Написання есе

Обдумайте структуру і зміст есе, перш ніж почнете його писати. Подумайте, чи правильно ви зрозуміли завдання (тему)? Складіть короткий план есе. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань по темі есе. Потім розподіліть майбутні тези по їх значимості.

Мова есе не може бути розмовною. Уникайте загальних слів і помилкових емоцій. Неприпустимо скорочення слів (окрім загальноприйнятих). Індивідуальність викладу досягається прикладами, що залучаються, порівняннями.

У змісті есе повинно містити лише ту інформацію, яка необхідна для розкриття вашої позиції, ідеї. Покажіть уміння бачити проблему (проблеми) в даному явищі.

Всі вислови необхідно аргументувати і ілюструвати прикладами (перш за все посиланнями на норми права, статті нормативно – правових актів, юридичні акти).

Не приймайте хронологічну послідовність подій за причинно-наслідковий зв'язок між ними.

Не бійтеся висловлювати свою думку, але не зловживайте цим. Зайве використання таких фраз, як: «я думаю», «на мою думку», «на мій погляд» – не вітається.

Уникайте помилкових аналогій, що ігнорують істотні протиріччя при порівнянні фактів/процесів.

Чітко формулюйте в кожній тезі одне головне питання, і, наповнюючи змістом основну частину, обмежтеся в межах кожної тези розглядом саме цієї однієї головної думки.

Важливим досягненням есе є грамотне розставляння акцентів. Одним з перших акцентів є виклад причин тієї чи іншої події/процесу. Іншими – етапи розвитку, види, структура явища/інституту, що характеризується, його переваги і недоліки, історичне значення.

При цитуванні завжди беріть текст в лапки і давайте точне посилання на джерело (включаючи номер статті нормативно – правового акту і так далі).

Якщо здійснюється порівняння явищ/інститутів держави або права, то належить показати всі основні моменти схожості і відмінності порівнюваних предметів. Причому порівняння повинне відповідати вимогам:

– систематичності (слід чітко вказати, які ознаки піддаються порівнянню);

– логічності і послідовності (помилковим є виклад ознак, якостей, особливостей одного явища, а потім іншого без логічної ув'язки першого і другого «розділів», яких-небудь узагальнюючих висновків і тим більше вводного пояснення);

– повнота.

Не слід забувати про хронологічно/темпоральний аспект порівняння (яке явище з'явилося раніше, яке пізніше тощо).

Отриманню максимальної суми балів сприяє висвітлення різних точок зору, представлених в науці, оригінальність мислення і широта ерудиції в даних питаннях.

Проблемні завдання:

1. Доведіть або спростуйте, спираючись на досвід державо- і правотворення в рабовласницьких і феодальних країнах положення про те, що соціальна сутність держави в епоху станово-кастового суспільства залишалася незмінною.

2. Доведіть або спростуйте, спираючись на історичний досвід державо-і-правотворення в рабовласницьких і феодальних країнах положення про те, що соціальна сутність права в епоху станово-кастового суспільства не змінилася: право за своїм характером залишалось “правом-привілеєм”.

3. Доведіть або спростуйте твердження про те, що звернення до римського права як джерела права в епоху середньовіччя (рецепійоване римське право) було об’єктивно зумовлено.

4. Доведіть або спростуйте твердження про те, що в історії виникнення державної організації в країнах стародавніх цивілізацій важливу роль відіграв географічний фактор.

5. Доведіть або спростуйте твердження про те, що джерела мусульманського права мають ієрархічний характер.

6. Доведіть або спростуйте твердження про те, що сутність функцій держави епохи середньовіччя порівняно з державами стародавнього світу не змінилася.

7. Доведіть або спростуйте, спираючись на досвід державотворення країн західної цивілізації, твердження про те, що буржуазна держава набула рис держави нового історичного типу порівняно з державами епохи станово-кастового суспільства.

8. Доведіть або спростуйте, спираючись на досвід правотворення країн західної цивілізації, твердження про те, що буржуазне право набуло рис права нового історичного типу порівняно з правом епохи станово-кастового суспільства.