221. Правове регулювання захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання

Захист населення від впливу іонізуючого випромінювання регулюєть­ся Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючого випро­мінювання» від 14 січня 1998 року та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. З зазначеного Закону кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право ну захист від впливу іонізуючого випромінювання. Громадяни України та їх об'єднання мають право на отримання інформації щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від впливу іонізуючого випромінювання в місцях їх про­живання чи роботи від відповідних органів виконавчої влади.

Ст. 5 зазначеного Закону встановлює основну дозову межу опромінен­ня населення у розмірі 1 мілізіверт (мЗв) ефективної дози опромінення за рік. Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу ядерних установок не повинна перевищувати 20 мЗв ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мЗв за умови, що се­редньорічна доза опромінення протягом 5 років підряд не перевищує 20 мЗв, Норми радіаційної безпеки містяться також у Державних санітарних нормах, правилах, гігієнічних нормативах «Норми радіаційної безпеки України» (НРБУ-97), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1997 року № 62, а також в Основних санітарних правилах забезпечення радіаційної безпеки України, затвер­джених наказом МОЗ України від 2 лютого 2005 року № 54.

Відповідно до ст. 7 Закону залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій припускається лише на добровільних засадах за контрактом, у якому має бути відображена можлива доза опромінення. Забороняєть­ся залучати осіб, що мають медичні протипоказання, осіб до 18 років та жінок дітородного віку.

Закон визначає заходи радіаційного захисту:

— заходи щодо укриття людей застосовуються, якщо протягом перших 2-х тижнів після аварії очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мЗв;

— тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом перших 2-х тижнів після аварії ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мЗв;

— йодна профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 міліґрей для дітей або 200 міліґрей для дорослих.

Згідно зі ст. 11 Закону місцевими органами виконавчої влади здійсню­ється оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінюван­ня. При цьому оцінюються характеристика радіоактивного забруднення теренів, екологічний ризик аварій, ступінь готовності до них, аналіз доз опромінення населення тощо. Результати оцінки щорічно заносяться до радіаційно-екологічного паспорту території. Згідно з щорічними оцінками розробляються регіональні програми захисту людини від впливу іонізую­чого випромінювання, які охоплюють як радіологічний контроль, зокрема на ринках, так і забезпечення населення дозиметричними приладами. Порядок розробки регіональних програм захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1999 року № 973.

Облік індивідуальних доз опромінення ведеться у районному (місь­кому) дозовому реєстрі опромінення місцевими органами виконавчої влади згідно з Порядком створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 379. Система складається з 3-х рівнів:

а) підрозділи дозиметричного контролю Академії медичних наук і

МОЗ;

б) підрозділи дозиметричного контролю обласних санітарно-епіде­міологічних станцій МОЗ; в) підрозділи дозиметричного контролю інших відомств та підприємств.

Ст. З Закону «Про захист людини від впливу іонізуючого випромі­нювання» передбачає право людини на компенсацію за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодування шкоди, завда­ної внаслідок іонізуючого випромінювання, які є незалежними одне від одного. Компенсація потерпілим за перевищення річної основної дозової межі опромінення визначається ст. 19 цього Закону у розмірі 20 гривень 40 копійок за кожний мЗв перевищення дозової межі опромінення. Під­ставою для виплати компенсації є зафіксований районним (міським) до-зовим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи. Компенсація і відшкодування шкоди - різні поняття: можливе одночасне їх стягнення. Компенсація і відшкодування шкоди здійснюються за рахунок винних осіб.