праці щодо:

• знарядь праці: машин, механізмів, пристосувань, інструментів, облад­нання;

• предметів праці: матеріалів, напівфабрикатів, виробів;

• прогресивної технології, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів;

• організації і управління - наукової організації праці, ергономіки, виробничої естетики;

• будівель і споруд - безпечної конструкції будівель і споруд.

Організація роботи з охорони праці в галузі здійснюється розробленням:

• розподілу обов'язків щодо управління між підрозділами і службами;

• посадових інструкцій про обов'язки, права і відповідальність керівних працівників щодо охорони праці.

Мотивація роботи з охорони праці - це вид управлінської діяльності, який сприяє діяльності керівника і працівників щодо охорони праці. Мотивація цієї діяльності ґрунтується на двох категоріях:

• потреби відчуття безпеки під час праці, уникнення травм, захворювань і аварій;

• винагороди за проведення заходів з охорони праці, уникнення організаційних і матеріальних наслідків у випадку травмування чи профзахворювання людей, виникнення аварій, пожеж та ін.

Контроль, облік, аналіз, звітність, комунікація - функція управління, призначена для встановлення фактичного стану і виконання завдань з охорони праці в галузі (підрозділі), порівняно з планом і чинними нормативними актами, визначення наслідків цих відхилень, накопичення планових і фактич­них даних і періодичне складання статистичних звітів встановлених форм, прийняття рішень щодо визначення і введення заходів охорони праці до планів роботи на наступні роки.

Державна експертиза умов праці області

Державна експертиза умов праці (ДЕУП) області входить до управління праці та зайнятості населення облдержадміністрації та є складовою частиною ДЕУП України системи Мінпраці.

Основними завданнями ДЕУП є:

• реалізація державної політики щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці на підприємствах, а також окремих осіб;

• державний контроль за правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими встановлюються пільгові пенсії та надаються додаткові відпустки;

• надання працівникам підприємств відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці;

• проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорій з шкідливими і важкими умовами праці;

• участь у розгляданні суперечок між власником (адміністрацією) та працівниками підприємств про надання пільгових пенсій і додаткових від­пусток;

• підготовка висновків про обґрунтованість пропозицій підприємств щодо змін у списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення та додаткові відпустки;

• участь у розробленні нормативних актів про охорону праці;

• розгляд і видача за погодженням з профспілковими органами висновків про встановлення та зміну підприємству диференційованих тарифів соціального страхування залежно від небезпечності, шкідливості, важкості робіт та станом інших умов праці;

• визначення порядку та здійснення контролю за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці.

ДЕУП має право:

• проводити експертизу умов праці на підприємствах і давати роз­порядження про усунення виявлених порушень;

• замовляти органам санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України проведення на підприємствах санітарно-гігієнічних досліджень та підготовку відповідних висновків;

• спільно з іншими органами державного нагляду і контролю заборо­няти експлуатацію виробничих об'єктів та робочих місць у разі порушення санітарних норм і правил;

• перевіряти на підприємствах документацію про встановлення праців­никам пільгових пенсій і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства;

• у разі виявлення порушень чинного законодавства щодо прав працівників на отримання пільг та компенсацій за несприятливі умови праці давати адміністрації підприємств розпорядження про усунення цих порушень;

- вносити до органу, який призначив пільгову пенсію, пропозиції про стягнення з підприємств грошових сум, виплачених у зв'язку з необґрунтованим віднесенням робочого місця до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- вносити адміністрації підприємств подання про припинення дії прийнятих на підприємстві рішень з питань пільгового пенсійного за безпечення і надання додаткових відпусток, що не відповідають чинному законодавству.

Працівники служби ДЕУП зобов'язані:

• забезпечувати якісне проведення експертизи умов праці;

• надавати методичну допомогу підприємствам в оцінюванні умов праці;

• через профспілкові комітети підприємств доводити до відома трудових колективів результати експертизи умов праці;

• інформувати керівників підприємств, а за необхідності - їхні вищі органи управління про виявлені порушення порядку встановлення пільгових пенсій і надання додаткових відпусток для вжиття заходів щодо їх усунення, вносити пропозиції про притягнення винних осіб до відповідальності;

• аналізувати практику застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими встановлюються пільгові пенсії та надаються додаткові відпустки, і вносити пропозиції щодо їх удосконалення;

- ДЕУП області взаємодіє з органами державного санітарного нагляду, соціального захисту населення, соціального страхування та іншими органами державного нагляду, профспілками і обласною та районними державними адміністраціями.

Обласна державна інспекція праці

Обласна державна інспекція праці (далі - обласна ДІП) є складовою частиною державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України і проводить свою діяльність під керівництвом головної ДІП.

Керівник обласної ДІП є Головним державним інспектором праці області.

Обласна ДІП здійснює контроль за дотриманням на підприємствах законодавства про працю з таких питань:

• трудовий договір і ведення трудових книжок;

• робочий час і час відпочинку;

• оплата праці, гарантії і компенсації;

• укладання та виконання регіональних угод, колективних договорів;

• трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств;

• відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обо­в'язків;

• праця жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

• трудова дисципліна і матеріальна відповідальність працівників.

Свою діяльність обласна ДІП здійснює у взаємодії з органами держав­ного управління охороною праці, державною податковою адміністрацією області, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представ­никами сторін, які підписали регіональні угоди та колективні договори.

Обласна ДІП контролює виконання законодавства про працю шляхом проведення планових перевірок підприємств, а також перевірок за дорученням Головного державного інспектора праці - заступника Міністра праці та со­ціальної політики України, голови облдержадміністрації або за пропозицією правоохоронних органів, державної податкової адміністрації, органів місцевого самоврядування, профспілкових та інших об'єднань громадян.

Обласна ДІП відповідно до покладених на неї завдань:

• контролює дотримання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

• вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або упов­новаженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спря­мовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а у разі необхідності доводить їх до відома органів прокуратури;

• складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення у разі невиконання вимог законодавства про працю;

• сприяє організації правового навчання власників (керівників) підпри­ємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

• веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань дотримання законодавства про працю. При цьому по­садові особи ДІП не виступають як посередники чи арбітри під час розглядання індивідуальних трудових спорів.

Посадовим особам ДІП надається право:

- безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за дотри­манням законодавства про працю;

- знайомитися з документами та одержувати від місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань дотримання законодавства про працю, інші документи і відомості необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

• у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємств або уповноваженому ним органу приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

• ставити до відома власника (керівника) підприємств або уповноважені ними органи про накладення стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Посадові особи ДІП поряд з іншим зобов'язані:

• надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників;

• не повідомляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;

• проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування тощо.