Тема 7

КРИМІНАЛІСТИЧНА РЕЄСТРАЦІЯ

1. Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації

Ефективність розкриття, розслідування й попередження злочинів багато в чому залежить від інформаційного забезпе­чення діяльності органів слідства і дізнання.

Важливим сховищем і джерелом надходження фактичних даних (актуальної криміналістично-значущої інформації) та різноманітних довідникових відомостей (потенційної криміна­лістично значущої інформації) є централізовані обліки, карто­теки, колекції, бази даних органів МВС та експертних установ України, а також допоміжні обліки, відомчі сховища і реєстра­цій по-довідкова документація інших установ, організацій та органів.

Раціональне використання актуальної та потенційної кримі­налістично значущої інформації, з урахуванням ЇЇ обсягу й різноманітності, можливе тільки в межах належного функціо­нування інформаційно-пошукової системи, що забезпечує на­копичення, опрацювання, збереження і швидкий пошук такої інформації.

Цю систему прийнято називати криміналістичноюю реєст­рацією.

Криміналістична реєстрація (хоч її в деяких джерелах мо­жуть називати й кримінальною, що, можливо, не зовсім вір­но) - це науково розроблені засади і правила функціонування системи обліків осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей щодо них, які мають криміналістичне значення.

Система реєстрації складається з підсистем (складових), тобто з певних видів криміналістичних обліків, які різняться між собою обліковими відомостями, а також способами і фор­мами їх накопичення й систематизації.

Отже, криміналістичний облік - один із складників інформа­ційно-довідкової системи (криміналістичної реєстрації), що ха­рактеризується властивою саме йому обліковою криміналіс­тично значущою інформацією та специфічними способами і формами її накопичення й систематизації.

Методи реєстрації з метою боротьби проти злочинності за­стосовуються вже давно.

Для цього зазвичай використовувалися два способи:

• таврування;

• калічення.

Обидва ці способи виконували одночасно дві функції:

• покарання;

• впізнання.

(Цс було характерним у II ст. до н. е.- давньоіндійські «зако­ни Ману», вавилонські «закони Хаммурапі»).

Фізичні каліцтва вказували не тільки на характер вчиненого злочину, а й на кількість злочинів, тобто виступали «злочин­ним паспортом», своєрідною довідкою про минулі судимості.

Під час таврування на обличчі або іншій частині тіла випіка­ли умовні знаки, букви або цілі слова (наприклад, у Росії -«вор», «кат»).

Тавро дещо спрощувало лови злочинця, якщо він учиняв но­вий злочин. Але встановити коли, де, за що його вже раніше су­дили, визначити особу злочинця за тавром було неможливо.

В Англії та Франції проводилися «ідентифікаційні паради», що полягали в неодноразових і систематичних оглядах наявних у тюрмах злочинців з тим, щоби впізнати серед них раніше су­димих.

Початок формуванню криміналістичної реєстрації на науко­вому (рівні) підґрунті було зроблено в кінці XIX ст. запрова­дженням антропометричного (А. Бертільйон, Париж, 1882 р.) і дактилоскопічного (В. Гершель, Г. Фулдс, Ф. Гамільтон, 1887-1891 рр.) способів реєстрації злочинців.

На північно-східних землях України дактилоскопічну фор­мулу обліку злочинців було запроваджено у Росії 1905 р. На західних землях - дещо раніше і водночас із запровадженням цієї форми в Австро-Угорщині.

Реєстрація називалася кримінальною саме через те, що ре­єстрували, початково тільки осіб, що засуджувалися за зло­чини.

Нині предмет кримінальної реєстрації є значно ширшим і налічує близько трьох десятків різноманітних обліків, які зазвичай називаються залежно від виду облікових об'єктів: прізвищний (алфавітний) облік відповідних груп осіб, дакти­лоскопічний облік тощо.

Від виду криміналістичного обліку треба відрізняти його форму, тобто спосіб накопичення реєстрованої інформації.

За формою обліки можуть бути у вигляді:

• карток;

• картотек;

• колекцій;

• альбомів;

• магнітних стрічок, дисків;

• банків даних (БК);

• автоматизованих БК;

• списків, відеозаписів тощо.

Різноманітні також способи фіксації криміналістично значу­щої інформації:

• описовий (алфавітний, гомеоскопічний, за способом вчи­нення злочину тощо);

• графічний: схеми, креслення, профілограми, хроматогра-ми, спектрограми, рентгенограми тощо;

• наглядно-образний (зображувальний) фотографування, дактилоскопування, зліпки, дактилокарти, фотографії, мікро-карти, мікрофільми тощо);

• колекційний (колекціонування): матеріали, речовини, ви­роби і знаряддя,сліди.

На практиці часто застосовують змішані форми і способи об­ліків: рекомендації доповнюються альбомами, картотеками; описовий спосіб фіксації інформації поєднується з виготовлен­ням фотографій, дактокарт тощо.

Учення про криміналістичну реєстрацію (кримінальну реєстрацію) за суттю ґрунтується на матеріалістичному розу­мінні навколишнього світу, на законах діалектики і теорії пі­знання.

Розвиток криміналістичної реєстрації органічно пов'язаний з теорією криміналістичної ідентифікації, вченням про меха­нізм слідоутворепня і спосіб учинення злочинів, про фіксацію доказової інформації.

Однак особливе значення мають науково обґрунтовані заса­ди положення про закономірності та причинову обумовленість (детермінованість) способів учинення злочинів, повторюванос­ті засобів, методів і механізмів злочинних дій, а отже, і слідів злочину.

Базується криміналістична реєстрація на використанні теорії ідентифікації, судової фотографії, дактилоскопії, словес­ному портреті та інших наукових даних.

Криміналістичні обліки безпосередньо не передбачені кри­мінал ьпо-процесуальним законодавством.

Але порядок їх ведення у загальних рисах визначено вимо­гами КПК України, що стосуються правил фіксації, вилучення й зберігання речових доказів, отримання зразків для порівняль­ного дослідження, залучення спеціаліста, призначення і прове­дення експертиз.

Правовою основою кримінальної реєстрації виступають і за­кони України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

Процедура збору облікових матеріалів детально регламен­тується незаконними актами - наказами та інструкціями МВС України тощо.

Юридичними підставами реєстрації окремих категорій осіб

виступають:

• постанова прокурора, слідчого чи особи, яка провадить дізнання про обрання щодо конкретної особи запобіжного захо­ду - взяття під варту, або постанова про притягнення як обви­нуваченого;

• вирок або ухвала суду;

• постанова про оголошення розшуку обвинуваченого;

• протокол затримання підозрюваного.

Для реєстрації інших об'єктів, що мають причинно-наслідко-вий зв'язок із подією злочину, юридичною підставою виступа­ють протоколи слідчих дій.

> Розділи та блоки системи кримінальної реєстрації хоч і відрізняються за змістом, але утворюють єдине ціле і діють за такими правилами, засадами:

• обліки формуються або з оригіналів об'єктів (кулі, гільзи, фальшиві грошові знаки тощо), або з описань об'єктів (алфа­вітні прізвищні картки, реєстрація ознак способів учинення злочинів тощо), або з фото-, відео-, фотозображень (відеозобра-жепь);

• незалежно від призначення обліків усі вони є різновидами іпформаційно-пошукових систем (ІПС);

• інформацію зосереджено в обліках, і запити на її пошук піддаються спеціальному термінологічному опрацюванню за допомоги інформаційно-текстової мови;

• нормальне та ефективне функціонування ІПС забезпе­чується єдністю термінів і понять, що вживаються в інформа­ційних масивах (банках даних);

• запити складаються з використанням усієї інформації з тим, щоб максимально звузити зону пошуку даних;

- інформаційне забезпечення криміналістичної діяльності повинно ґрунтуватися на фактах, що встановлені за допомоги законних засобів і методів;

- забезпечення повинно бути своєчасним і системним;

~ сукупно отримана з обліків інформація повинна повно та об'єктивно відображати особливість об'єкта пізнання і створю­вати передумову для вирішення відповідних завдань у сфері криміналістичної діяльності;

-до структури інформаційного забезпечення може входити вихідна (первинна, ще не опрацьована) і кінцева (повністю го­това до безпосереднього використання) інформація;

- класифікація обліків здійснюється за різними підставами. > За існуючим в Україні порядком можна навести такий

перелік об'єктів, що підлягають криміналістичній реєстрації:

- невідомі злочинці, які переховуються від суду і слідства, від відбуття покарання;

• обвинувачені, що були заарештовані;

• особи, затримані за бродяжництво, жебракування;

- особи, які вчинили злочин, але звільнені у зв'язку з ужит­тям заходів громадського виливу або через обставини, що змі­нилися;

• засуджені особи;

• особи, які пропали безвісти;

• хворі, які перебувають у лікувальних установах, будинках престарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть по­відомити персонографічні дані;

• невпізнані трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, не­щасних випадків;

- крадена, втрачена, вилучена і добровільно здана зброя;

- кулі, гільзи, патрони зі слідами зброї, виявлені на місці по­дії, иерозкритого злочину;

• викрадені й загублені, а також вилучені у затриманих речі;

• номерні речі й вироби, пов'язані зі злочинами;

• автотранспортні засоби, належність яких не встановлена;

• підроблені документи, виготовлені поліграфічним способом;

• підроблені грошові знаки (паперові гроші);

• паспорти - викрадені, втрачені, такі, що належать злочин­цям, а також бланки викрадених паспортів;

• зразки почерків осіб, які підробляють лікарські рецепти, головно наркотичні та подібні до них речовини;

- пригульна худоба, викрадена і така, що розшукується;

- сліди пальців рук із місць нерозкритих злочинів у картоте­ці (зберігають фотознімки слідів);

• сліди знарядь зламу та інструментів з місць нерозкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх зліпки);

• факти розкрадання вантажів на залізничному транспорті;

• способи вчинення злочинів, які залишилися нерозкрити-ми та ін.

Тепер можемо перейти до висвітлення питання, пов'язаного з класифікацією криміналістичних обліків.