Тема 51: правове регулювання забезпечення біологічної безпеки

241. Правове забезпечення біологічної безпеки

Законодавство про біологічну безпеку складається з: Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року (ст. 53), Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року, Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року, «Про тран­сплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 року, «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року, «Про ветеринарну медицину» у редакції від 16 листопада 2006 року, «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року, «Про заборону репродуктивного клонування людини» від 14 грудня 2004 року, «Про безпечність та якість хар­чових продуктів» у редакції від 6 вересня 2005 року, «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року тощо.

Біологічна безпека - це стан захищеності людини і довкілля від біоло­гічних загроз: забруднення довкілля мікроорганізмами і негативного впли­ву, який може бути завданий людині і довкіллю живими організмами.

Поряд з поняттям біологічної безпеки ст. 1 Закону «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» визначає поняття генетичної безпеки. Генетична безпека - це стан середовища життє­діяльності людини, при якому відсутній будь-який неприродній вплив на людський геном, відсутній будь-який неприродній вплив на геном об'єктів біосфери, а також відсутній неконтрольований вплив на геном сільсько­господарських рослин і тварин, промислових мікроорганізмів, який при­зводить до появи у них негативних та/або небажаних властивостей.

До проблематики забезпечення біологічної безпеки належить: клонування людини і тварин, біотехнології (генна інженерія, зокрема, генетично змінені організми, харчові добавки, медицина, використання мікроорганізмів тощо), біологічна зброя, інтродукція тварин і рослин, біологічне забруднення довкілля.

Україна є учасницею Конвенції про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення від 10 квітня 1972 року. Запобігання створенню біологічної зброї передбачає здійснення державного контролю відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 року.

Загальні вимоги забезпечення біологічної безпеки визначаються ст. 53 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»: юри­дичні особи зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та пред­метів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію та реакліматиза­цію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних чинників на довкілля та здоров'я людини. Створення та виробництво нових штамів мікроор­ганізмів та біологічно активних речовин здійснюється тільки на підставі дозволів МОЗ та Мінприроди за умови проведення ОВНС та комплексних досліджень їх впливу на довкілля та здоров'я людей. При створенні цих організмів і речовин повинні розроблятися нормативи ГДК, методи ви­значення цих організмів і речовин у довкіллі та продуктах харчування.