Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на підприємстві

Лекція 4

1. Визначення ризику, його основні види та причини виникнення.

2. Облік меж і зони підприємницького ризику.

3. Характеристика та головні причини кризових ситуацій на підприємствах

4. Шляхи запобігання та подолання кризових ситуацій.

1. Визначення ризику, його основні види та причини виникнення

У період розвитку ринкових відносин підприємницьку діяльність в Україні доводиться здійснювати в умовах інформаційної невизначеності ситуації і нестійкості, мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного розрахованого кінцевого результату, а отже, зростає ризик, тобто небезпека невдач, непередбачених втрат. Ризик характерний для початкових стадій підприємництва, коли ще невеликий досвід, бракує практики проведення підприємницьких операцій. Але ризикувати приходиться і бізнесменам-професіоналам з багаторічним стажем.

В умовах командно-адміністративної економіки всі звикли до того, що економічна обстановка формується «зверху» у вигляді набору правил і норм.

Звичайно, тверда система централізованих установок і розпоряджень сковувала ініціативу, придушувала інтерес і творчий початок. Але вона вносила явну чи вдавану чіткість, забезпечувала нав'язаний зверху порядок. Нехай не з повною впевненістю, але можна було передбачати обсяги виробництва, постачань, продажу, рівень цін і, відповідно, результати — прибутки, доходи.

При відсутності альтернатив, можливостей вибору, там, де може бути прийнято тільки одне рішення, ризик або практично відсутній, або він мінімальний. Але ризик багаторазово зростає в умовах нестабільності, мінливості середовища, у якому здійснюється господарська діяльність.

Ринок — це, насамперед, економічна воля, а за економічну волю доводиться платити. Адже волю одного підприємця супроводжує одночасно і воля інших підприємців, що одержали можливість купувати чи не купувати його продукцію, пропонуючи за неї свої ціни, продавати йому сировину за визначеними цінами, диктувати свої умови угод, при цьому, цілком природно, що підприємці, ділові партнери, з ким приходиться вступати в господарські відносини, прагнуть, насамперед до своєї вигоди, до прибутку своєї компанії. А вигода одних може стати збитком для інших. До того ж підприємець-конкурент взагалі схильний витісняти свого опонента з ринку: такі закони конкуренції.

Отже, поза залежністю від бажання людей, освоюючи підприємництво, приходиться мати справу з невизначеністю, яку не можна встановити заздалегідь.

Зі сказаного випливає важливе правило поведінки підприємця: не уникати ризику, а передбачати його, прагнути знизити до найнижчого рівня.

В економічній науці і практиці господарювання, на жаль, не вироблені загальновизнані теоретичні положення про господарський ризик. Недостатньо розроблені методи оцінки ризику стосовно до тих чи інших виробничих, господарських ситуацій.

У країні з ринковою економікою накопичений досвід ризикового підприємництва, супроводжуваний явно видимими прикладами процвітання і краху, підйому і банкрутства в залежності від вмілої і невмілої поведінки, а частково, і везіння в реальній обстановці ризику. У ринковому середовищі саме життя, процеси виробництва, розподілу, обміну, споживання продукції вчать правил поведінки при наявності невизначеності і ризику, заохочують до їхнього знання і суворо карають за незнання.

Відзначимо, що наявні окремі види підприємницької діяльності, у яких ризик піддається розрахунку, оцінці і де методи визначення ступеня ризику відпрацьовані і теоретично, і практично. Це, насамперед, страхування майна, здоров'я і життя, а також лотерейна й ігрова справа.

Приміром, страхуючи підприємство чи будинок від пожежі, страхове агентство аналізує тільки небезпеку загоряння об'єкта і міру виникаючої при цьому майнової втрати, яку прийдеться компенсувати. Відповідно встановлюються і страхові платежі, розміри страхових премій. Підприємець-виробничник змушений вивчати ризик, Що виникає у виробництві при закупівлі сировини, продажів готової продукції і при всіх інших видах діяльності підприємства. Адже його цікавить не просто компенсація втрат, а запобігання збитку, що вже зовсім інша справа.

Ризик, звичайно, пов'язаний з конкретною ризиковою ситуацією. Тому він виникає іноді, коли рішення виробляється в умовах невизначеності, вибір робиться з декількох важко порівнянних варіантів. У цих умовах потрібно оцінити, хоча б інтуїтивно, імовірність досягнення заданого результату, виявити можливі невдачі на шляху, що обирається.

Характерно, що ризикова ситуація в підприємництві тим чи іншим чином пов'язана з поняттям власності, прибутку, з імовірністю їх упустити. Сам факт наявності власності служить збудником ризикових ситуацій, адже люди більше всього побоюються втрат власного майна, коштів, здоров'я, життя.

Для однакового розуміння питань, що далі викладаються, сформулюємо термінологічну базу теорії підприємницького ризику. Це необхідно через те, що використовувані в побуті і навіть бізнесі, менеджменті поняття, що відносяться до ризикового підприємництва, часто розпливчасті і нечіткі.

Насамперед, потрібно визначити вихідне, базисне поняття «ризик», маючи на увазі, що це загроза, небезпека виникнення збитку в найбільш широкому розумінні слова.

Під господарським {підприємницьким) ризиком слід розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. Виходячи з даного визначення, варто одночасно відзначити, що господарський ризик — це явище, ознака і властивість діяльності, а не тільки поняття.

Іноді буває доречно доповнити наведене визначення і характеризувати ризик як діяльність з реалізації обраного в умовах невизначеності рішення, що враховує імовірність успіху, невдач і відношення від поставленої, обраної мети, причому всіх трьох результатів у сукупності. Тому що підприємництво пов'язане з використанням і звертанням матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних, інтелектуальних ресурсів, ризик пов'язаний з загрозою повної або часткової втрати цих ресурсів.

Тому підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходу в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів. І крім того, ризик — це можливість, імовірність відхилення від мети, результату, заради яких і приймалося рішення, на що був націлений бізнес-проект.

Інакше кажучи, ризик — це загроза того, що підприємець зазнає втрат у вигляді додаткових витрат, понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував. Таким чином, зниження величини передбачуваного доходу, так звана упущена вигода, також входить у категорію ризику. При встановленні суті підприємницького ризику необхідно розрізняти поняття: «витрата», «збитки», «втрати». Будь-яка підприємницька діяльність неминуче пов'язана з витратами, втратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і являють собою додаткові витрати понад намічені. Збитки, втрати, як відомо, не плануються заздалегідь, навмисно, хоча в ряді випадків передбачаються як потенційно можливі.

Види і причини виникнення ризику

Для того, щоб оцінити імовірність тих чи інших втрат, обумовлених розвитком подій за непередбаченим варіантом, треба, насамперед, знати всі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і вміти заздалегідь обчислити їх чи виміряти як імовірні прогнозні величини. При цьому, природно, бажано оцінити кожний з видів втрат у кількісному вираженні і вміти звести їх воєдино, що, однак, далеко не завжди вдається зробити.

Матеріальні втрати виявляються в не передбачених підприємницьким проектом додаткових витратах чи прямих втратах устаткування, майна, продукції, сировини, енергії й інших ресурсів. Стосовно кожного з перерахованих видів втрат застосовні свої одиниці виміру. Найбільш прийнятно вимірювати матеріальні втрати в тих же одиницях, у яких вимірюється кількість даного виду матеріальних ресурсів, тобто у фізичних одиницях ваги, об'єму, площі й ін.

Однак звести воєдино втрати, вимірювані в різних одиницях, і виразити їх однією величиною неможливо: не можна складати кілограми і метри. Тому, практично, неминуче обчислення втрат у вартісному вираженні, у грошових одиницях. Для цього втрати у фізичному вимірі переводяться у вартісне вираження шляхом їхнього множення на одиницю відповідного матеріального ресурсу. Для досить значної кількості матеріальних ресурсів, ціни яких заздалегідь відомі, втрати відразу можна оцінити в грошовому вираженні.

Одержуючи, таким чином, оцінку імовірних втрат за кожним з окремих видів матеріальних ресурсів у грошовому вираженні, можна звести воєдино, дотримуючись при цьому правила дій з випадковими величинами і їх імовірностями.

Трудові втрати являють собою втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами. Трудові втрати вимірюються в людино-годинах, людино-днях чи просто годинах робочого часу. Переведення трудових втрат у грошовий вимір здійснюється шляхом множення трудо - годин (чи нормо-годин) на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати — це прямий грошовий збиток, пов'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів. Збиток може виникнути при недоодержанні чи повному неотриманні грошей з передбачених джерел, при неповерненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виторгу внаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Особливі види грошового збитку можуть бути пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу гривні, додатковими до зазначеного вилучення засобами підприємств у державний, республіканський чи місцевий бюджети.

Поряд з остаточними, безповоротними можуть бути і тимчасові фінансові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею засобів, відстрочкою сплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, місяцях запізнювання в одержанні наміченого результату. Для того, щоб перевести оцінку втрат часу в грошовий вимір, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутку здатні призводити випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціально-психологічних і політичних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат вкрай важко визначити в кількісному і, тим більше, вартісному вираженні.

Природно, що для кожного з видів втрат можливість їхнього виникнення і величину варто знаходити за визначений час, що охоплює місяць, рік, або термін здійснення підприємницької операції.

Звичайно, треба враховувати тільки випадкові втрати, що не піддаються прямому розрахунку, безпосередньому прогнозуванню і тому не враховані в підприємницькому проекті.

Якщо втрати складно заздалегідь передбачати, то вони повинні розглядатися не як втрати, а як неминучі витрати і включатися в розраховану калькуляцію. Так, передбачений рух цін, податків, їхню зміну в ході здійснення господарської діяльності підприємець зобов'язаний врахувати в плані.

До випадкових втрат варто відносити збиток від впливу непередбачених політичних факторів. Такі втрати породжують політичний ризик. Він виявляється у формі несподіваних, обумовлених політичними подіями змін умов господарської діяльності, що створює несприятливе для підприємця поле діяльності й тим самим здатний призвести до підвищених витрат ресурсів і втрати прибутку. Типові джерела такого ризику — збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміна договірних умов, трансформація видів і відносин власності, відчуження майна і коштів з політичних мотивів. Величину можливих втрат і зумовлений ними ступінь ризику в цьому випадку дуже важко передбачати.

Досить близькі за невизначеністю непередбачені втрати, зумовлені стихійними лихами, а також злодійством і рекетом. Такі обставини прийнято називати форс-мажорними.

Дуже специфічні можливі втрати, викликані недосконалістю методології і некомпетентністю осіб, які формують план і здійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цих факторів величини очікуваного прибутку і доходу від підприємницького проекту будуть завищені, а реально отримані результати виявляться нижчими, то різниця мимоволі сприймається як втрати.

Особливе місце займають втрати підприємця, зумовлені несумлінністю чи неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитися обманутим в угоді чи зіткнутися з неплатоспроможністю боржника, безповоротністю боргу, на жаль, досить реальний.

Однак, незважаючи на достаток причин, що можуть негативно позначитися на діяльності підприємця, необхідно вивчати їх, застосовуючи спеціальні знання і прийоми, для того, щоб навчитися знижувати збиток, вміти завчасно оцінювати і вчасно коректувати траєкторію, напрямок розвитку бізнесу і, нарешті, уникнути появи кризових ситуацій.