
- •Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління
- •1. Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту
- •Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації
- •Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту
- •Потенційні можливості та проблеми застосування ситуаційного управління
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту Лекція 2
- •1. Сутність, зміст, мета та основні завдання ситуаційного управління
- •2. Методологія ситуаційного підходу, характеристика головних елементів концепції ситуаційного менеджменту
- •3. Ключові фактори виникнення проблемних ситуацій
- •Типологія ситуацій, моделі ситуаційного менеджменту
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту
- •1. Методи діагностування та прогнозування управлінських ситуацій
- •2. Технологія процесу ситуаційного управління
- •3. Поняття адаптивного плану підприємства та основні етапи його розробки
- •4. Класифікація ролей менеджера в проблемних ситуаціях
- •Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на підприємстві
- •1. Визначення ризику, його основні види та причини виникнення
- •2. Облік меж і зони підприємницького ризику
- •3.Характеристика та головні причини кризових ситуацій на підприємствах
- •4. Шляхи запобігання та подолання кризових ситуацій
- •Тема4. Стратегія і тактика ситуаційного управління
- •1. Основні напрями діагностування та моніторингу зовнішнього середовища
- •2. Особливості управління в умовах стратегічних несподіванок
- •3. Характеристика стратегій відновлення для кризових ситуацій
- •4.Тактичні прийоми антикризового управління
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
- •1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті
- •Ситуаційне управління як творчий процес
- •Умови створення сприятливого психологічного клімату на підприємстві
- •Основні види поведінки менеджера у проблемних ситуаціях
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
- •Головні типи та стилі лідерства, сутність ситуаційної моделі Фідлера
- •Ситуаційний підхід “шлях-ціль” Мітчела і Хауса
- •Теорія життєвого циклу Херсі і Бланшарда
- •Ситуаційна модель Врума-Йеттона-Яго
- •Тема 6. Системний підхід і синергетика у ситуаційному менеджменті.
- •1. Значення теорії ієрархічних систем та систем самоорганізації в ситуаційному управлінні
- •2. Розвиток синергетики та її застосування у ситуаційному менеджменті
- •3. Роль креативних систем та інформаційних мереж в практиці сучасних організацій
- •4.Використання інноваційних технологій при формуванні ситуаційного мислення у менеджера
- •Тема 7. Основні напрями удосконалення ситуаційного менеджменту.
- •1. Сучасні методи аналізу кризових ситуацій та їхніх наслідків
- •2. Ефективні заходи підвищення стійкості підприємства
- •3. Врахування провідного досвіду американської та японської систем антикризового управління у вітчизняній практиці ситуаційного менеджменту
- •.Організаційно-технологічне та інформаційно – комунікаційне забезпечення ситуаційного управління
- •Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління (2 год.) Лекція 1. '
- •Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту.
- •Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації.
- •Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту.
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту (4 год.)
- •Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на
- •Тема 4. Стратегія і тактика ситуаційного управління (2 год.)
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту (4 год.) Лекція 6.
- •Тема 6. Системний підхід і синергетика у ситуаційному менеджменті (2
- •Тема 7. Основні напрями удосконалення ситуаційного менеджменту (2 год.)
- •Рекомендована література (з книги Василенка)
-
Умови створення сприятливого психологічного клімату на підприємстві
Відомо, що кожна особистість має різний ступінь здатності чи нездатності до того чи іншого виду діяльності. І завдання фахівців полягає в тім, щоб допомогти кожній людині вибрати для себе той вид праці, що найбільшою мірою відповідає його професійній здатності.
Якщо людина досягає бажаних результатів у праці, їй створені оптимальні умови для роботи, і вона не розчарована у своєму професійному виборі, то такий працівник психологічно і соціально стійкий для роботи в колективі. При вирішенні питання про те, якими якостями повинна володіти людина, що претендує на виконання тієї чи іншої діяльності, завжди виникає необхідність психологічного вивчення самої діяльності.
Результатом такого психологічного, чи, по-іншому, професіографічного аналізу трудової діяльності повинна бути професіограма.
Професіографія — опис професій диференціюючих їх спеціальностей з точки зору вимог, пред'явлених ними до людини. Професіограма — опис і обгрунтування системи вимог, поставлених певною діяльністю, спеціальністю чи професією до людини.
Професіограма розробляється з метою визначення професійної придатності людини чи професійного добору шляхом глибокого психологічного й аналітичного вивчення його професійної діяльності.
Будь-яка професіограма повинна містити в собі зведення двох планів: опис самої професійної діяльності (психологічна професіограма) і опис (зведення) вимог до людини, які містить ця діяльність, до її психіки як перелік професійно необхідних якостей (психограма).
Для складання її першої частини можна використовувати наступну орієнтовну схему аналізу:
-
техніко-економічний опис (технологія устаткування, норми, оплата праці);
-
організація й умови праці на даному конкретному виробничому об'єкті (соціальні і фізичні умови праці: взаємини з людьми в процесі виробництва, питання фізичного середовища, тобто освітлення, вентиляція, температура, вологість і т. д.);
-
документація з плинності кадрів, матеріали можливих нещасних випадків (необхідно також врахувати питання можливих помилок, що можуть відбутися при виконанні роботи);
-
докладний опис самої трудової діяльності, тобто, що, у якій послідовності людина робить протягом робочого дня, з чого складається його робота;
-
вимоги до загальної і спеціальної підготовки, необхідної для виконання даної роботи.
Друга частина являє собою вимоги, пропоновані до людини:
демографічні;
освітні;
медико-біологічні;
психологічні.
Усі зазначені вимоги до характеристик і якостей працівника повинні мати оцінку: чи є дана якість професійно необхідною, професійно важливою або професійно бажаною.
Демографічні вимоги одержують на підставі статистичного аналізу даних основного контингенту працівників за фахом: домінування статевої ознаки, тривалості професійної діяльності, вікового діапазону працівників.
Вимоги до утворення визначаються рівнем загальних і спеціальних знань, що необхідні для оволодіння устаткуванням і технологічним процесом, характерним для конкретної професії.
Медико-біологічні вимоги повинні включати: вимоги до здоров'я працівника, до його фізичного розвитку, до конституції (при необхідності). Крім того, тут повинні бути зазначені протипоказання для даної професійної діяльності.
Психофізіологічні і психологічні вимоги професійної діяльності до працівника одержують за допомогою спеціально організованої дослідницької роботи вони відбиваються в психограмі. При цьому основна увага повинна бути звернена до тих специфічних вимог, які діяльність пред'являє до психіки людини. Психограма обов'язково повинна включати критерії і нормативи професійної придатності.
Визначення професійної придатності тієї чи іншої людини до певного виду діяльності можливе на основі вивчення вроджених індивідуально-типових ознак людини.
Індивідуально-типові й індивідуально-психологічні особливості утрудняють чи полегшують освоєння професії, досягнення високих результатів, визначають взаємини з людьми і становище в суспільстві. Вони ж викликають необхідність розмаїтості прийомів виховання і навчання, тому що неможливо скласти загальний для всіх перелік подій, життєвих чи виробничих ситуацій, вказати ступінь їхнього впливу на стан людини і необхідні при цьому заходи.
Наприклад, негативні емоції на різних людей діють по-різному. В одних працівників поганий настрій, службові чи сімейні неприємності мало впливають на службову діяльність, вони можуть цілком відключитися від них у процесі роботи. В інших подібні ситуації помітно відбиваються на працездатності і можуть бути причиною помилкових дій.
На однакові труднощі в роботі одні реагують спокійно і правильно, в інших з'являється зайве збудження, метушливість, нервозність, швидка зміна рішень, у третіх, навпаки — загальмованість уваги і розумових процесів, рухова скутість, сповільненість у прийнятті рішень.
Відомий вислів: «Людина на 90% складається з почуттів і тільки на 10% з розуму». Отже, для створення сприятливого соціально — психологічного клімату в колективі дуже важливим є облік особистісних, емоційних властивостей людини.
У сучасних умовах, коли різко загострилася боротьба за виживання підприємства, колективу і самої особистості особливого значення набуло моральне і етичне виховання працівників.
Моральний вигляд людини багато в чому формується під впливом соціального і міжособистісного спілкування, стилю і методів керівництва. Від дій і рішень керівника багато в чому залежить моральна атмосфера.
Психологічний клімат у колективі формується особистістю керівника, компетентністю виконавців і їхньою сумісністю.
Експериментально встановлено, що конфлікти, які виникають у колективі з вини керівника, складають приблизно 52%, із-за психологічної несумісності співробітників — 33%, а внаслідок неправильного підбору кадрів — 15%.
Отже, конфлікти визначаються, в основному, недоліками в роботі керівника, його невмінням працювати з людьми, особистими якостями. А якщо врахувати, що керівник сам набирає кадри, формує колектив, то в таких випадках роль керівника у створенні сприятливого психологічного клімату в колективі в декілька разів зростає.
Психологічний клімат — це фіксований стан міжособистісних відносин у колективі, що виражається груповою згуртованістю, інтегративністю, відповідністю офіційної і неофіційної структур колективу, взаємною довірою і т.п.
У процесі формування колективу необхідно враховувати: його розмір, співвідношення його членів за віком, статтю, кваліфікацією, типом темпераменту. Важливий також облік потреб, бажань, психологічної сумісності, системи взаємин.
Крім того, дуже важливим є соціометричний статус колективу, тобто моральні нормативи, якості, яким віддають перевагу члени колективу.
Окремі з цих факторів можна визначити з більшим чи меншим ступенем точності, виміряти їх. Соціометричні «виміри» дозволяють вивчити психологічний клімат і неформальну структуру колективу, а також параметри, що зумовлюють ту чи іншу структуру зв'язків.
Створення здорового психологічного клімату в колективі багато в чому залежить від культури і її стану у фірмі, особливо культури керівництва, ефективності виховної і педагогічної функції керівника, що залежить від психологічного такту, зумовленого такими якостями й уміннями:
-
почуття міри у взаєминах і взаємодії з людьми;
-
мовна адаптація до різних людей, відсутність «мовного шаблону» і грубого пристосовництва, мовна спритність при першому знайомстві;
-
індивідуалізація спілкування з людьми в залежності від їх стійких індивідуально-психологічних особливостей;
-
почуття ситуації;
-
облік зовнішніх обставин, що впливають на взаємини людей один з одним;
-
повага, чуйність, уважність, співчутливість у відношенні до людей; '
-
простота, природність у спілкуванні, здатність залишатися завжди самим собою у відносинах з людьми, відсутність награності, нарочитості поведінки;
-
справедливість, об'єктивність підходу до підлеглих, здатність показати і довести цю об'єктивність.
Таким чином, розглянуте свідчить про наявність проблеми створення гарного, здорового психологічного клімату, розв'язання якої за допомогою визначених методів і на основі поставлених завдань дозволить підвищити ефективність діяльності фірми в умовах проблемних ситуацій.