1. Ідентифікація об'єктів (людей, тварин, рослин, предметів).

2. Діагностика механізму події (часу, засобу і послідовності дій, подій, явищ, причинному зв'язку між ними та інше).

3. Експертна профілактика, діяльність по виявленню обставин, сприяючих вчиненню злочину.

Об'єктами експертизи в основному є речові докази, дослідження людей, предметів механізмів та агрегатів, речовини, матеріалів та виробів, документів, виділення людини, частини його тіла та трупи, різні об'єкти рослинного та тваринного походження.

Висновок експерта є одним із передбачених кримінальне — процесуальним законом джерел доказів.

Згідно зі ст. 75 КПК України експертизи призначаються у випадках, коли для вирішення певних питань, потрібні наукові, технічні або інші "спеціальні знання".

Вони є "спеціальними" в тому розумінні, що ними володіє обмежене коло спеціалістів, які мають відповідну професійну підготовку.

Будь—яка експертиза призначається і проводиться тільки після порушення кримінальної справи.

У висновку даються пояснення експерта отримані шляхом оцінки результатів дослідження.

Таким чином застосування "спеціальних знань" і дача висновку, це два взаємопов'язаних факти, які відрізняють експертизу від інших способів встановлення фактичних даних.

• В разі необхідності по справі може бути призначено декілька експертів по одній експертизі. Питання про кількість експертів вирішує слідчий, прокурор, суд (ст. 75 КПК України) в залежності від виду, складності і об'єму експертного дослідження, тут залучаються експерти однієї спеціальності.

• А якщо призначається комплексна експертиза, то в дослідженні беруть участь спеціалісти різних областей, тобто різних галузей знань. В практиці мають місце випадки, коли висновки експерта суперечать фактичним обставинам справи, в таких випадках призначається повторна або комплексна експертиза.

Наприклад відбулося ДТП, при якій зіткнулося 2 автомобіля: ЗІЛ — 130 і пасажирський автобус, в результаті чого два пасажири загинуло.

Зіткненню передував виїзд за осьову смугу водієм автобусу, який послався на непередбачені несправності рульового управління.

При огляді місця ДТП брав участь спеціаліст автотехнік., який вказав на недопустиме спрацювання шарнірів рульової тяги, що слідчий спільно з працівниками ДАІ зафіксував у відповідному протоколі.

Експерт отримавши постанову про призначення автотехнічної експертизи прийняв за основу вказівки автотехніка і свідчення водія і дав висновок, що причиною ДТП послужили вище вказані несправності.

Слідчий не погодився з висновками експерта і призначив повторну автотехнічну експертизу, попередньо проводячи відтворення обстановки та обставин події з участю водія автобусу, експерта, використовуючи при цьому в автобусі ті ж самі шарніри.

Після чого експерт дав цілком протилежний висновок в результаті якого водій не впорався з управлінням і виїхав на зустрічну смугу де й здійснив дорожньо — транспортну пригоду. 2. Підготовка матеріалів і призначення експертизи.

Експертиза призначається зразу ж, як тільки виникає необхідність, коли зібрані всі необхідні матеріали і з врахуванням слідчої ситуації, що склалася.

Найкращі результати досягаються коли проведення судової експертизи планується раніше, і дії по її підготовці та призначення включаються в загальний план розслідування.

Обов'язкове призначення експертизи викладено в ст. 76 КПК України в інших випадках питання про доцільність її призначення вирішується на розсуд слідчого і суду. Вирішивши необхідним провадження експертизи, слідчий чи суд виносить мотивовану постанову, яка являється процесуальною основою для проведення експертизи (ст. 196 КПК України).

Закон не встановлює структури постанови про призначення експертизи. На практиці вказана структура постанови, яка складається з трьох частин: вступна, описова і резольтативна.

В вступній частині

вказується місце і дата складання постанови, особа, яка склала цю постанову (прізвище, посада і місце роботи), номер кримінальної справи, прізвище обвинуваченого (якщо він встановлений), статті кримінального кодексу згідно з якими він притягнутий до відповідальності.

В описовій частині

постанови коротко викладається фабула справи та обставини, в зв'язку з якими виникла необхідність в спеціальних знаннях, вказуються деякі особливості об'єкту дослідження, що представляє інтерес для експерта

Наприклад умови зберігання об'єкту, які могли визвати його зміни), стаття Кримінально-процесуального Кодексу, у відповідності з якою призначена експертиза.

В резольтативній частині

постанови вказується рід або вид експертизи, формулюються питання, які виносяться на розгляд експерта, призначається експерт або визначається судово— експертна установа, співробітникам якої доручено провадити експертизу, приводиться перелік матеріалів, які надаються в розпорядження експерту.

Велике значення має вірне формулювання питань, які виносяться на розгляд експерта.

Питання повинні бути конкретними, чіткими і зрозумілими, що не допускають двоякого тлумачення. Якщо питання взаємопов'язані, вони повинні ставитися в логічний послідовності.

Питання, що розглядаються, повинні відноситися до компетенції експерта.

Не можна ставити питання правового характеру (наприклад, наявність складу злочину).

В резольтативній частині постанови

проводиться також перелік матеріалів, які надаються в розпорядження експерта — це зразки для порівняльного дослідження, протоколи слідчих дій, речові докази, які попередньо повинні бути уважно оглянуті сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду та залучені до справи.

Підготовка експертизи включає також одержання зразків для порівняльного дослідження, отримання яких є самостійною слідчою дією.

Всі зразки, які направляються на експертизу повинні відповідати необхідній якості, в потрібній кількості і достовірного походження.

Зразки поділяються на:

• вільні;

• експериментальні;

Вільні зразки —

це ті, які утворилися до порушення кримінальної справи і не мають зв'язку з нею.

Вони можуть бути отримані при проведенні деяких слідчих дій, таких як обшук, виїмка та інші, або представленими підозрюваними, обвинуваченими, свідками, потерпілими.

Експериментальні зразки —

відбирають в заданих умовах і отримують в зв'язку з підготовкою матеріалів для експертизи на основі ст. 199 КПК. України.

Слідчий вправі отримати від підозрюваного чи обвинуваченого зразки, необхідні для зрівняльного дослідження, про що складається відповідна постанова.

Аналогічні зразки можна отримати від свідка чи потерпілого.

В необхідних випадках у виїмці зразків бере участь спеціаліст, який дає рекомендації по їх якості і способу отримання, надає допомогу у відборі і упаковці.

Процедура виїмки зрівняльних зразків фіксується в протоколі.

Що стосується підозрюваних та обвинувачених, то вони повинні надати слідчому необхідні зразки для зрівняльного дослідження такі, як відбитки пальців рук, ступні ніг, зліпки зубів, зразки волосся, нігтів і все, що міститься під ними, крові, слини, почерку, фонограми голосу та інше. У випадках відмови представити зразки, дозволяється примусова виїмка.

Перелік зразків може бути дуже великим — це зразки ґрунту, фарби, паливно — мастильних матеріалів, будівельних матеріалів та інше.

Закон не передбачає участі понятих в отриманні зразків.

Але в практиці залучення понятих є доцільним (наприклад, при отриманні зразків ґрунту готової продукції).

В процесі підготовки та призначення судової експертизи велике значення має відпрацювання тактики взаємодії експерта і слідчого.

Експерт за згодою слідчого може приймати участь в слідчих діях (наприклад, в допиті) та задавати питання свідкам, потерпілим, підозрюваним і обвинуваченим.

За клопотанням експерта можуть бути проведені допити, повторні і допоміжні огляди, відтворення, відібрані додатково ті чи інші порівнювальні зразки.