7.6. Урбаністичне ландшафтознавство

Урбанізація (з лат. urbanus - міський) - це інтенсивний розвиток міст, який супроводжується концентрацією населення і багатоповерхо- вою забудовою території. У територіальній організації суспільства міс- там належить визначальна роль. В Україні інтенсифікація урбанізацій- них процесів виявляється перш за все у зростанні великих міст. У міс- тах України проживає більше 67 % населення і зосереджено понад 75 % основних промислових підприємств.

Дослідження ландшафтних факторів і умов розвитку великих міст, розробка принципів і методів ландшафтознавчого аналізу для містобудування становлять зміст нового напрямку ландшафто- знавства — урбаністичного ландшафтознавства.

Методологічною засадою урбаністичних ландшафтознавчих дослі- джень є уявлення про урбанізовані ландшафти як складні природно- антропогенні системи, що поєднують у собі природні, природно- антропогенні та антропогенні (техногенні) елементи, які утворюють різноманітні за структурою, функціями та динамікою комплекси. Урба- нізована територія (мал. 18), з погляду ландшафтознавства, являє со- бою складну природно-антропогенну систему, де динамічно взаємоді- ють три основні підсистеми: 1) природна, що являє собою поєднання різною мірою змінених природних геосистем (антропогенних модифі- кацій); 2) техногенна, яка представлена міською забудовою, транспорт- ною та інженерно-промисловою інфраструктурою; 3) соціальна, яку складає населення. Природні і природно-антропогенні міські ландшаф- тні комплекси топологічного або локального рівня, а також штучні елементи міського середовища (житлові, промислові та промислово- побутові будівлі, асфальтові або бетонні покриття, штучні насадження тощо) є об"єктом дослідження урбаністичного ландшафтознавства. Предметом вивчення є структура цих територіальних систем,

107

особливості їх формування й функціонування, можливості використання та

охорони. Кінцевою метою досліджень міських ландшафтів є розробка рекомендацій по оптимальній організації міських ландшафтно- техногенних комплексів без суттєвого порушення природних систем, з гармонією у взаємодії природних і техногенних територіальних систем.

Урбаністичне ландшафтознавство вивчає властивості міської тери- торії шляхом її розчленування на ділянки з різною забудовою, морфо- логією, функціями. Ці специфічні природно-антропогенні системи К.І.Геренчук розглядав як своєрідні ландшафтно-архітектурні ком- плекси, які класифікуються за будівельними та архітектурними крите- ріями [56], а О.Ю.Дмитрук [97] називає ландшафтно-архітектурними системами міста (ЛАС). їх набір і властивості обумовлені як особливо- стями первісних природних комплексів, так і властивостями техноген- них комплексів, а також характером їх взаємодії.

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади до- слідження міських ландшафтних комплексів можна дізнатись з робіт [97; 113; 139; 166; 203; 301-302; 336].