- •В чому проявляється потяг до знання у людей на думку Аристотеля.
- •Чим відрізняється чуттєве сприйняття у тварини від чуттєвого сприйняття людини?
- •10. Що спонукало мудреців до філософування? (отримання користі чи задля розуміння)
- •11. Які першопричини виділяє Аристотель у пізнанні сущого?
- •До чого найбільше прагнув р.Декарт?
- •Яку користь виніс р.Декарт із спостереження за звичаями інших людей?
- •Яким чином р.Декарт звільнився від багатьох помилок «які можуть затьмарити природне світло» та «голос розуму»?
- •На вивчення чого варто спрямовувати свій розум після звільнення від «помилок»?
- •Що є основою істинного методу який узгоджується з вимогами розуму: традиція чи сумнів?
- •Яким різновидам розуму не рекомендується піддавати сумніву прийняті на віру знання?
- •Які науки р.Декарт використовував у пізнанні істини?
- •Охарактеризуйте які логічні правила вводить р.Декарт?
- •З чого варто починати пізнання істини?
- •З яких наук р.Декарт черпає точні та очевидні основи для вироблення істинного методу?
- •Які правила моралі та навіщо перелічує р.Декарт?
- •Чому обіцянки, що «обмежують свободу», р.Декартом розглядаються як крайнощі?
- •Яке з занять властивих людям є кращими?
- •Чи є р.Декарт скептиком?
- •Питання для самоконтролю:
- •Які основні напрямки екзистенціалізму виділяє ж.П.Сартр.
- •Що таке, на думку автора статті, екзистенціалізм?
- •Як Ви розумієте вираз “існування передує сутності”?
- •Яким чином людина, обираючи себе, обирає людину взагалі ?
- •Що розуміє Сартр під тривогою та закинутістю?
- •Що спільного між мистецтвом та мораллю?
- •Що є вірною ознакою апріорного знання?
- •Яка наука ґрунтується на чистих апріорних знаннях?
- •З якого джерела досвід черпає свою достовірність?
- •Які проблеми досліджуються за межами світу, що суттєво сприймається розумом?
- •Що таке метафізика?
- •Якою є, на думку Канта, первинна задача пізнання, що виходить за межі досвіду?
- •Нащо спрямована переважно діяльність нашого розуму?
- •20.Що є предметом вивчення метафізики, як науки?
- •21.Що розуміє і.Кант під чистим розумом?
- •22.Чому і.Кант називає вступ до системи чистого розуму критикою.
- •23.Яке пізнання і.Кант вважає трансцендентальним?
- •24.Чому трансцендентальна філософія є наукою виключно чистого спекулятивного розуму?
- •25.Які є основні стовбури людського пізнання?
- •1 Е. Ротердамський . Звідки веде свій родовід глупота?
- •2. Чому оратори прагнуть використовувати у своїх промовах чужоземні висловлювання?
- •3. Хто є супутницями глупоти, і чому?
- •4. В чому проявляє себе глупота у повсякденному житті?
- •5. Чому всі війни породжуються глупотою?
- •6. Чому немає нічого більш нерозсудливого від поганої розсудливості?
- •7. За якими ознаками можна розділити глупоту та мудрість? На що спирається глупота, а на що мудрість?
- •8. В чому проявляється дурість теологічних вчень? Сутність промови.
- •9. Чому у найбільшій шані найменш розумні з мистецтва?
- •10. А чи вірним є твердження, що науки непотрібні і шкідливі? і чому глупота є винахідницею мистецтв?
- •6. Чому необхідно відрізняти матеріальні (трансформації в економічних умовах виробництва) від їх ідеологічних форм?
- •11. Якою суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства?
- •Рене Декарт
-
До чого найбільше прагнув р.Декарт?
Я ж завжди мав найбільше бажання навчитися розрізняти істинне від хибного, щоб краще розбиратись у своїх діях і впевнено рухатись у цьому житті.
-
Яку користь виніс р.Декарт із спостереження за звичаями інших людей?
Корисно певною мірою ознайомитися зі звичаями різних народів, щоб тверезіше судити про наші і не вважати смішним та нерозумним усе те, що не збігається з нашими звичаями, як це часто-густо роблять люди, які нічого не бачили.
-
Яким чином р.Декарт звільнився від багатьох помилок «які можуть затьмарити природне світло» та «голос розуму»?
Найбільша користь, отримана мною, полягала в тому, що, помітивши, як багато з того, що здається нам дивним і смішним, виявляється загальноусталеним і схвалюваним у інших великих народів, я навчився не дуже вірити тому, що мені було навіяно лише за допомогою прикладу та звичаю. Так я мало-помалу звільнився від багатьох помилок, які можуть затьмарити природне світло й зробити нас менш здатними чути голос розуму.
-
На вивчення чого варто спрямовувати свій розум після звільнення від «помилок»?
я дійшов рішення вивчити самого себе й використати всі сили розуму, щоб обрати шляхи, яким я маю слідувати. Це, здається, вдалося мені більшою мірою, ніж би я ніколи не полишав моєї батьківщини та моїх книг
-
Як Ви розумієте наступне висловлювання Р.Декарта: «навряд чи є розумним задум перебудувати державу, змінюючи й руйнуючи все до самих підґрунть, щоб знову її відновити, або ж займатися перетворенням усієї сукупності наук або ладу, встановленого в школах для їх викладання».
Щоправда, ми не спостерігаємо того, щоб руйнували всі будинки у місті з єдиною метою переробити їх і зробити вулиці гарнішими; але ми бачимо, що багато людей руйнують свої власні будинки, щоб їх перебудувати, а іноді й змушені це робити, якщо фундамент цих будівель неміцний і вони можуть завалитися. На цьому прикладі я переконався, що навряд чи є розумним задум перебудувати державу, змінюючи й руйнуючи все до самих підґрунть, щоб знову її відновити, або ж займатися перетворенням усієї сукупності наук або ладу, встановленого в школах для їх викладання
-
Що є основою істинного методу який узгоджується з вимогами розуму: традиція чи сумнів?
-
Яким різновидам розуму не рекомендується піддавати сумніву прийняті на віру знання?
У світі є хіба що лише два різновиди розумів, жодному з яких мій намір ніякою мірою не підходить. По-перше, ті, хто, уявляючи себе розумнішими, ніж вони є насправді, не можуть утриматися від похапливих суджень і не мають достатнього терпіння, щоб розташовувати свої думки у певному порядку, тому, раз наважившися піддати сумнівові сприйняті принципи і ухилитися від битого шляху, вони ніколи не підуть стежиною, якої слід триматися, щоб іти прямо, і перебуватимуть в омані все життя. По-друге, ті, хто достатньо розумний або скромний для розуміння того, що відрізняти істинне від хибного вони менш здатні, ніж інші, у кого вони можуть повчитися; вони мають радше задовольнитися тим, щоб слідувати опініям інших, а не займатися своїми власними пошуками найкращої.