Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту

Лекція 6

1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті.

2. Ситуаційне управління як творчий процес.

3. Умови створення сприятливого психологічного клімату на підприємстві.

4. Основні види поведінки менеджера у проблемних ситуаціях.

1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті

Складність керування соціальними системами зумовлена тим, що об'єктом менеджменту є люди. Поведінка особистості в конкретній ситуації залежить від цілого ряду її факторів (інтереси, характер, темперамент, емоції і т.п.), що передбачають потребу особливостей особистості.

Крім того, особи в трудовому колективі взаємодіють між собою і між ними виникають симпатії й антипатії, формуються групові цінності й інтереси, психологічний клімат у колективі.

Для здійснення ефективного управління керівнику необхідно добре знати психологію людей, індивідуальні і групові цінності, активно впливати на формування сприятливого психологічного клімату в колективі, що є дуже важливим у кризових ситуаціях.

Основними завданнями психології керування є:

1. Вивчення мотивів поведінки особистості в процесі трудової діяльності і вибір оптимальних методів впливу на неї.

Це завдання передбачає проведення психологічного аналізу особистості працівника і виявлення його характеру, темпераменту, здібностей, сили волі й інших рис.

2. Розробка методів професійного добору кадрів з урахуванням особистих якостей кандидатів.

Результати психологічного аналізу особистості широко використовують у процесі добору і розміщення кадрів, в першу чергу, в системі ситуаційного керування.

Це дає можливість більш виважено і грунтовно підходити до добору найкращого кандидата на вакантну посаду, враховувати вимоги до конкретної посади, психологічну сумісність з майбутніми колегами, керівниками і підлеглими.

3. Процес формування і розвитку малих груп.

Трудовий колектив формується під керівництвом організатора трудового процесу, а також на основі міжособистісних взаємин.

Останні, як відомо, можуть бути формальними і неформальними. Усі колективи, навіть дуже великі, складаються з малих формальних і неформальних груп.

Керівник повинен впливати на процес формування і розвитку малих груп, оскільки ступінь згуртованості їх, в свою чергу, впливає на ефективність і якість виконуваної роботи.

Цей процес повинен бути під контролем, щоб передбачати формування груп і угруповань, ціннісні якості яких і мета суперечили б цілям підприємства.

4. Дослідження особистісних відносин у колективі.

Міжособистісні відносини багато в чому характеризують ступінь згуртованості колективу. Якщо основою відносин між працівниками є взаємодопомога і взаємопідтримка, якщо спілкування не обмежується підприємством і виробничими питаннями, то такий колектив згуртований і може вирішувати найскладніші завдання, включаючи кризові.

Тому керівнику вкрай важливо активно впливати на процес становлення міжособистісних відносин у колективі і підтримувати добрі стосунки між людьми, попереджати й оперативно вирішувати можливі міжособистісні конфлікти і ворожість.

5. Формування психологічного клімату в колективі — найважливіший елемент у психології керування, він являє собою суму групових цінностей, ступінь якісного розвитку колективу, характеризує його зрілість і можливості.

Ще Е.Мейо говорив про наявність тісного зв'язку між психологічним кліматом і ефективністю праці в колективі. Несприятливий психологічний клімат свідчить про негармонійність людських взаємин: люди легко конфліктують між собою, часто замкнуті. У такому колективі працівники не одержують задоволення від спільної діяльності.

Відсутність спільності і соціальної мотивації негативно виявляється на результатах праці. Тому керівник повинен сприяти формуванню сприятливого психологічного клімату в колективі для того, щоб працівники мали задоволення від спілкування з колегами.

Керівник зобов'язаний враховувати психологічні якості працівників, знати їх, використовувати індивідуальний підхід до працівника й ефективно керувати працівником у складних, особливо проблемних ситуаціях.

Відомо, що у ситуаційному менеджменті реалізуються три групи людських факторів: індивідуальні особливості особи, поведінка людей у групах, вплив лідера у ролі менеджера на поведінку людей і груп.

Індивідуальні відмінності, закладені природою — це особливості особи, з якими необхідно рахуватися у професійній діяльності менеджера, розстановці персоналу, формуванні робочих груп, мотивації, вирішенні конфліктних ситуацій.

Відмінності у рухливості нервової системи, працездатність людини залежить від динамічних особливостей психіки. Ще з часів Гіппократа вчені за темпераментом поділяли людей на чотири типи: холериків, сангвініків, флегматиків, меланхоліків.

Ця класифікація заснована на таких ознаках, як сила — слабкість нервової системи, врівноваженість — неврівноваженість, рухомість — інертність. Наведені природні характеристики виявляються у мисленні, професіональній сфері, а також у поведінці людини.

У холерика — сильна нервова система, збудження переважає над гальмуванням, він легко переключається з однієї справи на іншу, але неврівноваженість нервової системи знижує сумісність.

У сангвініка сильна нервова система, хороша працездатність, він легко переходить до інших видів діяльності, комунікабельний, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін.

У флегматиків сильна нервова система, але вони важко переключаються на іншу роботу, дуже хворобливо реагують на критику, вони краще ніж інші справляються з точною, монотонною роботою.

Меланхолік мас слабкий тип нервової діяльності. Він легко переключається з однієї справи на іншу, має підвищену чутливість до всього, що відбувається навколо. Чуйність до інших робить меланхоліка універсально сумісним з іншими людьми.

При комплектуванні кадрів слід враховувати, що на інтенсивних процесах доцільно включати в робочі групи сангвініків, флегматиків, на монотонних роботах краще зарекомендували себе меланхоліки. Холериків краще призначати до роботи, яка вимагає негайного виконання, а також на чолі робочих груп, котрі виконують нові надзвичайно важливі завдання.

Слід також враховувати, що у різний час, в різних ситуаціях, у людей можуть виявлятися особливості інтро- або екстраверту. Виявлення екстра-інтроверсії, а також типів темпераменту особи може здійснюватися на основі адаптованого варіанта схеми Айзенка.

За допомогою тест-опитувальника Г. Айзенка визначаються дві основні характеристики особистості "екстраверсія — інтроверсія" і "емоційна нестійкість — стабільність". Перша характеристика поділяє всіх співробітників на екстравертів ("звернених назовні") і інтровертів ("звернених у себе").

Екстраверти потребують постійної стимуляції від навколишнього середовища. Вони товариські, прагнуть до нових вражень, люблять зміни, готові до швидких реакцій. Для них характерна розкутість поведінки, схильність до ризику, оптимістичність, веселість, запальність і агресивність, поверховість у сприйнятті людей і явищ.

Інтроверти, навпаки, живуть своїм багатим внутрішнім світом, черпають зсередини стимули своєї життєвої активності. Вони замкнуті, нетовариські, повільні, серйозні, стримані, люблять порядок і схильні до самоспоглядання. Інтроверти дружать віддано, але з деякими людьми, уникають шумних компаній.

У реальному житті рідко зустрічаються "чисті" екстраверти або інтроверти, звичайно люди займають позицію між цими двома крайніми полюсами

Друга характеристика, обумовлена за допомогою даного тесту, - "емоційна нестійкість — стабільність". Відповідно до неї всі люди поділяються на тривожних (нестабільних) і емоційно стійких (стабільних) особистостей.

Емоційну нестабільність характеризує емоційна постійна напруга, переживання особистої загрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, схильність до самозвинувачень, прагнення до самовдосконалення.

Емоційна стабільність характеризується протилежними властивостями — урівноваженістю, перешкодостійкістю, холодністю, негнучкістю, нездатністю співчувати іншим людям. Крайні значення цієї властивості в людини зустрічаються рідко, звичайно вони представлені в тій або іншій пропорції.

Екстраверсія. Це може бути корисно в ситуаціях, де потрібна здатність брати ситуацію у свої руки. Наприклад, робота комерсанта, брокера, торгового працівника, журналіста. Людям такого складу властиві товариськість, ініціативність, гнучкість поведінки, уміння знайти своє місце в суспільстві і пристосуватися до його вимог. Вони в більшій мірі схильні діяти під впливом раптового спонукання, ніж по наміченій програмі. їх, подібно магнітові, притягають об'єкти зовнішнього світу.

Інтроверсія. Ці риси можуть допомогти в тих ситуаціях, де потрібна зосередженість і виконання кропіткої роботи. Такій категорії людей у більшій мірі властиві такі якості, як: схильність до самоаналізу, сором'язливість, соціальна пасивність. їм нелегко включатися в процес групового вирішення завдань, і вони віддають перевагу індивідуальній роботі. їхні інтереси спрямовані на внутрішній світ людини, який вони вважають більш значимим, ніж світ предметів і зовнішніх обставин, що змушують рахуватися з їх існуванням.

Емоційна нестабільність (нейротизм). З великою часткою імовірності можна сказати, що такі люди не задоволені своєю здатністю розв'язувати життєві проблеми і досягати бажаних результатів. їм властива підвищена тривожність із приводу дрібних життєвих проблем. Можлива тривожність і з приводу свого здоров'я, що часто не має реальних підстав. Людям цієї групи властиві висока чутливість і підвищена чутливість до небезпеки, тому вони схильні