2. Виникнення та розвиток пр у сша.

Основи практики ПР формувались під час боротьби американських патріотів за незалежність та встановлення республіканських демократичних форм правління. Одним із головних ініціаторів керівництва громадською думкою був Самуель Адамс, який сприймав пресу як найпотужнішу зброю. Адамс прагнув активізувати громадську думку та спрямувати її певним чином. Він вважав, що більшість населення в своїх діях керується почуттями, а не розумом, і тому розцінював громадську думку як результат потоку подій, а також їх розуміння і сприйняття людьми активно залученими у політику.

Розвиток не лише емпіричних аспектів зв’язків із громадськістю, але і формування ПР як професії активізувались у США в XIX ст.

Становлення прес-посередництва , втіленням якого була діяльність прес-агентів слугувало безпосереднім попередником практики ПР. Найвідоміші прес-агенти цього періоду – Фіне Барнум та Амос Кендалл. Наприкінці 20 – початку 30-х рр. XIX ст. президентом США був Е. Джексон. Він справляв вмілий вплив на громадськість і співпрацював з А. Кендаллом, який був в минулому журналістом за фахом, а тепер виконував обов’язки найближчого помічника президента. За порадама Кендалла здійснювалась підготовка різних акцій для впливу на громадську думку. Фактично Амос Кендалл став першим в історії ПР прес-секретарем президента США. Хоча тоді в системі Білого дому такої посади ще не було, і офіційно він був четвертим аудитором Міністерства фінансів США. Першим вираз паблік рилейшнз застосував у 1807 р. президент США Томас Джефферсон у “Сьомому зверненні до Конгресу.”

У другій половині XIX ст. у США отримала широке визнання професія фахівця зі зв’язків із громадськістю, яка втілювалась у пості прес-агента. Тоді сфера діяльності прес-агента обмежувалась теренами певної місцевості, відзначалась короткотерміновим характером. Тобто прес-агент був націлений на отримання негайних результатів у відповідь на кожен окремий акт свого наймача, не прагнучи при цьому створити йому стійку репутацію.

Перша самостійна американська фірма, яка спеціалізувалась у здійсненні зв’язків із громадськістю постала у Бостоні в 1900 р. і мала назву “Пабліситі-бюро.” Її очолив Дж. Міхаелс. Своїм завданням фірма ставила надання платних прес-агентських послуг для якомога ширшого кола клієнтів. Бюро ефективно застосовувало інструменти збору і систематизації фактів та налагодження особистих контактів для насичення відповідними матеріалами загальнонаціональної преси, зокрема тижневиків, матеріалами, які стосувались підтримки залізниць.

Поява самостійних фірм, які спеціалізувались у наданні ПР-послуг ознаменувала новий етап у розвитку ПР, зокрема перехід до систематичного здійснення політики інформування громадськості. Невдовзі почали формуватись фірми ПР у Вашингтоні, столиці США. Одна із таких фірм – Агентство Уїльяма Сміта, постала в 1902 р. До цього агентства входили не лише журналісти, але й колишні працівники Конгресу, законодавчої гілки влади у США.

Великий вплив на вдосконалення практики ПР справив Айві Ледбеттр Лі. Зокрема пабліситі як форма спілкування з пресою наповнилась новим змістом. За це його назвали батьком ПР. Лі був вихідцем із Джорджії, закінчив Прінстонський університет. Розпочав кар’єру як репортер нью-йоркської газети “Уорлд.” В 1903 р. Лі активно займався виборчою кампанією Сета Лоу, який був кандидатом на посаду мера Нью-Йорка. Завдяки цьому Лі здобув місце у прес-бюро Національного комітету Демократичної партії в ході президентської виборчої кампанії у США в 1904 р. Лі налагодив контакти із Джорджем Паркером, колишнім журналістом із Буффало, який теж працював із політичними колами демократів.

В 1904 р. Лі і Паркер об’єднали зусилля і створили самостійну фірму, яка отримала назву “Паркер енд Лі.” Переконання Лі полягало в тому, що для того, щоб громадськість позитивно розуміла і сприймала підприємця, її необхідно інформувати.

Лі сформулював ще одну важливу засаду ПР: найпереконливіша реакція організації на критику її діяльності має полягати в переконливій, точній і чесній розповіді про себе. Керівництво підприємства також повинно мислити на перспективу, прагнути до пошуку рішень, які були б спільні із громадськістю.

Лі вважав, що тільки постійні контакти з пресою можуть принести бажані результати великому бізнесу. Виходячи з цих міркувань, в 1906 р. Лі від імені фірми виклав свої переконання у тексті звернення до видавців газет “Декларація принципів. ” Ось витяг із тексту: “Це - не таємне бюро. Усю нашу роботу ми виконуємо гласно. Наше завдання – давати новини. Це – і не рекламне агентство. Якщо ви вважаєте, що якийсь із ваших матеріалів більше підійшов би для вашого відділу реклами, не користуйтесь нами. Наша справа – точність. Ми оперативно і з радістю надамо додаткову інформацію з будь-якого висвітленого нами питання, ми з радістю допоможемо кожному редакторові особисто перевірити будь-який згаданий факт. Коротше кажучи, наша мета полягає у тому, щоб щиро і відверто від імені ділових кіл і громадських організацій давати пресі та громадськості США своєчасну і точну інформацію з питань, які для громадськості є цінними й цікавими.”

Висунута практикою зв’язків з громадськістю і висловлена Лі концепція прагматичної необхідності інформувати громадськість стала базовою у американському суспільстві, стала однією із ключових засад діяльності державних і приватних організацій, ще із часів Першої світової війни. Якщо доти практика ПР як правило проявлялась у формі захисної тактики з метою популяризації запроваджуваних заходів та дій державних і ділових організацій, то приблизно з цього рубежу практика ПР набула наступального характеру. Наступальний характер ПР проявлявся у демонстрації їх потенціалу мобілізовувати громадську думку. Яскравим прикладом цього слугує діяльність Комітету громадської інформації, який створив Президент США Вудро Вільсон і який очолив Джордж Кріл. Функція комітету стосувалась мобілізації громадської думки в знак підтримки участі США у війні.

Як бачите, інституювання ПР як професійної діяльності відбулось завдяки впливу традицій і потреб демократичного суспільства, для якого характерними є ринкова система в економіці, активна життєдіяльність громадських партій, об’єднань, а також незалежної преси. Ці передумови сприяли співпраці між владою і громадськістю, глибшому аналізу і врахуванню очікувань і думок громадськості, а також її можливих реакцій на ухвалені управлінські рішення і на практичну роботу загалом. Власне завдяки цим передумовам викристалізувався цілісний комплекс аналітичних і організаційно-психологічних інструментів роботи з громадськістю, іншими словами ПР.

Важливо підкреслити, що виникнення ПР як сегменту професійної діяльності є тісно пов’язаним із практикою соціально-політичних відносин у США, де завдяки принципам демократії та розвинутості громадянського суспільства громадськість є традиційно обізнаною про події і процеси, які відбуваються в країні, де враховуються запити і думки громадськості в управлінні. За контрастом, у авторитарних державах інструментом впливу на громадськість є адміністративний примус та пропаганда.

З 1830-х рр. термін паблік рилейшинз використовувався як синонім до формули relations for the general good, відносини для загального блага.

Із інтенсивним розвитком бізнесу в обігу став частіше використовуватись термін publicity, з англ. гласність, реклама, популярність, що означало розповсюдження різних даних про фірму, її послуги та продукцію, позбавлених комерційного характеру. В початковому розумінні це слово стосувалось не лише реклами, преси, але і будь-яких кроків націлених на інформування громадськості.

В 1906 р. під час виступу у Вищій школі фінансів Пенсильванського університету банкір Генрі Клеус підкреслював, що пабліситі є засобом протидії шахрайству.

Едуарду Я. Бернайзу належить значний вплив на становлення практики ПР і формулювання її теоретичних засад. Він був племінником Зігмунда Фрейда. Після випуску з коледжу в 1912 р. поїхав до Європи, а пізніше повернувся у США і працював прес-агентом у Нью-Йорку.

На формування його бачення ПР справили вплив праці “Громадська думка” У. Ліппмана, “Стадні інстинкти” У. Троттера, “Поведінка натовпу” Г. Лебона. Він пере формулював їх думки у площині формул професії Піармена, і в 1923 р. вийшла друком його праця “Кристалізація громадської думки.” Трохи раніше в 1919 р. Бернайз заснував власне бюро ПР у Нью-Йорку.

В 1929 р. широко відзначали півстолітній ювілей підприємця і винахідника в галузі електрики Едісона. Бернайз був режисером урочистих подій. Власне він використав святкування як використання події в інтересах підприємства “Дженерал електрик.” Цю компанію критикували у Конгресі США за монополізацію виробництва електроламп і прагнення диктувати свої умови ринку. Завданням Бернайза було подолати негативну оцінку підприємства і витворити для нього сприятливе пабліситі. Йому вдалось досягнути бажаних результатів.

У 20-х рр. ХХ ст. у США швидко розширювалась мережа фірм, які спеціалізувались у практиці ПР та обслуговували крупний бізнес. Серед таких фірм можна назвати наступні: “Уільям Х. Болдін,” “Гаррі Бруно,” “Хілл енд Ноултон.”

Період великої економічної кризи (1929-1933 рр.) і епоха “нового курсу” Президента США Франкліна Рузвельта виявилися сприятливими для подальшого становлення практики ПР. Власне завдяки “новому курсу” Рузвельта США успішно вийшли із кризи. Вихід Рузвельт і його найближчі радники вбачали у застосуванні компонентів державного регулювання вільних ринкових відносин. На практиці це означало болісну ломку традиційно існуючих американських цінностей притаманних менталітету цієї нації. Тому об’єктивною була необхідність, щоб Ф. Рузвельт пояснив суть політики і завоював підтримку населення. Який же метод обрав Рузвельт для реалізації цієї відповідальної цілі? Це – метод терплячих пояснень при використанні різних інструментів комунікацій та застосуванні особистого впливу. Рузвельт правильно поставив наголос на досягнення взаєморозуміння із громадськістю шляхом поєднання наполегливої і послідовної політики із кроками у напрямі інформування та переконання широких кіл громадськості. Керуючись порадою Льюіса Гова, знаменитого експерта з питань ПР Рузвельт змоделював імідж впевненої і щасливої особистості, те, що відповідало прагненням американців і те, чого їм не вистачало в умовах кризи. У популярних “радіобесідах біля каміна” у чіткій та простій формі президент США висвітлював співгромадянам суть і напрями своїх реформ.

З плином часу практика ПР здобула поширення у багатьох країнах світу і набула відповідного інституційного оформлення, активна участь ПР-фахівців у ситуаціях, динаміка яких залежить від проявів громадської думки часто веде до прямого політичного чи економічного ефекту. Тому і уряди, і підприємства не можуть провадити успішну діяльність без ефективної співпраці із громадськістю. Логічно цей фактор є каталізатором розширення ПР-індустрії. Професійно здійснюють ПР-діяльність спеціалізовані агентства і фірми.