44. Види фін. Контролю та їх хар-ка.

Залежно від взаємозв’язку об’єкта контролю (фін. діяльності) і суб’єкта (органу контролю) фінансовий контроль поділяється на види: внутрішній і зовнішній.

При внутрішньому контролі фін. діяльність кожного суб’єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи. Такий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб’єкта.

Зовнішній контроль полягає у перевірці фін. діяльності суб’єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Метою є перевірка відповідності фін. діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей контроль за ознакою суб’єктів його здійсн. поділяється на Держ., відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і суспіл.

Держ. — це контроль з боку держ. як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фін. контролю (Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів тощо). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоплює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодерж. фін. політики.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фін. діяльності суб’єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об’єднань. Цей контроль спрямований на виявл. та усун. порушень і недоліків у фінансовій діяльності підвідомчих підприємств і організацій

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними контролюючими органами — аудиторськими фірмами. Цей контроль спрямований на перевірку законності фін. діяльності і доцільності здійсн. окремих фінансових операцій. Однак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер. Вони визначають відповідність чи невідповідність фін. діяльності чинному законодавству, реальність та повноту її відображ. у фінансовому обліку та звітності.

Суспільний фінансовий контроль — це контроль з боку сусп. за фінансовою діяльністю держ.. Він не має, як правило, організованих форм (певною мірою функції цього контролю виконує Рахункова палата) і здійснюється за рахунок відкритості, гласності й прозорості фін. діяльності держ..

За часом провед. фін контроль поділяється на (форми фін. контролю) попередній, поточний, наступний.

Попередній контроль здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета — перевірити доцільність і надійність даної фін. операції, виявити рівень ризику, що пов’язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджув., з’ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавству, інтересам підприємства чи фізичної особи.

Поточний контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета — забезпечити реальність проходж. грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового признач. та дотрим. встановлених термінів провед. фінансових операцій.

Наступний контроль проводиться після здійсн. фінансових операцій та за підсумками фін. діяльності за певний період. Його мета — перевірка реалізації стратегії і тактики фін. діяльності того чи іншого суб’єкта.

За метою та завд.ми: моніторинг, внутрішній аудит, інспектув..

Моніторинг — система заходів, що пов'язана зі спостереж.м за фін. явищами і процесами і використ. для прийняття оперативних рішень.

Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів держ. сектору і дає впевненість центральним фінансовим органам в тому, що система держ. управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущ. помилок чи нерентабельності.

Інспектув. — подальший контроль за дотрим.м законодавства органами держ. сектору при використанні і розпорядженні фін. та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бух. обліку і складанні фін. звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.