4. Формування в учнів історичного мислення засобами фольклору.

5. Підготовка та проведення екзаменів з історії в школі.

Екзамен – це не лише перевірка теоретичних знань, а й значне емоційне випробування, своєрідний стрес. Саме тому важливе значення має психологічна підготовка до іспитів. Деякі абітурієнти зі слабкою нервовою системою під впливом стресової ситуації, якою є екзамен, можуть забути матеріал, який напередодні дуже добре пам’ятали. Через сильне хвилювання вони можуть себе неадекватно поводити і тим самим спровокувати негативну реакцію екзаменатора. Перед іспитом слід написати короткий конспект матеріалу, який ви засвоїли. Він допоможе систематизувати одержані знання та пригадати вивчене. При підготовці до іспиту і написанні конспекту необхідно враховувати свої індивідуальні особливості та тип пам'яті.

Якщо маєте зоровий тип пам'яті, варто приділити особливу увагу зовнішній формі ваших нотаток - неприпустимий недбалий, нерозбірливий, дрібний почерк. Звичайно, акуратний конспект вимагає більше часу, але в підсумку час на заучування скоротиться, і ви ефективніше підготуєтеся до іспиту.

Якщо у вас слуховий тип пам'яті, варто проговорювати найбільш важливу частину матеріалу, можна навіть використовувати магнітофон для підготовки.

Якщо у вас переважає моторний тип, то конспект потрібно переписати кілька разів; причому щоразу необхідно викреслювати те, що вже засвоїли досить добре, залишаючи для переписування тільки те, що необхідно запам’ятати.

До речі, у більшості людей добре розвинуті усі типи пам'яті, але, як правило, певний вид домінує, хоча це залежить від ситуації. Ще одна порада – не сподівайтеся на конспект товариша, навіть якщо він у нього дуже гарний. Власний конспект виявляється завжди набагато кориснішим.

Вимоги до екзаменаційної відповіді:

1. Відповідь повинна бути чіткою, за заздалегідь складеним планом.

2. Відповідь повинна бути повною. В кінці обов’язково зробити висновок (або висновки).

3. При відповіді обов’язково використовувати мапу.

4. Відповідь повинна базуватися на цифровому, статистичному матеріалі (тобто бути аргументованою).

5. Бажано висвітлити різноманітні точки зору істориків щодо названої проблеми.

6. Учень повинен висловити власне судження щодо події, про яку йдеться (або погодитися з точкою зору науковців чи істориків).

7. Відповідаючий називає прізвища найбільш відомих науковців, які працюють з названою темою.

8. В ході відповіді обов’язково розкрити зміст використаних історичних понять або які є в назві питання.

9. Відповіді, що стосуються періоду сучасності, повинні мати дані періодики, теле- та радіопередач, виступів державних та політичних діячів.

6. Творчі роботи учнів у системі контролю за рівнем знань та умінь школярів з історії.

Творча робота учнів може розвиватися лише у процесі творчої діяльності, яку організовує вчитель на уроці. Оскільки мислення — це продуктивний процес, завдяки жому з'являються нові знання, розкривається невідоме, то навчання потрібно організовувати таким чином, щоб учень відкривав на уроці суб'єктивно нове для себе, хоча для людства дана наукова інформація вже відома. Навчальний процес має повторювати логіку наукового відкриття. За таких умов в учнів формуватиметься творче мислення.

Творча активність проявляється тоді, коли дана особистість із властивим їй відповідним мисленням має ще сформувати внутрішню мотивацію до діяльності, вміє застосовувати прийоми творчого мислення до розв'язування конкретних задач. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання у шкільній практиці активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо. Як зазначає академік Ю. К. Бабанський, для мотивації навчання важливо створити в класі сприятливий морально-психологічний клімат, забезпечити доброзичливість у відносинах учителя й учнів, дотримуватися норм педагогічної етики й такту.

Творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках фізики, яка полягає не лише в їхній діяльності (виконанні вправ, лабораторних робіт), а й у самостійності мислення, розвитку творчої думки, спостереженні дослідів. Т. І. Шамова пропонує розглядати такі три рівні пізнавальної активності учнів.

Перший рівень — відтворювальна активність — характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, оволодіти способом застосування їх за зразком. Цей рівень характеризується нестійкістю вольових зусиль школяра. Характерним показником першого рівня активності є відсутність в учнів інтересу до поглиблення знань, що виявляється у відсутності запитань типу «чому?»

Другий рівень — інтерпретуюча активність — характеризується прагненням учня до виявлення смислу навчального матеріалу, проникнення у суть явища, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах. На цьому рівні активності учень виявляє епізодичне прагнення до самостійного пошуку відповіді на запитання, що зацікавило його.

Третій рівень — творчий рівень активності — характеризується інтересом і прагненням не лише проникнути глибоко в суть явищ та їх взаємозв'язків, а й знайти для досягнення мети новий спосіб. На цьому рівні школярі виявляють прагнення застосувати знання в новій ситуації, тобто виконати перенесення знань і способів діяльності в умови, які досі не були їм відомі. Характерна особливість цього рівня активності — вияв високих вольових якостей учня, наполегливість у досягненні мети, широкі й стійкі пізнавальні інтереси.

Творча активність — це результат внутрішньої потреби особистості, яка пробуджується лише за певних умов, що сприяють розвитку природних задатків. Тому дуже важливо виявити ці задатки, зберегти і знайти шляхи їх розвитку. Лише тоді спрацює творчий потенціал, відбудеться становлення творчо активного індивіда.