Об'єктивні відображення.

Найбільш повно та об'єктивно інформація про зовнішність людини може бути зафіксована фотозніманням. Використовується сигналітична, та оперативна фотозйомка.

Сигналітична (впізнавальна) - застосовується для фіксації ознак зовнішності осіб, які підлягають реєстрації, обліку, упізнанню. Для фіксації функціональних ознак зовнішності найбільш доцільно використовувати відеозапис.

Якщо говорити про оперативну зйомку, то ви знаєте, яким чином її отримують. Маски і зліпки використовуються для фіксації ознак зовнішності померлих, загинувших, якщо посмертні зміни незначні, їх отримують за дорученням слідчого або працівників органів дізнання, спеціалісти в області судової медицини. 1. ВИНИКНЕННЯ, ПОНЯТТЯ , ЗМІСТ І ПРАВОВОВІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТЧНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

Методи реєстрації з метою боротьби із злочинністю використовувалися ще в стародавні часи. Як правило, для цього застосовувалось два способи :

1. Тавруваня ;

2. Калічення .

Обидва цих способи здійснювали одночасно функції покарання і впізнання - це в стародавньому Вавілоні - Закони Хамурапі, стародавній Індії - Закони Ману (її ст. до н.є ). Фізичні каліцтва вказували не тільки на характер скоєного злочину, але і на те, скільки злочинів вчинено даною особою. При тавруванні на лиці чи на іншій частині тіла випалювали умовні знаки, букви чи цілі слова (наприклад, в Росії - "ВОР", "КАТ"). Тавро в деякій мірі полегшувало затримання злочинця, але встановивши де, коли і за що він був покараний, впізнати його особу по тавру було неможливо.

В Англії і Франції проводились "ідентифікаційні паради", які полягали в тому, що злочинців, які знаходились під вартою оглядали поліцейські, і старалися впізнати раніше бачених.

Початок формування криміналістичної реєстрації на чітко науковій основі було покладено в кінці XIX століттявведенням:

1. Антропометричного;

2. Дактилоскопічного способів реєстрації злочинців:

а) А. Бертаньон— 1882р. ;

б) В. Гершель, Г. Фульде ,

Ф. Гальтон (1887 - 1891 рр.).

Що стосується Росії, то дактилоскопічна форма обліку була введена в 1905 році і спочатку вона отримала назву "уголовная регистрация", тобто реєстрація злочинів і злочинців.

Ефективність розкриття і розслідування злочинів в багатьох випадках залежить :

1. Від якості і кількості криміналістично значимої інформації;

2. її доступності для слідчих і осіб, які здійснюють розшук і дізнання .

Під цією інформацією в першу чергу розуміють :

1. Фактичні дані чи відомості, які знаходяться в причинне - наслідковому зв'язку із подією злочину:

а) характеризують спосіб його здійснення ;

б) осіб , які його скоїли ;

в) предмети злочинного посягання ;

г) знаряддя злочину і інше .

Таку інформацію називають:

1. Актуальна криміналістична значима інформація :

Її джерелами являються найрізноманітні (матеріальні і ідеальні) сліди злочинів, а відповідно, і всі слідоутворюючі об'єкти.

2. Потенціальна криміналістично значима інформація :

Це виключно довідкова інформація, яка характеризує індивідуальні і родові (видові) ознаки людини, матеріалів, речовин і виробів, які не мають причинно-наслідкових зв'язків з подією злочину, проте сприяють вирішенню діагностичних і ідентифікаційних задач.

Сюди відносяться відомості про джерела виникнення, якісному і кількісному складі відомих речовин і матеріалів; їх фізичних і хімічних якостях; відомості про зразки виробів чи продукції і інша довідкова інформація.

Що таке криміналістична реєстрація?

Це раціональне використання криміналістично - значимої інформації, з урахуванням її об'єму і різноманітності , яке можливе тільки в рамках інформащйно-пошукової системи, що забезпечує накопичення , обробку, зберігання і пошук такої інформації. Під криміналістичною реєстрацією розуміють як певну систему матеріальних об'єктів (колекції, картотеки, бази даних) так і практичну реєстраційну діяльність.

Система засобів реєстрації складається із підсистем, які називаються криміналістичними обліками, і відрізняються один від одного обліковуваними даними, а також способами і формами їх накопичення і систематизації.

В наш час в рамках криміналістичної реєстрації нараховується біля трьох десятків різноманітних обліків, які іменуються по видам обліковуваних об'єктів, наприклад:

1. Алфавітний ;

2. Дактилоскопічний ;

3. Інші обліки.

Звідси слід відмітити форму криміналістичного обліку, тобто спосіб накопичення інформації, яка реєструється.

Різноманітні способи фіксації криміналістичної інформації:

1. Описовий - алфавітний, по ознакам;

2. Зображуючий - зображення речей та предметів;

3. Графічний - схеми, графіки, спектрограми, креслення;

4. Колекційний - речовини, матеріали, вироби, знаряддя і сліди злочинів, тобто зібрання натуральних колекцій об'єктів — оригіналів .

На практиці нерідко застосовують змішані форми і способи обліків: рекомендації доповнюються альбомами, картотеками.

Описовий спосіб фіксації інформації об'єднується з виготовленням фотознімків, дактилокарт і т.д.,

Криміналістичні обліки безпосередньо не передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Але порядок їх ведення визначений основними вимогами КПК, які стосуються :

1. Правил фіксації;

2. Вилучення і зберігання речових доказів

3. Отримання зразків дослідження; для порівняльного аналізу.

4. Залучення спеціаліста;

5. Призначення і проведення експертизи.

Правовими основами криміналістичної реєстрації являються:

1. Констиуція України ;

2. Закон України "Про міліцію" ;

3. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" .

Крім цього, процедура збору, матеріалів обліку детально регламентується підзаконними актами :

1. Наказами МВС України ;

2. Інструкціями МВС України.

Юридичними підставами для реєстрації окремих осіб являються:

1. Постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про обрання міри запобіжного заходу - утримання під вартою і постанови про притягнення в якості обвинуваченого;

1. Вирок чи рішення суду;

2. Постанова про оголошення всеукраїн-ського розшуку особи ;

3. Протокол затримання підозрюваного;

Для реєстрації інших об'єктів, маючих причинно-наслідковий зв'язок з подією злочину, юридичною підставою являються протоколи слідчих дій. 2. ВИДИ ОБЛІКІВ

В залежності від особливостей обліковуваних об'єктів і характеризуючих їх ознак обліки поділяються на:

1. Оперативно- довідкові;

2. Криміналістичні;

3. Довідково - допоміжні.

1. В основу оперативно-довідкових обліків покладені зовнішньо-явні, зоросприимаючі ознаки осіб, предметів, речей, виробів,наприклад, відео- і звуко- записуюча апаратура, годинники і тому подібні вироби які мають фабричні номери, марку з вказанням заводів виробників, часу і місця випуску.

Ознаки таких об'єктів реєстрації описуються безпосередньо слідчими і працівниками оперативних апаратів (на відміну від криміналістичних обліків, коли інформаційні ознаки об'єктів виявляються шляхом спеціальних досліджень чи експертиз).

2. Криміналістичні обліки, до них відносяться деякі об'єкти оперативно-розшукових обліків, оскільки поряд із спеціальною метою - забезпечити задачі розшуку різноманітних категорій предметів і осіб - вони в неменшій'мірі служать цілям розкриття і розслідування злочинів.

3. Довідково-допоміжні обліки до них відносяться об'єкти, які не мають причинно-наслідкового зв'язку з обставинами злочину, а реєстраційні ознаки виявляються або візуально, або за допомогою спеціальних досліджень.

Мова йде про такі об'єкти, як особи, які ховаються від слідства і суду, зниклі безвісти, неопізнані трупи, номерні речі і т.ін.

Частина цих об'єктів відноситься до оперативно-довідкових обліків, частина до криміналістичних, згідно з вказаними вище критеріями диференціювання.

В залежності від рівня централізацій обліків вони підрозділяються на:

1. Місцеві обліки;

2. Регіональні обліки;

3. Центральні обліки.

1. Місцеві - ведуться на рівні місцевих (районних) органів внутрішніх, справ в інформаційних центрах (ІД), експертно-криміналістичних відділах (ЕКВ), відділах кримінального розшуку.

2. Регіональні - ведуться в зональних інформаційних центрах, експертно-криміналістичних управліннях (ЕКУ) УВС області чи УВС на залізничному і повітряному транспорті.

3. Центральні - головним інформаційним центром (ГІЦ), експертно-криміналістичним центром (ЕКЦ МВС України). Багато з них є централізовано-місцевими і функціонують на всіх вказаних рівнях.

Підставою для постановки на облік являються заяви (повідомлення) в органи внутрішніх справ про незаконне заволодіння, а також знайдення безгосподарського транспортного засобу,(в тому числі мотоколяски і моторолери).

3. КРИМІНАЛІСТИЧНІ ОБЛІКИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.

1. Облік по способам здійснення злочинів

Цей облік являє собою спеціальну систему реєстрації злочинів по стійко-проявляючимся ознакам, які характеризують механізм злочинних дій і особу яка їх скоїла .

В регіонах облік здійснюється шляхом ведення двох видів картотек (по злочинам, які скоєні відомими і невідомим особами).

Карточка на нерозкритий злочин перед поміщенням в картотеку обов'язково перевіряється по другій картотеці і навпаки. Облік ведеться на місцевому і обласному рівнях.

Дані про спосіб скоєння злочину являються крім цього, частиною універсальної системи (АБД) автоматизованого банку даних, про який буде сказано нижче.

2. Облік осіб, які зникли безвісти,неопізнаних трупів, невідомих хворих і дітей.

Цей облік здійснюється на рівні ГЩ, МВС України, а також, на рівні областей і являє собою систему взаємопов'язаних карток, котрі об'єднують пізнавальні карти єдиного зразка, які містять формалізований опис зовнішніх ознак людини .

Цьому обліку належать особи, які зникли без наявних для цього причин, якщо невідома їх доля і місцезнаходження; неповнолітні, які втекли із шкіл-інтернатів, дитячих будинків і інших закладів; душевно-хворі, люди похилого віку і інваліди, інші особи, якщо вони не можуть повідомити про себе відомості необхідні для встановлення особистості.

Опізнавальні карти обов'язково перевіряються по алфавітній картотеці осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. В свою чергу, картотека зниклих безвісти осіб використовується при перевірці осіб, доставлених в органи міліції чи поступивших без документів в будинки пристарілих і інвалідів, лікувальні заклади.

Поступивших в картотеку неопізнаних трупів опізнавальні картки перевіряються по картотекам безвісти зниклих громадян і осіб, які об'явлені в розшук.

3. Облік слідів пальців рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів , (слідотека) і осіб , взятих міліцією на облік.

Цей облік ведеться експертно-криміналістичними відділами МВС і відділом кримінального пошуку. Об'єднує в себе карточки з фотокартками одиничних і групових слідів пальців рук (долонь) візерунків, вилучених з місця розкритих злочинів, а також дактилоскопічні «карти осіб, які взяті міліцією на облік ( «ворьі в законе», злочинні авторитети, кішенькові злодії) Цей облік є необхідним, головним чином, для встановлення осіб які залишили сліди рук на місці події. З його допомогою є можливість встановити факт залишення слідів однією і тією ж особою в різних місцях, що може бути підставою для об'єднання кримінальних справ в одне провадження.

4. Облік стріляних куль, гільз і боєприпасів з слідами зброї (кулегільзотека)

Цей облік ведеться в експертно-криміналістичних управліннях з метою встановлення фактів застосування злочинцями одного і того ж екземпляра зброї при скоєнні декількох злочинів.

Обліку підлягають кулі, гільзи і боєприпаси з слідами зброї виявлені і вилучені на місці нерозкритого злочину. При вилученні зброї вона перевіряється по обліку викраденої, загубленої, вилученої, добровільно зданої нарізної вогнепальної зброї, проводяться експериментальні постріли, і отримані кулі і гільзи направляються в кулегільзотеки для перевірки.

5. Облік підроблених грошових знаків і цінних паперів

Цей облік ведеться в експертно-криміналістичному центрі (ЕКЦ) і експертних підрозділах на місцях.

Облік ведеться в формі колекції зразків підроблених грошових знаків і цінних паперів з одночасним їх описом в спеціальних картках, які складаються по результатам дослідження об'єктів.

Перевірці по обліку передує експертне дослідження сумнівних грошових знаків і цінних паперів з метою встановлення їх справжньості і підробленості.

У випадку коли вони підроблені, визначається спосіб їх виготовлення, використання матеріалів для виготовлення, джерела походження цих об'єктів.

6. Облік підроблених документів виготовлених поліграфічним способом

Як і попередній, цей облік являється як централізованим, так і місцевим. В нього входять масиви підроблених документів чи їх фотокопії; бланки, виготовлені з допомогою типографських наборів, кліше, поліграфічних засобів чи іншої розмножувальної техніки. Картотека підроблених документів дозволяє встановити єдине джерело їх надходження і виявити осіб, які займаються їх виготовленням.

7. Облік підроблених медичних рецептів на отримання наркотичних і сильнодіючих лікарських засобів, а також зразків почерку осіб, котрі здійснюють їх підробку

Цей облік в експертних закладах ведеться по регіонам. Оскільки рецепти на наркотичні і сильнодіючі препарати приймаються в аптеках того регіону де і виписуються. Облік дозволяє встановити факт підробки цілого ряду рецептів однією особою і визначити застосовані для цього технічні засоби, а по зразкам почерку встановити осіб, виконавців підробки.

8. Фонотеки голосу і мови осіб, які являють оперативний інтерес

Цей облік є централізованим. В основному це фонотеки "воров в законе", кримінальних авторитетів, осіб, які являють оперативний інтерес. Мовна інформація про осіб реєструється на магнітних носіях з метою визначення особи, впізнання громадян в ході оперативно-розшукових заходів і слідчих дій.

Крім описаних обліків в ряді міських (районних) органів ведуться ініціативні обліки не номерних речей, слідів транспортних засобів і взуття, мікрооб'єктів, вилучених з місць нерозкритих злочинів, а також суб'єктивних портретів. 1. Поняття криміналістичної версії. Види, класифікація версій, їх побудова і перевірка в процесі розслідування злочинів.

Криміналістична версія — це засноване на фактичних даних припущення про суть або окремі обставини події, що мас ознаки злочину, прийняте до перевірки слідчим, або іншою уповноваженою на це особою при вирішенні питання про порушення кримінальної справи і її розслідування.

З позиції логіки, версія - це різновид гіпотези, що представляє собою форму мислення, за допомогою якої здійснюється перехід від ймовірного знання до достовірного.

Робоча гіпотеза:

1. Використовується в кримінальному судочинстві;

2. Пояснює факти які мають значення для розкриття, розслідування злочинів;

3. Повинна бути перевірена в обмежений строк, встановлений законом;

4. Перевіряється компетентними посадовими особами, за встановленими законом методами і засобами при можливій протидії розслідуванню.

Криміналістична версія повинна бути:

1. Реально можливою, що принципово перевіряється;

2. Обґрунтованою встановленими фактами;

3. Відносно простою, що має чітку., однозначну формулу;

1. Застосованою до більш широкого кола явищ, встановлюваних в ході розслідування.

Розрізняють наступні види версій:

1. Загальні і детальні версії;

2. Версії щодо суб'єкта висування;

1. Версії щодо ступеня визначеності висунутих припущень;

3. По обсягу фактів, що пояснюються;

4. По ступеню ймовірності;

5. За часом побудови;

6. Стосовно предмету доказування.

Отже, розглянемо кожну з версій окремо і проведемо їхню класифікацію.

1. Загальна версія - це приблизне пояснення події, що має ознаки злочину, в цілому (наприклад відбулося: вбивство, самогубство, нещасний випадок).

Детальна версія - це приблизне пояснення окремих сторін, елементів цієї події (наприклад: мотив, спосіб учинення, час, місце, особистість злочинця).

2. Версія щодо суб'єкта висування, що ділиться на слідчі версії, оперативно-пошукові, експертні і судові.

А. Слідчі версії висуває і перевіряє слідчий з метою з'ясування суті події і всіх її обставин, тобто вони можуть бути, як загальними так і детальними.

Різні припущення можуть висловлюватися підозрюваними, обвинувачуваними, підсудними, адвокатами, потерпілими, цивільними позивачами, відповідачами і їхніми представниками.

Однак ці припущення значення версій набувають лише тоді, коли приймаються в такій якості суб'єктами.

Незважаючи на єдність логічної природи й основних функцій, вищезгадані чотири різновиди версій, мають визначену специфіку, що розрізняється, насамперед, по утримуванню фактичних баз.

Б. Оперативно-розшукові версії висуває оперативний працівник, що проводить, за дорученням слідчого, перевірку по тим або іншим обставинам у справі. Ці версії перевіряються не процесуальним шляхом, і тому отримана з їхньою допомогою орієнтуюча інформація далеко не завжди трансформується в доказувальну. Оперативно-розшукові версії можуть бути тільки приватними.

В. Експертна версія - це припущення експерта прийняте ним для перевірки при продовженні експертного дослідження.

Необхідно відзначити, що ці версії висунуті для вирішення неюридичних питань, незважаючи на їхню виняткову значимість, часто відіграють, в основному, проміжну (допоміжну) роль в ході процесуального встановлення елементів предмету доведення. Така версія може бути тільки детального.

Г. Судові версії - це припущення суду прийняті ним до перевірки при розгляді справи. Суд одержує кримінальну справу в якій сформульована тільки одна версія, так звана «версія обвинувачення». Суд зобов'язаний ретельно перевірити цю версію. Вона змінюється лише у випадках спростування або сумнівності висновків обвинувачувального висновку.

Основні функції версій:

1. Пояснювальна

2. Встановлювана

3. Перевірочна (найбільше властиві слідчим версіям.)

Потрібно також зауважити, що оперативно-пошукова версія може трансформуватися в слідчу версію і бути прийнята до перевірки оперативним працівником; ймовірний висновок експерта, що представляє собою різновид експертної версії, може бути використаний слідчим як орієнтуюча інформація і перевіряється ним при провадженні слідчих дій; суд, висуваючи судові версії, зобов'язує слідчого проводити їхню перевірку.