2.3 Акти Конституційного Суду України в системі нормативно – правових актів держави

Характеристика і аналіз правової природи Конституційного Суду будуть неповними якщо не з’ясувати правове значення його актів.

Відповідно до законодавства, актами Конституційного Суду є рішен­ня і висновки (ст. 61, 62 Закону «Про Конституційний Суд України»).

Прийняття Конституційним Судом одного із зазначених видів правових актів обумовлюється характером розглядуваного ним питан­ня та самим зверненням заявника.

Акти Конституційного Суду повинні бути мотивованими. Згідно із ст. 63 Закону, рішення приймаються, висновки даються Конститу­ційним Судом поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Акти Конституційного Суду приймаються на засіданні Конституційного Суду, більшістю голосів від загального складу суддів.

Відповідно до ст. 63 Закону, судді не мають право утримуватися від голосування.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після дня їх підписання.

Акти Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях Укра­їни (ст. 67 Закону).

Питання про правову природу актів Конституційного Суду зали­шається досить дискусійним. Дискусії з цього питання мають досить тривалу історію - фактично з часу становлення конституційної юрис­дикції. Зближення позицій у зазначеному питанні можна провести, принаймні за такими напрямами:[11;С. 334]

По-перше, акти конституційних судів мають загально-нормативне значення. При чому, таке значення ці акти мають незалежно від того чи користуються конституційні суди правом формальної ануляції зако­нів та інших нормативних актів, які визнані такими, що суперечать конституції, чи не користуються ним.

Загально-нормативними визнаються також акти конституційних судів які стосуються тлумачення положень конституції.

Тлумачення положень конституції здійснюється не лише конститу­ційними судами. Воно здійснюється також іншими державними орга­нами, в тому числі парламентами. Особливість же тлумачення поло­жень конституції, яке дається Конституційним Судом, полягає в тому, що воно є офіційним, тобто обов'язковим для всіх суб'єктів права.

По-друге, акти Конституційного Суду являють собою самостійне джерело права.

Як зауважує доктор юридичних наук М. І. Козюбра, можна продо­вжувати дискусії з приводу місця цих рішень у системі джерел права. Проте навряд чи є підстави заперечувати, що Конституційний Суд виконує функцію так званого негативного законодавця.

Такий характер діяльності конституційних судів, в тому числі і Конституційного Суду України, обумовлюється тим, що прийняте ним рішення про визнання закону чи іншого правового акту неконститу­ційними позбавляє їх юридичної сили. Саме ж рішення Конституцій­ного Суду з такого питання набуває юридичної сили, при чому його юридична сила не може прирівнюватися до юридичної сили звичай­них законів.

Відповідно до ст. 63 закону «Про Конституційний Суд України» акти Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскаржен­ню. ст. 69 Закону встановлено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.[11;С.335]

Отже, для перегляду положень прийнятого Конституційним Судом рішення необхідне внесення змін до Конституції, оскільки чинне зако­нодавство не передбачає такої можливості.