10 Поняття про лінгвістичні наукові парадигми

Наукова парадигма (від гр. paradeigma – приклад, зразок) також уживається в кількох значеннях, як-от:

• способу пізнання й усвідомлення світу, що визначає загальні принципи дослідження об’єкта в різних науках;

• представлення об’єкта науки в ракурсі понятійного апарату та процедур опису й аналізу певної течії, наукової школи

• зразка наукових уявлень і дій у певний період або на певній території

Поняття парадигми відоме ще з часів античності. Протягом багатьох століть воно використовувалося переважно на позначення зразка словозміни в метамові лінгвістичного опису.

Іноді парадигмою називали приклад з історії, що слугував доказом чогось. У 1961 р. американський соціолог Т.Кун у книзі «Структура наукових революцій» висунув концепцію розвитку науки як процесу революційних перетворень, маючи на увазі природничі науки. Ці перетворення полягають у різкій зміні стилів наукового мислення, створенні нових категорійних ієрархій і методик аналізу об’єкта. Дослідник запропонував нове тлумачення терміна «парадигма» з атрибутом «наукова», зазначивши, що межа наукових знань зумовлюється загальною культурою соціуму, а наукова парадигма є визнаним усіма зразком наукових знань і дій у певний період, у відповідному суспільстві, які дають модель постановки проблем і їхнього розв’язання в науковій спільноті [1977, 31]. На його думку, парадигма є джерелом методів, проблемних ситуацій і стандартів вирішення, прийнятих на певному етапі розвитку. Приблизно в такому самому значенні термін «наукова парадигма» застосовується в наукознавстві, філософії, лінгвістиці тощо. За словами Ф. Березіна, поняття наукової парадигми було висунуте з метою забезпечення внутрішньої єдності різноманітних поглядів, гіпотез та ідей [2000, 9]. У цьому розумінні наукова парадигма зближується з методологією, хоч перша більш тяжіє до сцієнтистського аспекту, а друга – до гносеологічного, проте парадигма в науці може ґрунтуватися на кількох методологічних типах або допускати їх певний еклектизм.

У лінгвістиці наукова парадигма набуває значення підходу до розгляду мови, сукупності принципів її дослідження, прийнятих у певній мовознавчій спільноті. В сучасній лінгвістиці наукова парадигма – це панівна на кожному етапі історії лінгвістичних учень система поглядів на мову, яка визначає предмет і принципи лінгвістичного дослідження відповідно до культурно-історичного й філософського контексту епохи.

11. Поняття системи.

Система — множина взаємопов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле, взаємодіють із середовищем та між собою, і мають мету. Системою називають багато різноманітних понять, як фізичних, так і логічних.

Кожна мова існує у вигляді системи, складові частини якої перебувають одна з одною в певному закономірному зв’язку, вона найтісніше з усіх явищ пов’язана з людською свідомістю і з суспільством, яке нею користується.

Типи систем. Існує два типи систем: гомогенні (однорідні) та гетерогенні (різнорідні). В гетерогенних системах елементи різного характеру можуть перебувати в різних ієрархічних стосунках. Серед систем розрізняють відкриті і закриті. Закритою є система, яка складається з точно визначеної кількості компонентів, і будь-яке вилучення з її складу хоча б одного елемента (або додавання) порушує механізм її функціонування. Відкрита система дозволяє як вилучати з її складу окремі елементи, так і долучати нові, причому подібні зміни не заважають системі виконувати своє призначення. Існує ще протиставлення статичних і динамічних систем. Статична система подібна до механізму, вона не змінюється з плином часу, динамічна подібна до організмів – зазнає змін протягом часу внаслідок взаємодії з середовищем.

12. Поняття структури.

Структура — це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини взаєморозміщення формацій, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова. Структура мови є механізмом, що уможливлює функціонування мовної системи. Термін структура застосовують або при описі відношень між одиницями системи (ієрархічна структура мови), або між компонентами мовної одиниці

13. Мова як система.

МОВА Є СИСТЕМОЮ СИСТЕМ. СИСТЕМА — ЦЕ СУКУПНІСТЬ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНИХ І ВЗАЄМО- ЗУМОВЛЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ОДИНИЦЬ, ЧАСТИН (СЕГМЕНТІВ), ОБ’ЄДНАНИХ ЗА СПІЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ, ПРИЗНАЧЕННЯМ. СИСТЕМА МОВИ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ФУНКЦІЯМИ, СПОСОБАМИ, ЗАСОБАМИ, ВІДНОШЕННЯМИ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ ВНУТРІШНЬОЇ СИСТЕМИ МОВИ, ОСОБЛИВОСТЯМИ, ЗАКОНОМІР­ НОСТЯМИ, ВНУТРІШНЬОЮ СТРУКТУРОЮ. СТРУКТУРА — ЦЕ СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВНУТРІШНЯ БУДОВА.

БУДЬ-ЯКА МОВА МАЄ ЧОТИРИРІВНЕВУ (ЧОТИРИЯРУСНУ) БУДОВУ. ПЕРШИЙ ЯРУС, АБО РІВЕНЬ, — ЦЕ ФОНОЛОГІЧНИЙ, ДРУГИЙ — М ОРФ ОЛОГІЧНИЙ, ТРЕТІЙ — ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙІ ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ — СИНТАКСИЧНИЙ. КОЖЕН РІВЕНЬ МАЄ СВОЮ ОДИНИЦЮ: ФОНОЛОГІЧНИЙ — ФОНЕМУ, МОРФОЛОГІЧНИЙ — МОРФЕМУ, ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ — ЛЕКСЕМУ (СЛОВО), СИНТАКСИЧНИЙ — РЕЧЕННЯ.