2. Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації

Кожна організація має свій потенціал розвитку, свої умови його здійснення і підкоряється законам і закономірностям, у тому числі закономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи. Тому вона знаходиться в стані певного відношення до загальних циклів економіки, маючи при цьому власні цикли і кризовий розвиток.

Якщо економіка країни знаходиться в стані системної кризи, то ця обставина не може не відбитися на стані окремої організації, хоча характер цього відображення може бути різним (у тому числі і позитивним). Усе залежить від виду діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату і т.п.

Можливе і таке становище, коли організація входить у глибоку кризу здавалося б при сприятливих зовнішніх економічних обставинах. У таких випадках домінуючими причинами (у даному випадку і факторами) напевно будуть внутрішні обставини, пов'язані з якістю керування, некомпетентністю персоналу, помилками при прийнятті рішень, низькою якістю організації виробництва, праці і т.п. При цьому важливо вчасно помітити симптом небезпечного розвитку в організації для того, щоб вчасно відреагувати і запустити механізм ситуаційного керування. У зв’язку з цим варто розрізняти симптоми, фактори і причини появи проблемних ситуацій на підприємстві.

Симптоми виявляються, як правило, у показниках діяльності підприємства і, що особливо важливо, у тенденціях їхньої зміни. Так, наприклад, аналіз показників фондовіддачі, продуктивності, ефективності, фінансового стану може характеризувати настання проблемної ситуації. Крім того, насторожуючими симптомами можуть бути: ріст плинності персоналу, падіння виробничої дисципліни, незадоволеність працею, конфліктність у колективі, часті кадрові перестановки.

Симптомом настання проблемної ситуації може бути або невідповідність показників закономірним співвідношенням, або тимчасові параметри, наприклад, темп росту продуктивності праці повинен випереджати темп росту заробітної плати Якщо цього не відбувається, збільшується небезпека появи проблемних ситуацій.

Симптоми не завжди відбивають небезпеку кризи. Причини нерідко криються глибше зовнішнього прояву кризових ознак. Симптом — це первісний, зовнішній прояв настання проблемних ситуацій. Оцінка проблемних ситуацій, їхньої глибини і небезпеки випливає не тільки із симптомів, а й і з причин і реальних факторів.

Під фактором у даному випадку варто розуміти подію, зафіксований стан чи тенденцію, що свідчить про настання кризи.

Причина появи кризової ситуації — події чи явища, внаслідок яких з'являються фактори кризи.

Наприклад, в організації симптомом появи проблемних ситуацій може бути зниження якості продукції, а фактором — порушення технологічної дисципліни. Причиною ж в даному випадку може бути низька кваліфікація персоналу і (чи) його велика плинність.

З погляду системного підходу організація (підприємство), як система, у процесі своєї життєдіяльності може знаходитися в стійкому або в хиткому стані. При цьому розрізняють її статичну і динамічну стійкість. Фактори, що впливають на стійкість системи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Якщо стійкість в основному диктується зовнішніми факторами, її називають зовнішньою, якщо внутрішніми факторами — внутрішньою.

Як відомо, небезпечні виробничі ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. У залежності від глибини проблемної ситуації і характеру застосовуваних процедур процес ситуаційного управління може відбуватись або активно, або пасивно. Так, у випадку виникнення негативних тенденцій тимчасового характеру в активному функціонуванні системи ситуаційного управління немає необхідності. Тут управління здійснюється за функціональною класичною формою В умовах же появи проблемних ситуацій, небезпечних для підприємства, воно активізується в міру перевищення допустимих відхилень і збільшення обставин. Тому існують різні етапи ситуаційного менеджменту, які характеризують визначальні риси його здійснення:

• постійний моніторинг діяльності та її показників;

• своєчасне прийняття рішень;

• стабілізація нестійких ситуацій;

• ліквідація загроз і небезпек по слабких сигналах;

• мінімізація втрат і втрачених можливостей;

• підготовка до появи проблемних ситуацій і мінімізація

наслідків;

• керування в умовах неминучої появи проблемних ситуацій;

• управління в умовах появи проблемних ситуацій;

• управління процесами виходу з проблемних ситуацій;

• аналіз наслідків кризи і розробка нових заходів превентивного (попереджуючого) характеру.

Ситуаційний менеджмент – один з різновидів управління діяльністю підприємства.

Стійкий стан системи може бути, в свою чергу, стабільним і квазістабільним.

Під стабільним станом системи розуміють такий стан, коли жодна її структурна складова не знаходиться в перехідному періоді, чи, іншими словами, усі структурні елементи функціонують стійко в процесі всього циклу життєдіяльності розглянутої системи.

Під квазістабільним (удаваним стабільним) розуміють такий стан, коли принаймні одна структурна складова (елемент) знаходиться в перехідному періоді, але при цьому на стані системи це або взагалі не позначається, або позначається настільки незначно, що, виходячи з цілей вивчення системи, таким станом можна зневажити. Відомо, що складні системи при нормальному своєму функціонуванні, як правило, знаходяться саме в квазістабільному стані.