7.3. Функції та компетенція господарських об'єднань

Функції та компетенція господарських об'єднань визна­чаються нормативними актами, якими створюються об'єднання. Функції господарських об'єднань:

• виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання;

• вирішення спільних питань соціально-економічного розвитку;

• здійснення єдиної науково-технічної політики (якість продукції, технічний рівень виробництва, ефективне використан­ня потужностей, ЗЕД);

• виконання передбачених статутом планових функцій;

♦ захист прав та інтересів підприємств об'єднання. Кабінет Міністрів України може делегувати об'єднанням

функції і повноваження центральних органів державної виконав­чої влади.

Це означає, що господарські об'єднання діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищий орган, виконують функції і реалізують такі повноваження:

• приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств і організацій;

• контролюють дотримання підприємствами статутів;

• вживають заходи до керівників підприємств у разі порушення статутів (положень);

• здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна, закріпленого за підприємствами;

• укладають і розривають контракти з керівниками під­приємств;

• дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, у статутні фонди яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Корпораціям і центральним органам держуправління заборонено безпосереднє втручання в господарську діяльність підприємств вищих органів, до яких вони входять.

Тема 8. Правове регулювання банкрутства

8.1. Поняття банкрутства. Суб'єкти банкрутства

8.2. Підстави для застосування банкрутства

8.3. Провадження справ про банкрутство

8.4. Наслідки визнання боржника банкрутом

8.5. Оцінка майна банкрута

8.1. Поняття банкрутства. Суб'єкти банкрутства

Банкрутство - одна з форм і підстав ліквідації підприємств (Закон "Про підприємства" ст. 24, 34).

Порядок визнання банкрутом для задоволення претензій кредиторів регулює Закон "Про банкрутство" (ВВРУ, 1992, № 31, ст. 440).

Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулюється законодавством України про організаційну діяльність арбітражного суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону "Про банківську діяльність".

Згідно з визначенням ст. 1 Закону "Про банкрутство" це пов'язано з:

• недостатністю активів у ліквідній формі;

• неспроможністю юридичної особи - суб'єкта підприєм­ницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк поставлені до нього кредиторами вимоги;

• невиконанням зобов'язань перед бюджетом.

З економічного погляду банкрутство – це неспроможність продовження підприємницької діяльності внаслідок її (юридичної особи) економічної нерентабельності, безприбутковості.

Суб'єкт має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що їх вимоги не можуть бути виконані у визначені строки тому, що майна - суб'єкта - активів у ліквідній формі не вистачить для їх задоволення.

Активи у ліквідній формі - майно на балансі суб'єкта:

• основні засоби виробництва та інвестицій;

• обігові засоби і кошти;

• розрахункові документи та інші фінансові активи з ураху­ванням заборгованості;

• ліквідні нематеріальні активи;

♦ майнові права типу патентів, технологій, ліцензій.

Юридичний аспект полягає у тому, що у суб'єкта є кредитори, які мають майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові відносини банкрутства, здійснення яких може призвести до ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності.

Суб'єктами банкрутства закон визнає осіб однієї категорії-тих, хто неспроможний своєчасно виконати свої обов'язки перед кредиторами та бюджетом. Йдеться про підприємства усіх форм і видів власності (ст. 2 Закону "Про підприємства в Україні"), а також і про господарські об'єднання. Такі суб'єкти Законом "Про банкрутство" названі боржниками або банкрутами.

Боржником суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження справи про банкрутство.

Банкрутом стають після того, як арбітражний суд прийме рішення про визнання боржника банкрутом.

Закон "Про банкрутство" не поширюється на тих юридичних осіб, які згідно з їх статутами (положеннями) не займаються систематичною підприємницькою діяльністю.

Кредиторами можуть бути громадяни і юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. До кредиторів не належать ті суб'єкти, що мають забезпечені заставою майнові вимоги.

Претензії до боржника можуть висувати збори кредиторів або їх комітет, якщо кредиторів більше ніж десять.