3.1. Поняття про ландшафт

Найбільш повне визначення ландшафту належить колективу спів- робітників лабораторії ландшафтознавства Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова під головуванням М.А.Солнцева [7. с. 44]:

"Ландшафт - це генетична однорідний природний територіа- льний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складений із властивого тільки даному ландшафту набору динамічно сполучених основних і другорядних урочищ, що закономірно повторюються у просторі".

В цьому визначенні враховані всі основні особливості і ознаки, які дозволяють розпізнавати ландшафти у природі, відрізняти їх один від одного і від ПТК інших рангів.

Генетична однорідність території передбачає однаковість умов ви- никнення та розвитку ПТК на всьому його протязі і обумовлює форму- вання характерних тільки для нього властивостей і ознак. Генетична однорідність території визначається за генезисом грунтоутворюючих і корінних порід. Так, наприклад, алювіальні відклади обумовлюють фо- рмування заплавних ландшафтів, оскільки вони є продуктом діяльності річкових вод; воднольодовикові відклади - продукт діяльності талих

33

вод льодовика - формують воднольодовикові ландшафти; моренно- воднольодовикові відклади - продукт діяльності льодовика і його талих вод - формують моренно-воднольодовикові ландшафти і т. д.

Єдність геологічного фундаменту означає однаковість материнсь- ких, тобто грунтоутворюючих, і корінних порід, оскільки саме вони, при інших рівних умовах, обумовлюють властивості рельєфу, грунтів, рослинності і тваринного світу. Характер материнських порід визначає особливості не тільки окремих, індивідуальних ландшафтів, але і їх ви- дів і родів. Без вивчення грунтоутворюючих порід не можна зрозуміти причини відмінності різних ландшафтів ї визначити межі між ними. Корінні породи формують різні ландшафти при однакових материнсь- ких породах. Так, воднольодовикові піски і моренні суглинки, на яких вони залягають, формують моренно-воднольодовиковий ландшафт. Але ті ж самі воднольодовикові піски на озерних суглинках формують вже інший - озерно-воднольодовиковий ландшафт. Прикладом можуть бути територіальне поєднані Димерсько-Макаровський моренно-водно- льодовиковий і Бородянський озерно-воднольодовиковий ландшафти в Київській області [138].

Однотипність рельєфу забезпечується однаковістю історії виник- нення і розвитку, клімату і материнських порід і, в свою чергу, забезпе- чує однорідність умов зволоження, грунтів, рослинності і тваринного світу. Рельєф вивчається не менш ретельно, ніж материнські і корінні гірські породи, оскільки його особливості багато в чому визначають індивідуальні риси різних ландшафтів і є наслідком гірських порід, які, разом з кліматом і водами, його сформували. Так, заплавні і надзаплав- ні терасові ландшафти характеризуються низовинним положенням і загальною вирівненістю поверхні. Моренні ландшафти відрізняються горбистістю і займають більш високе положення в рельєфі ніж, напри- клад, зандрові (воднольодовикові). Лесові ландшафти на Поліській ни- зовині найвищі за гіпсометричним положенням і сильно розчленовані.

Однаковість клімату - обов'язкова умова однорідності природних умов в межах одного ландшафту. Але ландшафт - це порівняно неве- ликий за розмірами ПТК, тому мова має йти про мезоклімат, що при- близно відповідає поняттю "місцевий клімат". А.В.Єна [110] виділів в межах Кримського Південнобережжя 17 індивідуальних ландшафтів, кожний з яких був охарактеризований за кліматичними показниками: температурами найбільш холодного і найбільш теплого місяців, сумою температур понад +10° С, річною сумою опадів і відношенням зимових опадів до літніх.

34

Суворо індивідуальний, відмінний від інших, набір основних і дру- горядних урочищ є слідством індивідуальності розвитку кожного з ландшафтів і чинником формування властивих тільки йому фізіономіч- них рис. При наявності повної інформації про історію розвитку і особ- ливості природних компонентів, що складають ландшафт, саме набір урочищ слугує індикатором його меж. Там, де він змінюється на інший, відбувається і зміна одного ландшафту іншим. Виділення окремих ландшафтів ніколи не буде кондиційним при відсутності карт ландша- фтних урочищ. Проте самі урочища, на відміну від ландшафтів, не ін- дивідуальні, а типологічні ПТК і мають в межах ландшафту численні аналоги, тобто закономірно повторюються у просторі. Для виділення ландшафтів важливе врахування відмінностей ні між окремими урочи- щами, а між їх сполученням, набором. З іншого боку, типологічність урочищ не означає їх повну схожість. В ландшафті, як наголошував М.А.Солнцев [296], є дуже різнорідні за природними умовами ділянки. Тобто, урочища не індивідуальні, але різнорідні. Тому ландшафт ви- значають не окремі урочища, а їх сукупність.

І, нарешті, динамічна сполученість урочищ, що складають ланд- шафт, є обов'язковою умовою його існування як єдиного цілого. Це поняття означає властивість різнорідних урочищ взаємодіяти одне з одним і впливати одне на одного. Взаємозалежність різнорідних уро- чищ обумовлює цілісність ландшафту при збереженні їх властивостей і його зміну при зміні їх властивостей.

У визначенні ландшафту, що було дано М.А.Солнцевим із колега- ми, відсутня одна, але дуже важлива характеристика - його розмірність. Розмір ландшафту має визначатись розміром форми рельєфу, до якої він приурочений, оскільки це найбільш виразна фізіономічна ознака. Виходячи із класифікації форм рельєфу за масштабом (планетарні фор- ми —> мегаформи —> макроформи —> мезоформи —> мікроформи —> на- ноформи) і уявлення про ландшафт як найменшу одиницю фізико- географічного районування (див. трете питання теми), ландшафт має бути більшим за мезоформу рельєфу (долини невеликих річок, балки, моренні горби тощо) і меншим від макроформи рельєфу (гірські хреб- ти, плоскогір'я, височини, низовини) та відповідати частині макрофор- ми рельєфу і займати площу в десятки і сотні км². Так, наприклад, Ди- мерсько-Макаровський ландшафт включає долини річок Здвиж та Ір- пінь І межирічні простори між ними разом з численними балками і ло- Щинами. Але його територія складає лише частину Поліської низовини.

35