3.Графік руху та технічний опис маршруту.

День в дорозі,

• ділянка денного переходу,

• кілометраж,

• чистий ходовий час,

• час виходу на маршрут і зупинки на ночівлю.

Характеристика шляху (рельєф, рослинність, азимутальні та генеральні напрями руху), коротка характеристика місця ночівлі.

Природні перешкоди, складні і небезпечні ділянки.

День 1.

• с.Шибени - Високогірне лісництво КНПП – полонина Веснарка – оз.Марічейка – г.Піп Іван Чорногірський (2028 м);

• 12 км;

• 7,5 год

• Вихід 9.00, відпочинок 10.30-11.00, обід 14.00-13.00, зупинка на ночівлю 18.00.

Від прикордонного відліку йдемо дорогою до присілка Погорілець (2,7км), де розташоване високогірне ПОНДВ КНПП і звідки починається стрімкий підйом на північ до полонини Веснарка, розташованої на південному схилі г.Шурин (1772 км) на висоті 1500 м над рівнем моря.

Маршрут до Веснарки триває трохи більше години, за відстанню це 5 км. З полонини на південь відкривається чудова панорама Чивчинського хребта та гір Марамурешу в Румунії. Тут можна також скуштувати гуцульської бринзи, полонинського сиру та вурди, побачити весь процес їх виготовлення.

З полонини продовжуємо шлях тією ж дорогою до одного з льодовикових чорногірських озер – озера з дівочою назвою Марічейка, розташованого в неглибокому льодовиковому карі під г.Шурин. Тут мальовниче не тільки озеро, але і його околиці, укриті заростями гірської сосни та ялівцю сибірського. На озері варто влаштувати коротенький терміновий відпочинок, щоб помилуватися мальовничими пейзажами та перепочити перед штурмом вершини.

Подальший маршрут пролягає спочатку заповідним смерековим пралісом, потім – субальпійським криволіссям і, нарешті, виводить на широкі простори альпійського високогіря.

Остання частина підйому до г.Піп Іван проходить порівняно не стрімкими схилами посеред камяних скель, зформованих унаслідок вивітрювання пісковиків.

Упізнати вершину г.Піп Іван Чорногірський неважко за руїнами старої польської обсерваторії, що була збудована й функціонувала на вершині гори наприкінці 30-х рр. минулого століття. Тут за прийнятних природних умов варто ровести не менше години, щоб оглянути цю історичну споруду, походити її таємничими коридорами та лабіринтами, помилуватися неповторною панорамою навколишніх гір, відновити сили після нелегкого штурму. З вершини видно чи не всі гірські масиви Карпат. На південному сході простягнулися майже паралельно один одному Гринявські та Чивчинські хребти з їх найвищими вершинами, на південному заході – румунські гори Марамурешу, а за ними Роднянські Альпи. Милуватися панорамою гір із будь-якої високої карпатської вершини можна годинами, але час повертатися вниз.

Спускаємось з гори маршрутом, ідучи хребтом до Говерли, і через 2 кмбіля старого прикордонного стовпчика з номером 18/3 звертаємо з головної чорногірської стежки вправо на перемичку між хребтом Чорногора і г.Смотрич (1896 км). У найнищому місці сідловини справа внизу бачимо фундамент колишнього польського прихистку варшавських учених. Тут 100р. назад відпочивали відомі польські вчені та державні діячі. До руїн веде з сідловини стежка, поряд невеличке озерце й джерело питної води. Кращого місця для ночівлі тут не знайти.

Складними ділянками на шляху були круті схили гір та місцями зарослі стежки.

День 2

• г.Дземборня (1887 м) – г.Менчул (1999 м)– г.Бребенескул (2036 м) – г.Ребра (2001 м) – оз.Несамовите;

• 14 км;

• 8 год

• Вихід 9.30, відпочинок 11.00-11.30. Обід 14.30-15.30. Зупинка на ночівлю 19.00.

Цього дня широкою стежкою повертаємося на головний хребет Чорногори та продовжуємо маршрут на північний захід до г.Дземборня. Північно-східні схили гори круто обриваються в долину однойменної полонини. Пологу вершину вінчає деревяний стовп, від якого продовжуємо маршрут у тому ж напрямку південно-західним схилом г.Менчул (1999 м). Це сьома за висотою вершина Українських Карпат. Прикмета гори – наполовину зруйнований бліндаж часів Першої світової війни. Звідси відкивається красивий краєвид на наступну гору – Бребенескул (2036 м), до якої менше години йти.

Г. Бребенескул – одна з небагатьох вершин, де є джерело питної води, але влаштовувати на такій висоті ночівлю дуже небезпечно, тому ми прямуємо до г.Ребра (2001 м). Зупиняємось ненадовго на перемичці між хребтом Чорногора та г.Гутин Томнатик (2016м).

Далі продовжуємо шлях стежкою, що траверсує г.Ребра, хоча можна пройти й через її вершину. Починається повільний спуск до найнижчого місця в хребті. Саме тут, у глибокому льодовиковому карі, на висоті 1750 м над рівнем моря розташувалось одне з наймальовничіших чорногірських озер – оз.Несамовите. Зручні місця, щоб установити намети, та джерело води нас дуже привабило. Тут варто влаштуватися на ночівлю та зробити днювання.

День 3.

Днювання

Відпочинок та відновлення сил…

День 4.

• оз.Несамовите – г.Туркул (1933 м) – г.Данціж (1848 м) – г.Пожижевська(1822 м) – г.Брецкул (1911 м) - г.Говерла (2061 м) – полонина Скопеська;

• 15 км;

• 8.5 год.;

• Вихід 9.00, відпочинок 10.30-11.00. Обід 14.00-15.00. Зупинка на ночівлю 19.00.

Стежкою в заростях альпійської сосни знову піднімаємось на вододіл і продовжуємо маршрут до г.Туркул (1933 м). Її вершину можна обійти справа траверсною стежкою, але в ясну погоду варто крутосхилом пройти через саму вершину. Дальше оминаємо г.Данціж (1848 м) і виходимо до вершини г.Пожижевська (1822 м). Орієнтир – андезитовий стовпчик №37. Звідси до Говерли, яка красується на північному заході, рукою подати, але слід ще перейти її сусідку – г.Брецкул (1911 м).

На сідловині Брецкул – Говерла знову джерело питної води. Крутий підйом – і ми на найвищій вершині Чорногірського хребта, Українських Карпат і всієї України – г.Говерла (2061 м).

Короткий перепочинок, фотографування і спуск з вершини на перемичку Говерла –Петрос.

На висоті 1814 м бачимо невеличкий будиночок, установлений тут працівниками Карпатського біосферного заповідника. Повертаємо на ліво і йдемо вниз до полонини Скопеська. Пройшовши її, ми підходимо до підніжжя г.Петрос (2020 м). Тут на полонині зупиняємось на ночівлю.

День 5.

• полонина Скопеська – г.Петрос (2020 м) – полонина Головчевська – притулок «Козьмещик» - с.Лазещина.

• 18 км;

• 8 год.;

• Вихід 8.00, відпочинок 9.30-10.00. Обід 14.00-15.00, закінчення маршруту 17.30.

В останній день походу ми здійснили сходження на г.Петрос (2020 м), четверту за висотою вершину Українських Карпат, і спустилися до с.Лазещина.

Підніматися на гору доволі стрімко. Стежка серпантином вється ребром гори, на якому є вихід на поверхню скельних порід пісковиків. На самій вершині капятний тур та рештки збудованої кимось деревяної каплички. Намилувавшись природою спускаємось назад вниз на полонину Головчевьку, звідки прямуємо до туристичного притулку «Козьмещик» та до с.Лазещина.