Висновки.

Отже, дослідивши тематику даної роботи, ми з’ясували сутність поняття конституційно-правової відповідальності, як особливого виду юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за скоєння конституційно-правового делікту та знаходить вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб’єкта конституційного делікту.

У результаті дослідження ми встановили, що конституційно-правова відповідальність посідає важливе місце у системі юридичної відповідальності, а також розкрили її особливості та специфіку в сучасних умовах існування конституційного ладу в Україні.

Актуальність обраної теми підтверджується існуванням реальної необхідності розвитку конституційно-правової відповідальності, яка набула особливого значення в останні роки у зв’язку, перш за все, з недосконалістю функціонування вищих державних органів, які керують політикою держави (саме для ліквідації цього негативного фактору необхідно встановити потужну систему конституційної відповідальності). По-друге це питання має й теоретичний аспект, який зумовлює і вимагає поглибленого вивчення самого питання конституційно-правової відповідальності, оскільки до цього часу деякі її положення залишаються дискусійними і вимагають негайного вирішення. Інститут конституційно-правової відповідальності е одним із тих системоутворюючих факторів, які дають змогу вважати конституційне право самостійною галуззю системи національного права України.

Відсутність конкретних підстав притягнення до конституційної відповідальності – одна з найважливіших проблем конституційного права. Загальний характер конституційних норм є додатковим аргументом на користь прийняття такого закону, який системно конкретизував би норми Конституції, тому цей закон повинен повністю ґрунтуватися на положеннях Конституції, деякі з яких можна навіть безпосередньо використати в його тексті.

На наш погляд, у даному законі повинно даватися поняття конституційно-правової відповідальності, підстави її настання, повинні бути перераховані суб’єкти цієї відповідальності і процедура притягнення до відповідальності кожного з них.

Список використаних джерел.

1. Авакьян С.А. Государственно-правовая ответственность // Советское государство и право. – 1975. – №10. – С. 17-22.

2. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д Ответственность в системе гарантий конституционных норм. (Государственно-правовые аспекты). – Воронеж, 1985. – 138 с.

3. Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Україні: Мат. наук.-практич. конф. – К., 1997. – С. 20.

4. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в Российской Федерации. Ответственность органов государственной власти и иных субъектов права за нарушение конституционного законодательства Российской Федерации. – М.: Городец, 2000. – 191 с.

5. Колосова Н.М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. – 1997. – №2. – С. 86-89.

6. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 3 / Отв. ред. Б.А.Страшун. – М., 1997. – С. 693-744.

7. Конституція України: За станом на 1 січня 2006 року. – Харків: ІГВІНІ, 2006. – С. 5-22.

8. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, випр. та доп. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.

9. Красникова А. «Конституционная ответственность в современном украинском конституционализме»\\ Юридический вестник, 2001, №2. – Ст. 90.

10. Краснов М.А. Парламентская ответственность депутата / Конституционный строй России. Выпуск ІІ. – М., 1995. – С. 94.

Размещено на Allbest.ru

25