
- •Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління
- •1. Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту
- •Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації
- •Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту
- •Потенційні можливості та проблеми застосування ситуаційного управління
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту Лекція 2
- •1. Сутність, зміст, мета та основні завдання ситуаційного управління
- •2. Методологія ситуаційного підходу, характеристика головних елементів концепції ситуаційного менеджменту
- •3. Ключові фактори виникнення проблемних ситуацій
- •Типологія ситуацій, моделі ситуаційного менеджменту
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту
- •1. Методи діагностування та прогнозування управлінських ситуацій
- •2. Технологія процесу ситуаційного управління
- •3. Поняття адаптивного плану підприємства та основні етапи його розробки
- •4. Класифікація ролей менеджера в проблемних ситуаціях
- •Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на підприємстві
- •1. Визначення ризику, його основні види та причини виникнення
- •2. Облік меж і зони підприємницького ризику
- •3.Характеристика та головні причини кризових ситуацій на підприємствах
- •4. Шляхи запобігання та подолання кризових ситуацій
- •Тема4. Стратегія і тактика ситуаційного управління
- •1. Основні напрями діагностування та моніторингу зовнішнього середовища
- •2. Особливості управління в умовах стратегічних несподіванок
- •3. Характеристика стратегій відновлення для кризових ситуацій
- •4.Тактичні прийоми антикризового управління
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
- •1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті
- •Ситуаційне управління як творчий процес
- •Умови створення сприятливого психологічного клімату на підприємстві
- •Основні види поведінки менеджера у проблемних ситуаціях
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
- •Головні типи та стилі лідерства, сутність ситуаційної моделі Фідлера
- •Ситуаційний підхід “шлях-ціль” Мітчела і Хауса
- •Теорія життєвого циклу Херсі і Бланшарда
- •Ситуаційна модель Врума-Йеттона-Яго
- •Тема 6. Системний підхід і синергетика у ситуаційному менеджменті.
- •1. Значення теорії ієрархічних систем та систем самоорганізації в ситуаційному управлінні
- •2. Розвиток синергетики та її застосування у ситуаційному менеджменті
- •3. Роль креативних систем та інформаційних мереж в практиці сучасних організацій
- •4.Використання інноваційних технологій при формуванні ситуаційного мислення у менеджера
- •Тема 7. Основні напрями удосконалення ситуаційного менеджменту.
- •1. Сучасні методи аналізу кризових ситуацій та їхніх наслідків
- •2. Ефективні заходи підвищення стійкості підприємства
- •3. Врахування провідного досвіду американської та японської систем антикризового управління у вітчизняній практиці ситуаційного менеджменту
- •.Організаційно-технологічне та інформаційно – комунікаційне забезпечення ситуаційного управління
- •Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління (2 год.) Лекція 1. '
- •Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту.
- •Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації.
- •Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту.
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту (4 год.)
- •Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на
- •Тема 4. Стратегія і тактика ситуаційного управління (2 год.)
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту (4 год.) Лекція 6.
- •Тема 6. Системний підхід і синергетика у ситуаційному менеджменті (2
- •Тема 7. Основні напрями удосконалення ситуаційного менеджменту (2 год.)
- •Рекомендована література (з книги Василенка)
Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
Лекція 6
1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті.
-
Ситуаційне управління як творчий процес.
-
Умови створення сприятливого психологічного клімату на підприємстві.
-
Основні види поведінки менеджера у проблемних ситуаціях.
1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті
Складність керування соціальними системами зумовлена тим, що об'єктом менеджменту є люди. Поведінка особистості в конкретній ситуації залежить від цілого ряду її факторів (інтереси, характер, темперамент, емоції і т.п.), що передбачають потребу особливостей особистості.
Крім того, особи в трудовому колективі взаємодіють між собою і між ними виникають симпатії й антипатії, формуються групові цінності й інтереси, психологічний клімат у колективі.
Для здійснення ефективного управління керівнику необхідно добре знати психологію людей, індивідуальні і групові цінності, активно впливати на формування сприятливого психологічного клімату в колективі, що є дуже важливим у кризових ситуаціях.
Основними завданнями психології керування є:
1. Вивчення мотивів поведінки особистості в процесі трудової діяльності і вибір оптимальних методів впливу на неї.
Це завдання передбачає проведення психологічного аналізу особистості працівника і виявлення його характеру, темпераменту, здібностей, сили волі й інших рис.
2. Розробка методів професійного добору кадрів з урахуванням особистих якостей кандидатів.
Результати психологічного аналізу особистості широко використовують у процесі добору і розміщення кадрів, в першу чергу, в системі ситуаційного керування.
Це дає можливість більш виважено і грунтовно підходити до добору найкращого кандидата на вакантну посаду, враховувати вимоги до конкретної посади, психологічну сумісність з майбутніми колегами, керівниками і підлеглими.
3. Процес формування і розвитку малих груп.
Трудовий колектив формується під керівництвом організатора трудового процесу, а також на основі міжособистісних взаємин.
Останні, як відомо, можуть бути формальними і неформальними. Усі колективи, навіть дуже великі, складаються з малих формальних і неформальних груп.
Керівник повинен впливати на процес формування і розвитку малих груп, оскільки ступінь згуртованості їх, в свою чергу, впливає на ефективність і якість виконуваної роботи.
Цей процес повинен бути під контролем, щоб передбачати формування груп і угруповань, ціннісні якості яких і мета суперечили б цілям підприємства.
4. Дослідження особистісних відносин у колективі.
Міжособистісні відносини багато в чому характеризують ступінь згуртованості колективу. Якщо основою відносин між працівниками є взаємодопомога і взаємопідтримка, якщо спілкування не обмежується підприємством і виробничими питаннями, то такий колектив згуртований і може вирішувати найскладніші завдання, включаючи кризові.
Тому керівнику вкрай важливо активно впливати на процес становлення міжособистісних відносин у колективі і підтримувати добрі стосунки між людьми, попереджати й оперативно вирішувати можливі міжособистісні конфлікти і ворожість.
5. Формування психологічного клімату в колективі — найважливіший елемент у психології керування, він являє собою суму групових цінностей, ступінь якісного розвитку колективу, характеризує його зрілість і можливості.
Ще Е.Мейо говорив про наявність тісного зв'язку між психологічним кліматом і ефективністю праці в колективі. Несприятливий психологічний клімат свідчить про негармонійність людських взаємин: люди легко конфліктують між собою, часто замкнуті. У такому колективі працівники не одержують задоволення від спільної діяльності.
Відсутність спільності і соціальної мотивації негативно виявляється на результатах праці. Тому керівник повинен сприяти формуванню сприятливого психологічного клімату в колективі для того, щоб працівники мали задоволення від спілкування з колегами.
Керівник зобов'язаний враховувати психологічні якості працівників, знати їх, використовувати індивідуальний підхід до працівника й ефективно керувати працівником у складних, особливо проблемних ситуаціях.
Відомо, що у ситуаційному менеджменті реалізуються три групи людських факторів: індивідуальні особливості особи, поведінка людей у групах, вплив лідера у ролі менеджера на поведінку людей і груп.
Індивідуальні відмінності, закладені природою — це особливості особи, з якими необхідно рахуватися у професійній діяльності менеджера, розстановці персоналу, формуванні робочих груп, мотивації, вирішенні конфліктних ситуацій.
Відмінності у рухливості нервової системи, працездатність людини залежить від динамічних особливостей психіки. Ще з часів Гіппократа вчені за темпераментом поділяли людей на чотири типи: холериків, сангвініків, флегматиків, меланхоліків.
Ця класифікація заснована на таких ознаках, як сила — слабкість нервової системи, врівноваженість — неврівноваженість, рухомість — інертність. Наведені природні характеристики виявляються у мисленні, професіональній сфері, а також у поведінці людини.
У холерика — сильна нервова система, збудження переважає над гальмуванням, він легко переключається з однієї справи на іншу, але неврівноваженість нервової системи знижує сумісність.
У сангвініка сильна нервова система, хороша працездатність, він легко переходить до інших видів діяльності, комунікабельний, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін.
У флегматиків сильна нервова система, але вони важко переключаються на іншу роботу, дуже хворобливо реагують на критику, вони краще ніж інші справляються з точною, монотонною роботою.
Меланхолік мас слабкий тип нервової діяльності. Він легко переключається з однієї справи на іншу, має підвищену чутливість до всього, що відбувається навколо. Чуйність до інших робить меланхоліка універсально сумісним з іншими людьми.
При комплектуванні кадрів слід враховувати, що на інтенсивних процесах доцільно включати в робочі групи сангвініків, флегматиків, на монотонних роботах краще зарекомендували себе меланхоліки. Холериків краще призначати до роботи, яка вимагає негайного виконання, а також на чолі робочих груп, котрі виконують нові надзвичайно важливі завдання.
Слід також враховувати, що у різний час, в різних ситуаціях, у людей можуть виявлятися особливості інтро- або екстраверту. Виявлення екстра-інтроверсії, а також типів темпераменту особи може здійснюватися на основі адаптованого варіанта схеми Айзенка.
За допомогою тест-опитувальника Г. Айзенка визначаються дві основні характеристики особистості "екстраверсія — інтроверсія" і "емоційна нестійкість — стабільність". Перша характеристика поділяє всіх співробітників на екстравертів ("звернених назовні") і інтровертів ("звернених у себе").
Екстраверти потребують постійної стимуляції від навколишнього середовища. Вони товариські, прагнуть до нових вражень, люблять зміни, готові до швидких реакцій. Для них характерна розкутість поведінки, схильність до ризику, оптимістичність, веселість, запальність і агресивність, поверховість у сприйнятті людей і явищ.
Інтроверти, навпаки, живуть своїм багатим внутрішнім світом, черпають зсередини стимули своєї життєвої активності. Вони замкнуті, нетовариські, повільні, серйозні, стримані, люблять порядок і схильні до самоспоглядання. Інтроверти дружать віддано, але з деякими людьми, уникають шумних компаній.
У реальному житті рідко зустрічаються "чисті" екстраверти або інтроверти, звичайно люди займають позицію між цими двома крайніми полюсами
Друга характеристика, обумовлена за допомогою даного тесту, - "емоційна нестійкість — стабільність". Відповідно до неї всі люди поділяються на тривожних (нестабільних) і емоційно стійких (стабільних) особистостей.
Емоційну нестабільність характеризує емоційна постійна напруга, переживання особистої загрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, схильність до самозвинувачень, прагнення до самовдосконалення.
Емоційна стабільність характеризується протилежними властивостями — урівноваженістю, перешкодостійкістю, холодністю, негнучкістю, нездатністю співчувати іншим людям. Крайні значення цієї властивості в людини зустрічаються рідко, звичайно вони представлені в тій або іншій пропорції.
Екстраверсія. Це може бути корисно в ситуаціях, де потрібна здатність брати ситуацію у свої руки. Наприклад, робота комерсанта, брокера, торгового працівника, журналіста. Людям такого складу властиві товариськість, ініціативність, гнучкість поведінки, уміння знайти своє місце в суспільстві і пристосуватися до його вимог. Вони в більшій мірі схильні діяти під впливом раптового спонукання, ніж по наміченій програмі. їх, подібно магнітові, притягають об'єкти зовнішнього світу.
Інтроверсія. Ці риси можуть допомогти в тих ситуаціях, де потрібна зосередженість і виконання кропіткої роботи. Такій категорії людей у більшій мірі властиві такі якості, як: схильність до самоаналізу, сором'язливість, соціальна пасивність. їм нелегко включатися в процес групового вирішення завдань, і вони віддають перевагу індивідуальній роботі. їхні інтереси спрямовані на внутрішній світ людини, який вони вважають більш значимим, ніж світ предметів і зовнішніх обставин, що змушують рахуватися з їх існуванням.
Емоційна нестабільність (нейротизм). З великою часткою імовірності можна сказати, що такі люди не задоволені своєю здатністю розв'язувати життєві проблеми і досягати бажаних результатів. їм властива підвищена тривожність із приводу дрібних життєвих проблем. Можлива тривожність і з приводу свого здоров'я, що часто не має реальних підстав. Людям цієї групи властиві висока чутливість і підвищена чутливість до небезпеки, тому вони схильні