3. Плата за забруднення навколишнього природного середовища

Важливим елементом системи економічного механізму природокористу­вання в Україні є платежі за забруднення навколишнього природного середо­вища [60]. Платежі за забруднення мають компенсувати економічний збиток, що заподіяний підприємствами в процесі своєї діяльності (служити нейтраліза­ції зовнішніх ефектів). Відповідно до цього платежі виконують дві функції: по-перше, стимулюють підприємства скорочувати викиди шкідливих речовин, по-друге, є джерелом наступного акумулювання коштів, призначених для ліквіда­ції негативних екологічних наслідків виробництва. Юридична основа платежів закладена Законом України «Про охорону навколишнього природного середо­вища» (1991 р.) передбачає платність природокористування, що включає збір за спеціальне використання природних ресурсів (ст. 43), збір за забруднення навколишнього природного середовища (ст. 44), збір за погіршення якості приро­дних ресурсів (ст. 45) та за інші види впливів [47].

Плата за забруднення являє собою форму відшкодування економічного збитку від викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище України. Платежі призначені для:

а) відшкодування витрат, пов'язаних з компенсацією впливу викидів і ски­дів забруднюючих речовин;

б) стимулювання зниження чи підтримки викидів і скидань у межах норма­тивів;

в) стимулювання здійснення витрат на проектування і будівництво приро­доохоронних об'єктів.

г) плата стягується з природокористувачів, які здійснюють такі види впли­ву на навколишнє природне середовище:

- викид в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;

- викид в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі і підземні водні об'єкти, а та­кож будь-яке підземне розміщення забруднюючих речовин;

- розміщення відходів.

Установлюються такі джерела платежів за забруднення навколишнього природного середовища:

- платежі в межах припустимих нормативів викидів і скидів забруднюю­чих речовин, розміщення відходів у межах лімітів - за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг);

- платежі за перевищення припустимих нормативів і лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів — за рахунок прибутку, що знаходиться в розпорядженні природокористувачів.

Існує ідея двоставочних платежів. Перша ставка (базова) відображає пла­тежі за викиди, скидання забруднюючих речовин у межах установлених норма­тивів (гранично допустимі викиди і гранично допустимі скиді). Друга встанов­люється для понадлімітних забруднень, у розмірах, що дорівнюють п'ятикрат­ному значенню базової ставки.

Економічний зміст базової ставки полягає в необхідності акумулювання коштів для відтворення навколишнього середовища за умов його нормального (неминучого при даних технологіях) забруднення. Ставки за наднормативні ви­киди призначені для розрахунку суми збитку, нанесеного внаслідок недотри­мання стандартів у даній сфері; цей збиток практично завжди залежить від кон­кретного підприємства.

У зв'язку з відсутністю чинних нормативів гранично припустимих обсягів розміщення відходів, нормативи плати за розміщення відходів установлюються за обсяги розміщення в межах установлених лімітів.

На підставі базових нормативів розраховуються нормативи санкцій за за­бруднення навколишнього середовища понад установлені ліміти.

Ставки платежів розраховуються на умовну тонну викидів (скидань) або складування відходів. Такий підхід для розрахунків нормативів плати (базових ставок) називається витратним, тому що виходить з необхідності установити такі платежі за забруднення, що змогли б покрити фінансування природоохо­ронних заходів, необхідних для ліквідації збитку або його запобігання. Для ди­ференціації платежів залежно від виду забруднюючих речовин ставки платежів для всього розмаїття інгредієнтів розраховуються виходячи з показників їхньої відносної небезпеки. Ця величина зворотна гранично допустимій концентрації ГДК (гранично допустимій концентрації - норматив змісту шкідливих речовин в одиницях обсягів атмосфери або води):

Показник відносної (агресивності) небезпеки і-го виду речовини (А_і) роз­раховується за формулою:

(1)

де

ГДК_і - гранично допустима концентрація.

Для атмосферного повітря береться гранично припустима середньодобова концентрація; для водних об'єктів - гранично припустима концентрація у воді рибогосподарських водойм.

За умови відсутності середньодобової гранично припустимої концентрації застосовується гранично припустима максимальна разова концентрація, при відсутності гранично припустимої концентрації середньодобової і гранично припустимої максимальної разової концентрації, застосовується орієнтований безпечний рівень впливу (ОБРВ).

При відсутності гранично припустимої концентрації у воді рибогосподар­ських водойм застосовуються гранично припустима концентрація речовини у воді, водних об'єктах господарсько-питного і культурно-побутового водокорис­тування чи орієнтований безпечний рівень впливу.

Базові нормативи плати (Н_бі) за викиди (скидання) конкретних забрудню­ючих речовин визначаються, як добуток питомого економічного збитку (Ỹ) від викиду (скидання) умовного забруднюючого речовини в межах припустимого нормативу викиду (скиду), показника відносної небезпеки (агресивності) (А_і) конкретного і-го забруднюючого речовини, шкідливого для навколишньої при­родного середовища і здоров'я населення і коефіцієнта індекс дії плати (К_інд):

H_6i= Ỹ x А_і x К_інд (2)

У зв'язку зі зміною рівня цін на природоохоронне будівництво та інші на­прями природоохоронної діяльності, до нормативів плати за забруднення на­вколишньої природного середовища застосовуються коефіцієнти індексації плати.

Отже, органи Мінекобезпеки разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають платників збору за забруднення навколишнього природного середовища. До цього переліку вклю­чаються суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації, фізичні особи та інші підприємства й установи, що забруднюють довкілля.

Загальний ліміт викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами за­бруднення для територій Автономної Республіки Крим, областей, а також міст Києва та Севастополя встановлюється Мінекобезпеки строком на п'ять років.

Органи Мінекобезпеки встановлюють ліміти викидів стаціонарними дже­релами забруднення строком на п'ять років на підставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів і доводять їх платникам збору до 1 червня попереднього року.

Ліміти скидів у водні об'єкти державного значення для первинних водоко­ристувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які вида­ють органи Мінекобезпеки. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозво­лах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними ад­міністраціями, а в містах обласного значення - виконавчими органами рад за поданням органів Мінекобезпеки.

Ліміти розміщення відходів визначаються в порядку, установленому Кабі­нетом Міністрів України.

Обсяги скидів, що пов'язані з проведенням планового ремонту каналіза­ційних мереж і споруд, уключаються до загального ліміту скидів. Обсяги та умови проведення таких скидів узгоджують з органами Мінекобезпеки. Збір, який справляється за ці скиди нараховується як за скиди, що проводяться в ме­жах установлених лімітів. У разі перевищення погодженого обсягу скидів та порушення умов їх проведення, пов'язаних з плановим ремонтом каналізацій­них мереж і споруд, плата обчислюється як за понадлімітні скиди, а збитки, за­подіяні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються у встанов­леному законодавством порядку. За понадлімітні обсяги викидів, скидів і роз­міщення відходів, збір обчислюється у встановленому порядку. У разі відсутно­сті у платників збору затверджених у встановленому порядку лімітів викидів, скидів і розміщення відходів, збір справляється як за понадлімітні викиди, ски­ди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

Щорічні розрахунки збору, що підлягає оплаті в наступному році, пода­ються платниками до органів Державної податкової адміністрації попереднім узгодженням органами Мінекобезпеки до 1 липня поточного року. Розрахунки збору, який підлягає щоквартальній сплаті, подаються платниками до органів Державної податкової адміністрації до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до ор­ганів Державної податкової адміністрації (з попереднім узгодженням органами Мінекобезпеки) у 10-денний строк після подання юридичними та фізичними особами річної статистичної звітності про кількість викидів, скидів, розміщення відходів та використаного пального.

Збір сплачується платниками щоквартально відповідно до фактичних обся­гів викидів (для стаціонарних джерел забруднення), скидів, розміщення відхо­дів та кількості використаного пального (для пересувних джерел забруднення) до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Остаточна сплата збору за звітний рік проводиться платниками відповідно до фактичних обсягів викидів, скидів, розміщення відходів та кількості викори­станого пального (для пересувних джерел забруднення) у 10-денний строк після подання платниками збору річної статистичної звітності про кількість викидів, скидів, розміщення відходів та використаного пального. Остаточний розраху­нок збору за звітний рік і сплата здійснюються платниками, які не подають річ­ної статистичної звітності, за довідками про фактичні обсяги викидів, скидів, розміщення відходів та використаного пального, що подаються до 15 січня ор­ганам державної податкової служби за попереднім погодженням з органами Мінекобезпеки. Збори за забруднення навколишнього природного середовища платники (крім розташованих у містах загальнодержавного значення) перераховують у таких розмірах:

- 20 відсотків - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів, на окремі рахунки;

- 50 відсотків - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються в складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, на окремі рахунки;

- 30 відсотків - до Державного фонди охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України, на окре­мий рахунок.

Платники збору, розташовані у містах Києві та Севастополі, збори за за­бруднення навколишнього природного середовища перераховують у таких роз­мірах:

- 70 відсотків - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі міських бюджетів, на окремі рахунки;

- 30 відсотків - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України, на окре­мий рахунок.

Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів у межах лімітів відноситься на валові витрати ви­робництва та обігу, а за перевищення цих лімітів - справляється на прибуток, що залишається у розпорядженні юридичних осіб. Фізичні особи, які є суб'єк­тами підприємницької діяльності, сплачують цей збір за рахунок свого доходу.

Збір, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, відноситься на валові витрати виробництва та обігу.

Для бюджетних організацій збір за забруднення навколишнього природ­ного середовища відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків.

Платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчас­ну сплату збору згідно із законодавством. Не внесені своєчасно кошти збору стягуються з платників у встановленому законодавством порядку. Сплата збору не звільняє юридичних та фізичних осіб від відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Контроль за правильністю обчислення збору, дотриманням лімітів викидів, скидів та розміщенням відходів здійснюється органами Мінекобезпеки. Конт­роль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами держав­ної податкової служби на підставі документальних перевірок.

Порядок обчислення збору [59].

1. Суми збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (П_вс), обчислюються платни­ками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підста­ві затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збо­ру та коригувальних коефіцієнтів, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навко­лишнього природного середовища і стягнення цього збору", і визначаються за формулою:

(3)

де

М _і - фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини, у тоннах (т);

Н_бі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях (грн/т), подано в табл. 8.1 або 8.4 ;

К_нас - коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів насе­леного пункту, подано в табл. 8.7.1 ;

К_ф - коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське зна­чення населеного пункту.

2. Суми збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (П_вп), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кі­лькості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору на ці викиди і коригувальних коефіцієнтів і визначаються за формулою:

(4)

де

М_і - кількість використаного пального і-того виду, у тоннах (т);

Н_бі - норматив збору за тонну і-того виду пального, у гривнях (грн./т) на­ведено в табл. 8.8;

К_нас - коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населе­ного пункту, подано в табл. 8.7.1;

К_ф - коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значен­ня населеного пункту, подано в табл.8.7.2.

3. Суми збору, який справляється за скиди (П_с), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, на підставі за­тверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів, поданих у таблицях 8.2, 8.6, 8.7.1, 8.7.3 і визнача­ються за формулою:

(5)

де

M_лi - обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах у межах ліміту (т); М_пі - обсяг понадлімітного скиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т):

Н_бі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях (грн/т) подано в табл. 8.2 або 8.6;

К_нас- коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населе­ного пункту, подано в табл.8.7.1;

К_рб - регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функ­ціонування водного господарства ;

К_п - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний скид забруднюючих ре­човин - 5.

4. Суми збору, який справляється за розміщення відходів (П_рв), обчислю­ються платниками самостійно поквартально наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщен­ня відходів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів і визначаються за формулою:

(6)

де

М_лі - обсяг відходів і-того виду в межах ліміту, у тоннах (т);

М_пі - обсяг понадлімітного розміщення відходів і-тої забруднюючої речо­вини в тоннах (т);

Н_бі - норматив збору за тонну і-того виду, у гривнях за тонну (грн./т);

К_т - коригувальний коефіцієнт, який враховує місце розташування відхо­дів, подано в табл. 8.7.4;

К_о - коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;

К_п - коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів - 5.

З 1 січня 2007 року норматив збору (Н_а) "« забруднення навколишнього середовища необхідно раз на рік індексувати за формулою :

де

Н_бі - проіндексований норматив збору в поточному році (грн./одиницю);

І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік (%).

У випадку, якщо індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 %, індексація нормативів збору не проводиться.