166. Обґрунтуйте необхідність розвитку недерж. Пенсійного страхув..

Одним з найважливіших завдань розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні є реформув. пенсійної системи. У зв’язку з новими економічними, соціальними, політичними та демографічними реаліями в нашій країні постала об’єктивна необхідність запровадж. системи недерж. пенсійного забезпеч., що на даний момент виступає одним із пріоритетних напрямків удосконал. системи соціального захисту громадян. Процес старіння насел. та зрост. частки осіб пенсійного віку посилює соціальне та фін. навантаж. на працююче насел. країни і стає причиною підвищеної уваги сучасного сусп. до розвитку системи недерж. пенсійних фондів (НПФ).

Необхідність розвитку недерж. пенсійного страхув. також зумовлена— наявністю у значної частини працюючих пільг із сплати внесків до Пенсійного фонду України;— низькою заробітною платою (у третини працюючих не вище, ніж прожитковий мінімум);— дефіцитом коштів ПФУ на виплату пенсій, що покривається за рахунок держ. бюджету;— великою заборгованістю із сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхув. підприємств;— зрост.м рівня соц. захищеності українських громадян.

167. Економічна сутність фінансів суб’єктів господарюв.. Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин мікрорівня.

Економічну природу фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створ. і здійсн. виробничо-фін. діяльності.

Фінанси підприємств – це система економічних відносин щодо формув., розподілу й ефективного використ. фін. ресурсів на усіх стадіях життєвого циклу.

Фінанси беруть участь у вартісному розподілі створеного ВВП, забезпеченні формув. і використ. доходів і грошових фондів. Вони безпосередньо пов’язані з іншими ек. категоріями господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом, бюджетом.

Фінансові відносини на рівні підприємств обслуговують вихідну ланку всієї фін. системи держ.. Головною метою фінансів підприємств є формув. необхідності обсягу фін. ресурсів для використ. їх у процесі виробничої діяльності.

Об’єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формув.м та використ.м грошових фондів.

Суб’єкти: підприємства та організації, державне казначейство, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб’єкти господарюв., які є юридич. особами.

168. Функції фінансів суб’єктів господарюв..

Фінанси підприємств – сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створ. і здійсн. виробничо-фін. діяльності.

У процесі господар. діяльності фінанси підприємств як економічна категорія виявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через такі функції:

- формув. фінансових ресурсів у процесі виробничо-господар. діяльності;

- розподіл та використ. фінансових ресурсів для забезпеч. операційної, фін. та інвестиційної діяльності, для викон. своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарюв.;

- контроль за формув.м та використ.м фінансових ресурсів у процесі відтвор..

169. Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарюв., їх хар-ка.

Внутрішні фінансові відносини – це відносини, які пов’язані із створ.м та використ.м фінансових ресурсів, у середині суб’єктів господарюв. під час провед. господар. діяльності. Вони мають розподільчий характер і включають:

• розподіл доходу і формув. прибутку;

• розподіл чистого прибутку та його використ.;

• формув. та використ. амортизаційних відрахувань;

• утвор. та використ. фондів підприємств.

Зовнішні відносини – відносини, які пов’язані із розподілом або обміном фінансових ресурсів між різними суб’єктами, які здійснюють фін. діяльність (між підприємствами, підприємством та державою тощо). Вони поділяються на 2 види:

а) відносини обміну:

• взаємовідносини між суб’єктами господарюв., у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

б) відносини розподілу:

• взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнув.;

• взаємовідносини з фондами цільового признач.: внески і надходж.;

• взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодув.;

• взаємовідносини з банками: відкриття та вед. рахунків, зберіг. коштів на депозитах, отрим. і погаш. кредитів, отрим. і сплата процентів тощо;

• взаємовідносини з інституціями фін. ринку: розміщ. власних цінних паперів та інвестув. тимчасово вільних коштів;

• взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходж. з них.

169. Методи організації фін. діяльності суб’єктів господарюв..

Існує 3 методи організації фін. діяльності:

— комерційний розрахунок;

— неприбуткова діяльність;

— кошторисне фінансув..

Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фін. діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фін. ресурсами і джерелами їх формув., доходами, витратами і фін. результатами.

Основним методом є комерційний розрахунок. Фін. діяльність будується за схемою:

Визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів відіграють власні кошти, котрі покривають значну частину витрат, а також є забезпеч.м отриманих кредитів. Бюджетні асигнув. і надходж. з цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль, а збалансув. потреб у фінансових ресурсах здійснюється за допомогою кредиту. Метою діяльності є отрим. прибутку.

Принципи, на яких ґрунтується цей метод:

— повна господарська і юридична відокремленість;

— самоокупність (покриття витрат на просте відтвор. виробництва за рахунок отриманих доходів)

— прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток)

— самофінансув. (покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, погашаються за рахунок прибутку)

- фін. відповідальність (підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності).

Неприбуткова діяльність організована за схемою:

Специфічною ознакою формув. фінансових ресурсів є те, що воно здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей метод не передбачає принципу прибутковості. Головна мета функціонув. неприбуткових підприємств — забезпеч. певних потреб сусп., а не отрим. прибутку.

Неприбуткова діяльність ґрунт. на принципах:

— господарська і юридична відособленість (достатня для самостійного введ. фін. діяльності, але є дещо обмеженою з боку засновників або/та держ.);

— самоокупність;

— фін. відповідальність.

Кошторисне фінансув. полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансув..

Схема:

Кошторисне фінансув. здійснюється за двома напрямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоративних об’єднань чи фондів підприємств. Установи, які фінансуються з бюджету на основі кошторису, називаються бюджетними.

Кошторисне фінансув. здійснюється за такими принципами:

— плановість (фінансув. здійснюється на підставі й у межах установленого плану)

— цільовий характер виділених коштів (виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом)

— виділ. коштів залежно від фактичних показників діяльності установи (фінансув. здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників)

— підзвітність (передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями).

169. Принципи організації фінансів суб’єктів підприємницької діяльності.

Організація фінансів підприємств базується на принципах, відповідних певному методу їх організації.

Так при комерційному розрахунку, принципи наступні:

— повна господарська і юридична відокремленість (господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати ріш. з питань виробничої і фін. діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фінансові результати)

— самоокупність (покриття витрат на просте відтвор. виробництва за рахунок отриманих доходів)

— прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток)

— самофінансув. (покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, погашаються за рахунок прибутку)

- фін. відповідальність (підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності).

При неприбутковій діяльності наступні принципи організації:

— господарська і юридична відособленість (достатня для самостійного введ. фін. діяльності, але є дещо обмеженою з боку засновників або/та держ.);

— самоокупність;

— фін. відповідальність.

При кошторис. Фінансув., фінанси суб’єктів господарюв. будуються на таких принципах:

— плановість (фінансув. здійснюється на підставі й у межах установленого плану)

— цільовий характер виділених коштів (виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом)

— виділ. коштів залежно від фактичних показників діяльності установи (фінансув. здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників)

— підзвітність (передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями).