- •В чому проявляється потяг до знання у людей на думку Аристотеля.
- •Чим відрізняється чуттєве сприйняття у тварини від чуттєвого сприйняття людини?
- •10. Що спонукало мудреців до філософування? (отримання користі чи задля розуміння)
- •11. Які першопричини виділяє Аристотель у пізнанні сущого?
- •До чого найбільше прагнув р.Декарт?
- •Яку користь виніс р.Декарт із спостереження за звичаями інших людей?
- •Яким чином р.Декарт звільнився від багатьох помилок «які можуть затьмарити природне світло» та «голос розуму»?
- •На вивчення чого варто спрямовувати свій розум після звільнення від «помилок»?
- •Що є основою істинного методу який узгоджується з вимогами розуму: традиція чи сумнів?
- •Яким різновидам розуму не рекомендується піддавати сумніву прийняті на віру знання?
- •Які науки р.Декарт використовував у пізнанні істини?
- •Охарактеризуйте які логічні правила вводить р.Декарт?
- •З чого варто починати пізнання істини?
- •З яких наук р.Декарт черпає точні та очевидні основи для вироблення істинного методу?
- •Які правила моралі та навіщо перелічує р.Декарт?
- •Чому обіцянки, що «обмежують свободу», р.Декартом розглядаються як крайнощі?
- •Яке з занять властивих людям є кращими?
- •Чи є р.Декарт скептиком?
- •Питання для самоконтролю:
- •Які основні напрямки екзистенціалізму виділяє ж.П.Сартр.
- •Що таке, на думку автора статті, екзистенціалізм?
- •Як Ви розумієте вираз “існування передує сутності”?
- •Яким чином людина, обираючи себе, обирає людину взагалі ?
- •Що розуміє Сартр під тривогою та закинутістю?
- •Що спільного між мистецтвом та мораллю?
- •Що є вірною ознакою апріорного знання?
- •Яка наука ґрунтується на чистих апріорних знаннях?
- •З якого джерела досвід черпає свою достовірність?
- •Які проблеми досліджуються за межами світу, що суттєво сприймається розумом?
- •Що таке метафізика?
- •Якою є, на думку Канта, первинна задача пізнання, що виходить за межі досвіду?
- •Нащо спрямована переважно діяльність нашого розуму?
- •20.Що є предметом вивчення метафізики, як науки?
- •21.Що розуміє і.Кант під чистим розумом?
- •22.Чому і.Кант називає вступ до системи чистого розуму критикою.
- •23.Яке пізнання і.Кант вважає трансцендентальним?
- •24.Чому трансцендентальна філософія є наукою виключно чистого спекулятивного розуму?
- •25.Які є основні стовбури людського пізнання?
- •1 Е. Ротердамський . Звідки веде свій родовід глупота?
- •2. Чому оратори прагнуть використовувати у своїх промовах чужоземні висловлювання?
- •3. Хто є супутницями глупоти, і чому?
- •4. В чому проявляє себе глупота у повсякденному житті?
- •5. Чому всі війни породжуються глупотою?
- •6. Чому немає нічого більш нерозсудливого від поганої розсудливості?
- •7. За якими ознаками можна розділити глупоту та мудрість? На що спирається глупота, а на що мудрість?
- •8. В чому проявляється дурість теологічних вчень? Сутність промови.
- •9. Чому у найбільшій шані найменш розумні з мистецтва?
- •10. А чи вірним є твердження, що науки непотрібні і шкідливі? і чому глупота є винахідницею мистецтв?
- •6. Чому необхідно відрізняти матеріальні (трансформації в економічних умовах виробництва) від їх ідеологічних форм?
- •11. Якою суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства?
- •Рене Декарт
10. Що спонукало мудреців до філософування? (отримання користі чи задля розуміння)
Філософи міркують над тими науками, які бажані заради себе самих і заради пізнання, а не над тими які з яких вони можуть дістати користь. Тобто філософів спонукає до філосовствування бажання до розуміння того чи іншого явища/процесу/предмета а не бажання дістати з нього користь.
11. Які першопричини виділяє Аристотель у пізнанні сущого?
о причинах говорится в четырех значениях: одной такой причиной мы считаем сущность, или суть бытия вещи [ведь каждое "почему" сводится в конечном счете к определению вещи, а первое "почему" и есть причина и начало); другой причиной мы считаем материю, или субстрат; третьей-то, откуда начало движения; {4} четвертой - причину, противолежащую последней, а именно "то, ради чего", или благо [ибо благо есть цель всякого возникновения и движения). Итак, хотя эти причины в достаточной мере рассмотрены у нас в сочинении о природе все же привлечем также и тех, кто раньше нас обратился к исследованию существующего и размышлял об истине. Ведь ясно, что и они говорят о некоторых началах и причинах. Поэтому, если мы разберем эти начала и причины, то это будет иметь некоторую пользу для настоящего исследования; в самом деле, или мы найдем какой-нибудь другой род причин, или еще больше будем убеждены в истинности тех, о которых говорим теперь.
12. Що можна вважати за єдину причину всього сущого?
за единственную причину можно было бы признать так называемую материальную причину.Таким образом, из тех, кто провозглашал мировое целoe единым, никому не удалось усмотреть указанную причину, разве что Пармениду, да и ему постольку, поскольку он полагает не только одну, но в некотором смысле две причины.
-
Що Р.Декарт розуміє під здоровим глуздом?
здатність правильно міркувати і відрізняти істину від хиби — що, власне, і є тим, що ми звемо здоровим глуздом, — від природи є однаковою у всіх людей, а також про те, що відмінність наших опіній походить не від того, що одні розумніші за інших, а лише від того, що ми спрямовуємо наші думки різними шляхами і розглядаємо не одні й ті ж самі речі.
-
Які якості потрібні для удосконалення розуму?
Що ж до мене, то я ніколи не вважав свій розум більш досконалим, ніж у інших, і часто навіть бажав мати таку швидку думку, або таку виразну й чітку уяву, або таку обсягову й надійну пам'ять, як у деяких інших. І я не знаю, мабуть, інших якостей, крім зазначених, які потрібні були б для удосконалення розуму
-
Що спричинило Р.Декарта до переоцінки традиційної науки та звернення до пошуків істини в самому собі, або у «великій книзі світу»?
Бо мені здавалося, що я можу знайти більше істини в тих міркуваннях кожного, що стосуються справ, які його безпосередньо цікавлять і розв'язання яких негайно покарає його, якщо він міркував невірно, аніж в кабінетних умоглядах вченого, що не завершуються дією і таких, що мають для нього, мабуть, чи не єдиний наслідок, а саме: він тим більше пишається ними, чим далі такий вчений від здорового глузду, оскільки у цьому випадку йому доводиться витратити більше розуму та мистецтва, щоб спробувати зробити їх правдоподібними.