- •Змістовий модуль VIII: Право екологічної безпеки
- •Тема 44: механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •217. Поняття та види екологічної безпеки
- •218. Правовий захист екологічних прав споживачів
- •Тема 46: правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в інноваційній діяльності
- •219. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у науковій діяльності
- •Тема 47: правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки
- •220. Правовий режим ядерних установок
- •221. Правове регулювання захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання
- •222. Правовий режим радіоактивних відходів
- •223. Правове регулювання видобутку уранових руд
- •224. Дозвільна система у царині використання ядерної енергії
- •225. Фізичний захист ядерних установок
- •226. Цивільна відповідальність за ядерну шкоду
- •Тема 48: правове регулювання поводження
- •227, Поняття відходів
- •228. Види відходів
- •229. Правовий режим небезпечних відходів
- •230. Правовий режим побутових відходів
- •231. Правовий режим безгосподарчих відходів
- •232. Правовий режим металобрухту
- •233. Правове регулювання використання відходів як вторинної сировини
- •234. Правовий режим відпрацьованих хімічних джерел струму
- •235. Правове регулювання транскордонного перевезення відходів
- •Тема 49: правове регулювання поводження з небезпечними речовинами
- •236. Поняття та види небезпечних речовин
- •237. Правовий режим пестицидів і агрохімікатів
- •238. Правове регулювання поводження з вибуховими речовинами
- •239. Правовий режим об'єктів підвищеної небезпеки
- •Тема 50: правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •240. Правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •Тема 51: правове регулювання забезпечення біологічної безпеки
- •241. Правове забезпечення біологічної безпеки
- •242. Правове регулювання застосування біотехнологій
- •243. Правові проблеми клонування
- •Тема 52: правове регулювання захисту від шкідливих фізичних чинників
- •244. Правовий захист від негативного впливу фізичних чинників
Тема 46: правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в інноваційній діяльності
219. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у науковій діяльності
Забезпечення екологічної безпеки в інноваційній діяльності регулюється Законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року, «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року, «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року, «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 року, «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14 вересня 2006 року, Загальнодержавною комплексною програмою розвитку високих наукоємних технологій, затвердженою Законом України від 9 квітня 2004 року тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковою діяльністю є інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань.
Загальні вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки у науковій діяльності містяться у ст. 57 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, відповідно до якої при проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки. Уразі порушення встановлених вимог така діяльність припиняється відповідно до Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року.
Проекти виробництва інноваційної продукції підлягають екологічній експертизі у випадках і в порядку, визначеному Законом України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року.
Тема 47: правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки
220. Правовий режим ядерних установок
Правовий режим ядерних установок визначається Законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року, «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19 жовтня 2000 року, «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» від 24 червня 2004 року, «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» від 8 вересня 2005 року тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ядерні установки - це об'єкти виробництва ядерного палива, ядерні реактори, які включають критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки збагачення та переробки палива, а також сховища відпрацьованого палива.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону, ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання можуть перебувати у різних формах власності, але ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю. Це означає, що держава постійно несе на собі ризик відповідальності за шкоду, заподіяну ядерною аварією, незалежно від її вини.
Загальні положення забезпечення безпеки атомних станцій затверджені наказом Державної адміністрації ядерного регулювання України від 9 грудня 1999 року № 63.
Прийняття рішень про будівництво ядерних установок здійснюється згідно з Законом «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які. мають загальнодержавне значення».
У місцях розташування ядерних установок відповідно до ст. 45 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» може впроваджуватися особливий режим території, який включає в себе санітарно-захисну зону і зону спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті будівництва ядерної установки, узгоджуються Держатомрегулювання і затверджуються місцевими радами.
Відповідно до ст. 33 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» оператор ядерної установки зобов'язаний періодично здійснювати переоцінку безпеки ядерної установки або сховища для захоронения радіоактивних відходів і подавати звіти за її результатами до Держатомрегулювання. Для кожної ядерної установки ведеться паспорт згідно з НП-306.5.02/3.056-2002 «Норми та правила з ядерної та радіаційної безпеки. Вимоги до форми та змісту типового паспорта на реакторну установку», затверджені наказом Держатомрегулювання від 13 червня 2002 року № 73. Облік ядерних матеріалів на установці регулюється Положенням про державну систему обліку та контролю ядерних матеріалів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1525.
Зняття з експлуатації ядерних установок регулюється Законом України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».
