3. Ключові фактори виникнення проблемних ситуацій

Кризова ситуація — переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи.

Основною особливістю проблемної ситуації є те, що вона містить в собі небезпеку, загрозу руйнування виробничої системи. Тому успіх чи невдача ситуаційного менеджменту визначається ступенем готовності менеджера фірми до потенційних загроз і їхніх кризових проявів, наявністю резервів, ступенем дублювання, рівнем компетенції і досвіду менеджерів, якістю профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів керування.

Наведений перелік може бути збільшений чи зменшений — не в цьому суть питання. Головне те, що основне завдання ситуаційного менеджменту полягає в недопущенні появи кризових ситуацій взагалі, а в крайньому випадку — в ефективній і швидкій їх локалізації й усуненні. Витрати часу і засобів на завчасне створення резервних (ситуаційних) систем керування, підготовки антикризових заходів, створення необхідних резервів стають часто більш вигідними, ніж малоефективні поступові (часом помилкові) дії менеджерів з подолання кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції й ентузіазму.

Звідси випливає ще одне завдання, у якому необхідно розглядати проблеми зменшення й оптимізації запасів сировини і матеріалів. Складність і багатоплановість ситуаційного менеджменту очевидна. До сказаного, для переконливості, можна додати ще той факт, що на процес керування, впливає безліч факторів, що мають синергетичний ефект (коли 2 + 2 = 5 чи дорівнює -3), тобто заздалегідь неможливо пророкувати результати їхнього впливу. Одні з цих факторів можуть сприяти, інші руйнувати ті чи інші дії керівника з досягнення запланованих результатів. Причому, у різні відрізки часу сила цих впливів неоднакова. Більше того, деякі фактори взагалі можуть змінювати знак, що ще додатково розширює невизначеність при прийнятті рішень. У цьому випадку, як ніде, необхідне творче мислення керівника: «А що буде, якщо...», тобто уміння передбачати заздалегідь появу різних практичних ситуацій і, що особливо важливо, — можливі наслідки їхнього розвитку.

Крім того, сам керівник, менеджер, його особисті якості, стиль керування і психологічний клімат у колективі, що змінюється, — можуть привести до помилкових рішень і дій. Тому, одним із завдань ситуаційного менеджменту є забезпечення гарних функціональних результатів — запланованих чи випадкових, за допомогою здорової організації (тобто колективу, що працює в сприятливій соціально-психологічній атмосфері).

З даної обставини випливає формулювання головного завдання ситуаційного менеджменту соціотехнічних систем, що полягає в перебуванні належного балансу між вимогами, висунутими ситуацією, й особистими якостями керівника (як суб'єкта керування), з урахуванням зрілості (компетентності, досвідченості) і готовності колективу до співробітництва.

Для глибокого розуміння сутності розглянутого явища — ситуації, було б дуже бажаним виявити джерела і причини її появи, а також фактори (хоча б основні), що найбільшою мірою впливають на організацію і її систему керування.

Якщо керуватися даними тлумачного «джерело» означає:

1. Те, що дає початок чому-небудь.

2. Те, відкіля виходить що-небудь. Слово «причина» тлумачиться як «явище», що викликає (обумовлює) інше явище. Напевно, можливо (у першому наближенні) конкретизувати і джерела, і причини виникнення ситуацій.

В узагальненому вигляді джерелами кризових (проблемних) ситуацій можуть бути:

- природні явища;

- екологічні проблеми;

• виробничо-технічні (техногенні) процеси;

• державна і міжнародна політика;

• фінансово-економічна діяльність;

• соціально-психологічні відносини.

Причинами кризових (проблемних) ситуацій можуть бути фактори внутрішнього і зовнішнього походження.

Зовнішні:

• недостатній рівень наших знань про можливості попередження і подолання імовірної кризи;

• порушення чи нестійкість існуючих і нових соціально-політичних, господарських, економічних, культурно-психологічних утворень і механізмів;

• випадкові відхилення, прорахунки і помилки інженерного, конструкторського, управлінського чи політичного характеру;

• навмисні дії конкурентів, постачальників, споживачів, влади, громадських організацій й інших структур близького і далекого оточення (прямого і непрямого впливу);

• структурні зміни в суспільстві і зміни політичної властивості;

• соціальні потрясіння і заходи, проведені профспілковим рухом;

• міграція населення і становище на ринку робочої сили;

• нові відкриття і технології;

• промислове шпигунство і витік інформації, що являє собою комерційну таємницю фірми;

• дії засобів масової інформації і поширення компрометуючих слухів, інформації й інших матеріалів, що підривають імідж фірми;

• аварії, техногенні і стихійні лиха, а також інші катаклізми екстраординарного характеру; Внутрішні:

конфліктні ситуації виробничого і соціально-психологічного характеру;

• порушення правил охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки;

• проміжні дії у відношенні особистості й організації;

• зміна керівництва;

• розширення чи скорочення діяльності організації;

• звільнення чи прийом нових працівників;

• дії впливових осіб (що сприяють чи заважають роботі);

• поломки машин і аварії на виробництві;

• перевантаження, стреси, хвороби і відпустки працівників;

• стилі і методи керівництва колективом;

• помилкові дії керівництва у виробництві, соціальній політиці і т.д.

Наведений перелік причин і факторів можна, звичайно, продовжити, їх розподіл на зовнішні і внутрішні — дуже відносний. Глибина і ступінь впливу факторів на утворення тих чи інших ситуацій різні, природа виникнення носить також різнобічний характер, тому виникає потреба розглянути дану обставину більш докладно.