Структура нервової системи

Нервова система поділяється на центральну та периферичну.

ЦНС складається з головного та спинного мозку, а вони відповідно з сірої та білої речовини. Сіра речовина утворена тілами клітин і їх короткими відростками-дендритами. Біла речовина утворена довгими відростками – аксонами.

До периферичної НС належать 12 пар черепномозкових нервів та 31 пара спинно-мозкових нервів, їх сплетіння, нервові вузли і ганглії.

Нервова система людини умовно поділяється на соматичну та автономну (вегетативну).

Соматична НС (від грец. soma – тіло) іннервує скелетну мускулатуру та деякі внутрішні органи – язик, глотку, гортань, очне яблуко.

Автономна (вегетативна) НС (від грец. аutos – сам) – іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози, серце, судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, виділення, кровообіг).

Автономна (вегетативна) НС поділяється на симпатичну (від лат. sympathes – співчутливий, спів дружний) і парасимпатичну (від лат. para- суміжність, sympathes – співчутливий, спів дружний).

Більшість внутрішніх органів має подвійну іннервацію: до кожного з них підходять 2 нерви – симпатичний і парасимпатичний.

Симпатична нервова система АНС сприяє інтенсивній діяльності організму, коли потрібне напруження сил.

Парасимпатична частина АНС сприяє відновленню втрачених організмом ресурсів, забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну.

Н е р в о в а с и с т е м а

↓ ↓

Центральна НС Периферична НС

↓ ↓ ↓ ↓

Головний мозок Спинний мозок Соматична НС Вегетативна НС

↓ ↓ ↓ ↓

черепно- спинно- симпатична парасимп.

мозкові мозкові

нерви нерви

3. Властивості нервової системи

Основними властивостями нервової системи є збудливість і провідність, а процесами - збудження та гальмування.

Збудливість проявляється у виникненні збудження у відповідь на дію того чи іншого подразника. Здатність організму під впливом подразників переходити із стану фізіологічного спокою до стану активності називається подразливістю.

Подразники поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні подразники – це фізичні і хімічні зміни внутрішнього середовища, наприклад, зміна осмотичного тиску, хімічного складу крові, вплив гормону, вуглекислого газу, нервового імпульсу.

Зовнішні подразники бувають трьох видів:

• фізичні – механічні (тиск, укол), температура, звукові, електричні, світлові;

• хімічні – кислоти, луги, солі, пахучі і смакові речовини тощо;

• біологічні – всі живі істоти, віруси.

Провідність – здатність передавати збудження, що виникло, - є другою важливою властивістю нервової тканини. В умовах цілісного організму всі імпульси в нервовій системі проводяться лише в одному напрямку. Пояснюється це тим, що контакти між сусідніми нейронами, синапси, проводять збудження лише в напрямі від доцентрового нейрона на відцентровий і не здатні проводити його в зворотному напрямі.

Синапс (від грец. synapsis – зв'язок) – утворення, місце контакту, що забезпечує зв'язок між нейронами

Синапс утворений двома мембранами – пресинапчичною і постсинаптичною, між яким є синаптична щілина. Синапси мають пухирці, заповнені медіторами. Коли нервовий імпульс доходить до цієї частини нейрона, пухирці лопаються, і медіатори потрапляють у міжклітинну рідину, передаючи цей імпульс до мембрани іншої клітини. В процесі передачі імпульсів велику роль відіграють іони Ca, K, Na.

Збудження через синапси проходить хімічним шляхом за допомогою медіатора з синапатичних міхурців (ацетилхолін, адреналін, норадреналін). Гальмівні синапси мають гальмівний медіатор (гліцин, гамма-аміномасляна кислота).

Чим більше синапсів, тим краще нервова система виконує свої функції. Отже кількість нейронів протягом життя не збільшується, а зростає лише кількість міжнейронних контактів. Тому мозок генія і звичайної людини не відрізняються масою чи формою, а кількістю міжнейронних контактів. Цей процес триває протягом всього життя. Найбільша кількість міжнейронних контактів утворюється в перші 5-7 років життя. Через лінощі багато здібних людей втратили свій талант. Вони не створили нових, а втратили наявні міжнейронні зв’язки.

Чим напруженіше розумове навантаження, тим більше у корі головного мозку утворюється міжнейронних контактів!

Крім процесів збудження, в діяльності ЦНС важливу роль відіграють процеси гальмування.

Гальмування – це активний нервовий процес, результатом якого є послаблення або пригнічення процесів збудження.

Гальмування запобігає виснаженню нейронів при сильних і дуже частих подразненнях. Дослідами встановлено, що збудження в одних центрах нервової системи викликає гальмування в інших.