1.Поняття криміналістичної габітоскопії. (лекція)

Габітоскопія - в перекладі з латинської мови "габітус"-зовнішність, та грецької "скопіо" - розглядати.

Габітоскопія - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності зафіксування зовнішнього вигляду людини в різних відображеннях та яка розробляє техніко-криміналістичні засоби і методи збирання, дослідження і використання даних про зовнішній вигляд з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Встановлено, що кожна людина має індивідуальну, неповторну зовнішність.

Незважаючи на зміни протягом всього життя - людина росте, старіє, хворіє, звертається до послуг косметологів і та ін. риси її зовнішнього вигляду зберігаються відносно стійкими в певний період часу.

Властивості зовнішнього вигляду людини фіксуються в різних зображеннях:

1. Матеріальних - малюнках, фотогра-фіях і т.д. (рефлективність);

2. Ідеальних - свідомість інших людей (наглядних).

Вони забезпечують можливість застосування інформації про зовнішність при збиранні, накопиченні, вивченні та використуванні її в практиці розкриття злочинів.

До числа найважливіших посилань використання зовнішнього вигляду людини в криміналістичній практиці відносять такі загальні властивості зображення зовнішності людини:

1. Визначеність - закономірне зобра-ження зовнішності людини;

2. Адекватність - відповідність дійсності;

3. Повнота - достатнє для певної криміналістичної .задачі зображення ознак зовнішності.

Поняття зовнішнього вигляду людини являється ключевим в криміналістичній габітоскопії.

Традиційно він визначається як зовнішній вигляд, сукупність даних про людину, які сприймаються зором.

Такі дані використовуються в процесі розкриття та розслідування злочинів., зокрема для вирішення наступних питань:

1. Розшук невідомих осіб , зниклих з місця скоєння злочинів, якщо є інформація про їх зовнішність;

2. Розшук відомих осіб, які переховуються від слідства та суду або які втекли з місця відбуття покарання;

3. Розшук безвісти зниклих, ідентифікації живих осіб та померлих (загинувших) громадян.

Ці задачі вирішуються при проведенні оперативно-розшукових міроприємств і слідчих дій, веденні криміналістичного обліку, проведенні досліджень та експертиз.

2. Система елементів та ознак зовнішнього вигляду людини (словесний портрет) (лекція)

Зовнішній вигляд людини можна уявити у вигляді системи елементів, тобто його деталей, частин , які виділяються при його візуальному вивченні.

1. Елементи зовнішньої будови тіла :

а. Обличчя;

б. Тулуба;

в. Кінцівок.

2. Функціональні прояви зовнішності людини:

а. її постава;

б. Хода;

в. Міміка;

3. Загальнофізичні дані:

а. Стать;

б. Вік;

в. Антропологічний тип;

г. Деталі предметів одягу та

невеликих носильних речей теж

мають криміналістичне значення.

Елементи зовнішнього вигляду людини можна умовно розділити на:

1. Загальні - найбільші:

а. Голова;

б. Обличчя;

2. Часткові - складаючі частини загальних:

а. Ніс;

б. Рот;

в. Вушні раковини та ін..

Зовнішній вигляд однієї людини відрізняється від зовнішнього вигляду іншої ознаками .зовнішнього вигляду в цілому або його елементами.

Наприклад:

1. Лоб - високий (лоб - елемент обличчя, високий-ознака);

2. Вухо овальне за формою (вухо - елемент зовнішнього вигляду, овальне -ознака).

Елементи та ознаки будови тіла людини називаються власними. Вони притаманні самій людині, її зовнішньому вигляду і невід'ємно належать їй.

До супровідних належать доповнюючі елементи і ознаки зовнішності людини:

1. Стать;

2. Вік;

3. Звичка;

4. Хода і т.д.

Власні елементи та їх ознаки поділяються:

1. Загальнофізичні;

2. Анатомічні;

3. Функціональні;

4. Супровідні елементи та ознаки.

Загальнофізнчні — до них належать :

1. Стать;

2. Вік;

3. Антропологічний тип;

4. Загальна будова фігури;

5. Ознаки обличчя.

Стать, вік визначаються "на вигляд" (наприклад, 20-23 роки).

Антропологічний тип визначається за сукупністю анатомічних ознак зовнішньості (наприклад, схожий на китайця).

Анатомічні елементи - це частини тіла, які виділяються, фігура в цілому:

1. Голова;

2. Обличчя;

3. Шия;

4. Плечі;

5. Груди;

6. Кінцівки;

7. Зморшки;

8. Пнями;

9. Складки;

10. Сліди різноманітних травм;

11. Операцій;

12. Спина.

Вони характеризуються ознаками форми, обрисів, конфігурації, величини, положення, кольору.

Форма, обриси, конфігурація визначаються у відповідності з геометричними фігурами або лініями (трикутна, хвиляста) та розповсюдженими предметами (грушоподібна).

Термін "форма" має універсальне значення, термін "обрис" використовується для характеристики зовнішніх меж, елементів а термін "конфігурація" - для опису елементів, ширина, товщина яких не суттєва.

Колір вказується по відношенню до шкіри, волосся, очей, родимих плям і т.д. Колір може бути визначений в порівнянні з кольорами загальнорозповсюджених об'єктів (шкіра шоколадного кольору).

Зріст завжди визначається за семистепеневою градацією:

1. Дуже високий (вище 185 см);

2. Високий (176-185 см);

3. Вище середнього (17 1-1 75 см);

4. Середній (166-170 см);

5. Нижче середнього (161-165см);

6. Низький (151 -160 см);

7. Дуже низький (150 см) Для жінок ці межі знижуються на 8 -11 см.

Будова тіла визначається шляхом співставлення зросту,

ширини плечей, довжини тулуба, ніг, розвитку грудної клітки, м'яз плечового поясу з урахуванням підшкірного жирового шару.

Розрізняють людей з середньою, атлетичною, слабкою, худорлявою будовою тіла.

Волосся в цілому характеризується жорсткістю, густотою, формою, конфігурацією, кольором.

Волосся голови характеризується за довжиною волосся, лінією росту, густотою, виглядом, станом, наявністю і розміщенням лисин і зачіскою.

Шкіра описується за виглядом, станом, кольором і особливостями.

Голова в цілому характеризується за висотою і формою.

Обличчя в цілому аналізується за формою, профілем, повнотою, висотою, шириною. Характеризуються риси обличчя, їх особливості.

Рослинність на обличчі (вуса, борода) розрізняють .за формою, величиною, розміщенням, фасоном (особливості).

Зморшки і складки на шкірі обличчя характеризуються за обрисом, глибиною, довжиною, розміщенням, кількістю.

Лоб описується за формою, висотою, шириною, нахилом (розміщенням), наявністю лобових бугрів, надбрівних дуг.

Брови- фіксується обрис, положення, взаємне розміщення, висота, ширина, довжина, густота, колір.

Очі - при визначені їх ознак виділяються і характеризуються очна щілина за обрисом, протяжністю, степенем розкриття і розміщення, виступом очних яблук, виглядом внутрішніх кутів очей, колір радужки.

Вії описуються за ступенем вираження.

Повіки характеризуються за нерухомою частиною верхнього віка, формою та виразністю надочних мішків.

Скули фіксується ступінь їх виступу.

Щоки описуються за формою.

Ніс в цілому характеризується за висотою, виступом, шириною, особливостями.

Перенісся - за глибиною, шириною; спинка носу – за обрисом, виступом, довжиною, шириною; основа - за розміщенням; кінчик носу - за формою та шириною; крила - за обрисом нижніх країв, висотою, розміщенням; ніздрі - за величиною носових отворів, обрисом.

Рот аналізується за розміром, обрисом ротової щілини, розташуванням кутів роту.

Носогубний фільтр описується за глибиною, шириною, обрисом. Губи характеризуються за загальним виступом, висотою верхньої губи, шириною червоної лінії, обрисом червоної лінії верхньої губи, розміщенням нижньої губи.

Зуби описуються лише зовнішні, які видно при звичайному спостереженні ознак зубів, та головним чином прикус, величину, дефекти, колір емалі.

Підборіддя характеризується за висотою., шириною, виступом та обрисом.

Вушні раковини в цілому аналізуються за величиною,

розташуванням, формою, особливостями. Крім того вказуються розміри, ширина, обрис, розташування їх частинних елементів.

Потилиця описується за формою і положенням.

Плечі характеризується за розташуванням:

• виступом,

• шириною.

Тулуб- вказується його довжина.

Груди характеризуються за формою та шириною.

Спина - фіксується форма, ширина.

Таз описується за шириною, яка визначається на рівні суглобів, таза і стегон.

Руки характеризується за довжиною, товщиною; крім того, фіксується довжина, ширина кистей рук та пальців; форма рельєф, обрис, довжина, ширина, колір нігтів.

Ноги характеризуються за формою довжиною, товщиною, а також за довжиною, шириною, розміщенням ступні.

При описі анатомічних елементів вказуються їх особливості.

Функціональні елементи - до них відносяться стан та дії людини, за якими ведеться спостереження (поза, хода, міміка, артикуляція, жестикуляція, побутові і спеціальні звички) і які визначаються розміщенням, взаєморозміщенням і рухами частин тіла.

На практиці ці елементи використовуються дуже рідко, на відміну від інших. Це пояснюється складністю їх запам'ятовування.

Криміналістичне значення мають не випадкові положення і рух анатомічних елементів, а лише звичні , стійкі, стабільні. Звична поза людини аналізується за зовнішнім розташуванням частіш тіла в різних положеннях -стоячи, сидячи, лежачи і т.д.

Частковим проявом звичної пози є постава (в основному положення голови і тулуба).

Хода виражає особливості звичних рухів тіла людини при ходьбі, яка буває повільною, швидкою, легкою, важкою, твердою, хиткою, стрибаючою, з великою чи малою довжиною та шириною кроку, з великим чи малим розворотом ступні, з розмахом чи без розмаху руками, враховується положення і рух голови, тулуба, рук.

Міміка - це звичні рухи м'язів обличчя, може бути досить розвинутою і, навпаки, невиразною.

При описі зовнішності людини вказується, в чому конкретно вона проявляється. Наприклад, хмурить брови, зморщує лоба, прикриває очі, дивиться з під лобу, кривить рот.

Артикуляція - рухи губ при відтворенні звуку. Вказується вираженість при артикуляції.

Жестикуляція - це комплекс рухів, які супроводжують мову. Головним чином - це рухи руками, які виконуються з ціллю посилення виразності мови.

Вона також може проявлятися в руках головою, плечима, руками.

Вказується вид рухів головою, плечима, руками їх вираженість і зміст.

Постава - це звичне розташування тулуба, голови та рук. Постава буває напруженою, підтягнутою, вільною та розпущеною. Особливості постави виявляються також в звичному розташуванні голови (підтримується прямо, відкинута назад, витягнута вперед, схилена набік, вправо чи вліво). Поставу характеризує і звичне розташування рук: у одних спостерігається звичка тримати руки в кишені, у інших - за бортом пальто на стегнах, за спиною і т.д.

Голос - за висотою, тембром, низький, середній і високий голос, дискант, альт, тенор, баритон, бас. Голос може бути мелодійним, різким, дзвінким, глухим, сильним, слабким, чистим, сиплим.

Мова - буває повільна, швидка, спокійна, збуджена, чітка чи нечітка, з дефектами вимовлення, (заїкання, шепелявість)присутність певного акценту, окання, інтонація, використання жаргону, засміченість мови ("ось", "розумієте" і т.п).

Особливі прикмети - це хворобливі рухи голови, обличчя, тулуба, кінцівок. Причинами таких рухів можуть бути різноманітні хвороби - дрижання рук, тремтіння повік.

Побутові звички - це звички, пов'язані, наприклад, з харчуванням, палінням.

Спеціальні навики - це дії, які виконуються людиною при здійсненні певної роботи (володіння інструментом, використання певних предметів).

Супровідні елементи і ознаки

Це одяг, дрібні речі, предмети, що використовуються для оформлення зовнішнього вигляду та їх ознаки. Всі елементи і ознаки одягу та дрібних речей поділяються на:

1. Виробничі елементи і ознаки, які виникають в процесі виготовлення;

2. Відображуючі елементи і ознаки, що проявляються при використанні, експлуатації речей, одягу і дрібних речей визначаються за видом і різновидом, матеріалом, призначенням та особливостями виготовлення.

Предмети одягу поділяються на такі групи:

1. Головні убори;

2. Верхній одяг;

3. Легкий одяг;

4. Взуття.

При складанні опису визначають видові найменування (шапка, шляпа, пальто, костюм і т.д.). вказують належність одягу чоловікові, жінці, дитині і т.д.

Матеріал одягу, предметів характеризується за ознаками, які легко визначаються на вигляд (наприклад, світлий чи темний, домінуючий колір, основний малюнок і т.д.).

Призначення одягу - комплексна ознака, яка відображає його призначення (цивільний, військовий, спеціальний і т.д.). ця ознака має велике значення у парадоксальних випадках (ситуаціях), коли призначення одягу не співпадає з даною обстановкою, в якій людина спостерігається. Відображаючі ознаки одягу і дрібних речей які носять можна поділити на групи за походженням.

Елементи і ознаки, ступені і характер носіння одягу відображають втрату початкового вигляду речі, що був наданий їй при виробництві. Так, взуття в процесі носіння набуває фіксованих складок (заломів), потертості, тріщин на згибах.

Елементи і ознаки догляду за одягом визначаються за його загальним виглядом (вичищування, непрасування і т.д). сліди сторонніх речей на предметах і речах аналізуються найчастіше за місцем їхнього розташування, розміром, кольором. 3. Зображення зовнішнього вигляду людини

(самостійна робота)

Відображення зовнішнього вигляду людини, яке використовується в практиці розкриття і розслідування злочинів, поділяють на об'єктивне і суб'єктивне.