Тема 8. Прикладні дослідження ландшафтів

Основні питання:

1. Агроландшафтознавчі дослідження.

2. Меліоративно-ландшафтознавчі дослідження.

3. Рекреаційно-ландшафтознавчі дослідження.

4. Природоохоронно-ландшафтознавчі дослідження.

5. Медико-ландшафтознавчі дослідження.

6. Ландшафтознавчі дослідження для районних планувань.

7. Ландшафтознавчі дослідження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

8. Ландшафтознавче обґрунтування географічних інформаційних систем.

Рекомендована література: [51; 87; 131, с. 170-190; 132; 155; 186, с. 157-196; 216; 336]

8.1. Агроландшафтознавчі дослідження

Мета агроландшафтознавчих досліджень — виявлення ступе- ня сприятливості ландшафтних умов для ведення сільського госпо- дарства.

Сприятливість визначається самими різнорідними природними якостями території. До найбільш важливих відносяться показники клі- мату, рельєфу, грунтів і грунтоутворюючих порід. Клімат (тепло- і во- логозабезпеченість) обумовлює види сільськогосподарських культур, терміни їх визрівання і вимоги до селекції, терміни готовності фунтів до машинної обробки і сівби і т. д. Рельєф визначає контурність полів (конфігурацію і порізаність полів перешкодами - ярами, балками, ло- щинами, западинами), яка впливає на різноманітність культур, що ви- рощуються, співвідношення різних сільськогосподарських угідь, виро- бність сільськогосподарських машин і витрати пального. Важливими показниками рельєфу є також експозиція і крутизна схилів. Перший з Них, разом з кліматом, визначає тепло- і вологозабезпеченість полів і впливає на вибір культур, що вирощуються, та їх врожайність; другий визначає можливості використання сільськогосподарських машин.

119

Грунти і грунтоутворюючі породи, володіючи різною мірою родючості, також впливають на вибір культур та їх врожайність.

Просторова диференціація цих показників визначається просторо- вою диференціацією ландшафтів і морфологічних одиниць, що їх скла- дають. Кожному географічному ландшафту властива власна структура земельних угідь, яка відповідає його будові і потребує якісно відмінної структури землеробства. Поняття про "типи земель", яке використову- ється в сільському господарстві, - це не що інше, як ПТК локального рівня, переважно урочища і підурочища. Ландшафтна зйомка дає їх ха- рактеристику по відношенню до грунтів, форм рельєфу, материнських порід, водного режиму, особливостей місцевого клімату і мікроклімату, а для природних кормових угідь - ще і характеристику рослинного по- криву. Тому саме ландшафтознавчий підхід до агровиробничої оцінки природних умов вважається найбільш оптимальним, а ландшафтна зйомка є найкращою основою для комплексної якісної оцінки земель.

Сільськогосподарська оцінка ландшафтів включає також визначен- ня факторів, які лімітують сільськогосподарське виробництво, і оцінку стійкості ландшафтів до антропогенного навантаження для розробки відповідних захисних заходів. До факторів, що лімітують сільськогос- подарське виробництво, відносяться низька родючість, висока кислот- ність, еродованість, перезволоженість або солоність грунтів. Під стійкі- стю розуміється властивість ПТК зберігати значення власних якісних і кількісних параметрів в певних межах під впливом зовнішніх природ- них, а головне антропогенних чинників. Стійкість ландшафтів оціню- ється за наступною шкалою: дуже стійки; стійки; практично стійки; відносно стійки; мало стійки; нестійкі; надто нестійкі. Вона розрахову- ється за певною методикою шляхом кількісного і якісного оцінювання природних властивостей окремих компонентів ландшафтів з точки зору їх стійкості по відношенню до певного чинника впливу. Ступінь сприя- тливості оцінюється за певною шкалою, наприклад: 1) найбільш сприя- тливі; 2) сприятливі; 3) середньосприятливі; 4) малосприятливі; 5) не- сприятливі. Підставою для визначення ступеню сприятливості є визна- чення відповідності природних умов вимогам, які пред'являють до них певні культурні рослини або тварини.

Логічним завершенням агровиробничої оцінки ландшафтів є роз- робка рекомендацій по оптимізації сільськогосподарського викорис- тання земельних ресурсів у формі пропозицій щодо: зміни структури землекористування; перерозподілу земель між користувачами; залe-' чення у сільськогосподарський оборот нових земель, що являють со-

бою потенційний фонд для освоєння; покращення якісного стану земе- льних угідь шляхом меліорацій; охорони земель.

Важливим напрямом агроландшафтних досліджень є використання ландшафтної карти в землевпорядному проектуванні. В схемах і проек- тах землевпорядкування вирішуються питання найбільш раціонального використання земель шляхом обгрунтованого розміщення сільськогос- подарських угідь, розробки заходів щодо меліорації і рекультивації зе- мель, захисту грунтів від ерозії [299]. Всі ці питання раніше вирішува- лись на підставі матеріалів ґрунтових досліджень з залученням даних про рельєф. Використання матеріалів ландшафтознавчих досліджень для їх вирішення показало високу ефективність застосування ландшаф- тної карти, особливо у якості планувальної основи при організації кон- турно-меліоративной системи землеробства. Вона відображає територі- альне сполучення всіх взаємозв'язаних компонентів природи, що є фак- торами ерозії і визначають її інтенсивність і поширення, маючи різну значимість в межах різних ландшафтних комплексів. При використанні у якості планувальної основи інших матеріалів значно ускладнюється завдання узагальнення численних даних про ерозію. Наприклад, у Мо- лдові було розроблено понад ЗО карт і картограм по кожному з факто- рів, проте спроби отримати інтегральну оцінку ерозійної небезпечності земель методом накладання одних карт на інші не вдалися [119]. Пере- ваги матеріалів ландшафтознавчих досліджень у порівнянні з іншими матеріалами, які залучаються для організації контурно-меліоративної системи землеробства, переконливо відображені в роботі С.Р.Кияка і С.В.Міхелі [150].

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади аг- роландшафтознавчих досліджень можна дізнатися з робіт [39; 42; 48; 103; 131-132; 148-150; 200; 227; 231; 242-244; 261-262; 277-278; 295; 321-332].