Аудиторські перевірки

Аудиторська перевірка дозволяє встановити достовірність бухгалтерської звітності підприємства і відповідність здійснених ним фінансових чи господарських операцій діючому законодавству.

Вона може бути проведена на основі документів, вилучених слідчим в установленому законом порядку.

За своїм змістом аудиторські перевірки являють собою незалежну експертизу, яка здійснює аналіз публічної фінансової звітності господарського суб'єкта з метою встановлення її достовірності, повноти, відповідності діючому законодавству і порядку ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та інших видів контрольної роботи.

Недоліком аудиторської перевірки є те, що в ході її проведення використовуються традиційні методи документальної ревізії і фактичного контролю (як при Інвентаризації).

Подібним шляхом не вдається виявити методи і способи фальсифікації бухгалтерських балансів. Аудитор перевіряє документальне підтвердження записів в бухгалтерському обліку з виходом їх на баланс і на звіт.

Іншими словами, він перевіряє наявність первинних документів, які фіксують відомості про господарські операції та їх подальше відображення.

Коли в документи заносяться неправдиві відомості, аудитор, на відміну від судового експерта, не може визначити недостовірність первинних документів, а тому не може встановити фальсифікацію балансу і тим самим спосіб скоєння податкового злочину. 9. Забезпечення відшкодування збитків, заподіяних податковими злочинами.

Одна із важливих задач при розслідуванні податкових злочинів-забезпечення цивільного позову і відшкодування заподіяної державі шкоди.

Як зазначалося вище, безпосереднім об'єктом податкових злочинів являються відносини, які виникають з приводу несплати податків.

Наслідком злочинного порушення податкового законодавства являються збитки, спричинені державі, яка не отримала в бюджет кошти, що їй належать і які вона повинна була отримати.

Так як контроль за дотриманням податкового законодавства покладений на податкові інспекції, то саме вони повинні забезпечувати правильність застосування фінансових санкцій за порушення зобов'язань перед бюджетом і своєчасно стягнути кошти по них.

Звідси випливає, що саме податкові служби зобов'язані заявляти цивільні позови, в тому числі і в кримінальному процесі, з метою відшкодування збитків державі. На практиці так частіше всього і буває.

З метою забезпечення цивільного позову слідчий зобов'язаний накласти арешт на грошові кошти та майно обвинувачених або інших осіб, у яких знаходиться майно, отримане злочинним шляхом.

Порядок зберігання арештованих грошових коштів визначається згідно діючого законодавства.

Якщо мова йде про арешт майна підприємства, то слід мати на увазі, що він може бути накладеним лише в тому випадку, коли обвинувачений є його власником чи співвласником, а також якщо мають місце дані про те, що приховані від податку засоби привласнені цим підприємством.

1. Поняття, сутність і види слідчого експерименту. Відтворення обстановки і обставин події, що передбачено ст. 194 кпк, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1. перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;

2. експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості почути або побачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій спрямованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий експеримент.

Слідчий експеримент –

є окремою слідчою дією, яка полягає у проведені дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов'язано з проведенням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють зробити висновок дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

Щоб було краще Вам зрозуміло, що ж це за слідча дія, приведу Вам такий приклад із практики:

Наприклад потрібно установити, чи міг свідок побачити і впізнати людину при світлі дулового полум'я, коли той стріляв у темноті з мисливської зброї;

• чи міг водій із свого місця в кабіні вантажного автомобіля, знаходячись у визначеному місці проїзної частини дороги, бачити раптово виниклу перешкоду;

• чи міг свідок чути розмову, що відбувалася за стіною і т.д. Найбільш поширеними в практиці розслідування є відтворення обстановки й обставин події, що встановлюють можливість (неможливість):

• сприйняття якогось факту за певних умов;

• учинення визначених дій у даних умовах;

• існування того або іншого факту (явища) при визначених обставинах;

• відтворення по встановленню механізму події і механізму утворення слідів.

При встановленні можливості (неможливості) сприйняття здійснюється перевірка видимості або чутності.

Наприклад свідок стверджує, що він бачив і впізнав людину, що виходила з будинку, де було вчинено злочин.

При наявності сумнівів у достовірності цього_; слідчий приймає рішення провести відтворення з метою перевірки можливості бачити і впізнати людину, що виходила з будинку в той же час доби (вечірній час), при тієї ж погоді і ступені освітленості, що були за даними метеоцентру в потрібний час.

Природно, що при проведенні відтворення свідок, показання якого перевіряються повинний приймати в ньому особисту участь, тому що спроможність бачити в заданих умовах багато в чому визначається його особистими психофізіологічними властивостями (гострота зору, спостережливість, цілеспрямування сприйняття і т.п.).

Ще один приклад.

Свідок Сергеев С.И. будучи допитаним у якості свідка показав, що знаходячись на вишці (де ніс службу) він почув крики про допомогу, що виходили з лісопосадки.

Однак обвинувачуваний заявив, що Сергеев не міг на такій відстані чути крики.

Було зроблене відтворення на предмет чутності на визначеній відстані.

Або ще приклад:

Свідок Скрябін И.С. стверджував, щo знаходячись у сусідній кімнаті чув, як підозрюваний Вантух Й.В. загрожував убивством Шинкареву Н.Г., труп якого згодом був виявлений.

Для перевірки подібних показань було проведене відтворення, при якому свідок разом із слідчим і понятими знаходився в тій кімнаті, де він був у момент розмови, а в сусідній кімнаті, також у присутності понятих, вимовлялися з різним ступенем гучності фрази загрозливого характеру.

У результаті було встановлено, що слова, вимовлені звичайним голосом, відмінно чутні в першій кімнаті.