4 Соціальний прогрес: зміст, критерії, показники

Більшість філософів і істориків вважають прогрес провідною тенденцією, головним напрямком розвитку суспільства.

Зміст суспільного прогресу. Суспільний прогрес - це процес удосконалювання сутнісних сил людини, розвиток здібностей, задоволення матеріальних і духовних потреб, збагачення інтересів і прагнень.

Ціль суспільного прогресу - всебічний розвиток сутнісних сил кожної людини.

В цих формулюваннях відображена гуманістична спрямованість прогресу; тобто людина є головною метою і змістом історії.

Розвиток техніки, зростання виробництва, наукові відкриття самі по собі не можуть служити показником прогресу, вони прогресивні лише в тому випадку, якщо поліпшують життя людини, сприяють його розвитку.

Критерії прогресу. По яким же ознакам, критеріям можна визначити рівень розвитку суспільства; яке суспільство більш прогресивне, яке-менш? І чи можна знайти єдиний критерій прогресу? На останнє питання існує дві протилежних відповіді. -

Одні суспільствознавці вважають, що не можна (або важко) говорити про загальний, єдиний критерій прогресу. В кожній сфері суспільного життя діють специфічні закономірності, які і визначають особливий критерій: економічний, технічний, науковий, соціальний, політичний, моральний, естетичний і інші. Важко по одному й тому ж критерію, вважають вони, визначати рівень розвитку, наприклад, техніки і моральності

Інші вважають, що оскільки існує єдиний історичний процес, повинен бути і комплексний критерій його оцінки. Висловлюються різні точки зору по проблемі головного критерію прогресу:

ü рівень розвитку продуктивних сил, насамперед техніки і технології - (технократичні концепції);

ü тип виробничих відносин (марксизм);

ü рівень продуктивності суспільної праці (валовий національний продукт (ВНП) на душу населення в рік - використовується в міжнародній економічній статистиці);

ü рівень споживання (рівень життя, якість життя);

ü спосіб розподілу готового продукту (наскільки реалізовані при цьому принципи справедливості і рівноправності);

ü ступінь свободи особи;

ü кількість і структура використання вільного часу;

ü ступінь свідомості і використання суспільних законів;

ü щастя людини як універсальний моральний критерій прогресу (ступінь реалізації сутнісних сил людини).

Перші в цьому списку - технічні і економічні критерії мають перевагу в тому, що вони виражаються в досить точних, конкретних кількісних показниках, а це необхідний елемент у будь-якій процедурі порівняння. Мінус їх у тому, що вони лише побічно торкаються головної фігури прогресу - людини. Такі комплексні, гуманістичні критерії, як воля і щастя, відбивають суть, зміст людського буття, але важко піддаються ідентифікації. Кожен із названих критеріїв можна взяти як головну ланку в ланцюзі і потім витягти весь ланцюг.

Спробуйте зробити це, як логічна вправа.

Закономірності прогресу. З ідеї єдності світової історії випливає положення про загальні закономірності прогресу. Назвемо деякі з них:

1. Суспільний прогрес завжди суперечливий, здійснюється за допомогою боротьби старого і нового (консервативної і революційної сил) і тому має непрямолінійний характер. Історія ніколи не йшла гладко, рівномірно; всередині провідної прогресивної тенденції завжди є елементи регресу, застою.

2. Взаємозв'язок поступовості і циклічності. В суспільстві, оскільки в ньому є такий елемент як історична пам'ять, закон заперечення здійснюється швидше (набагато більше прикладів того, що "нове - це добре забуте старе").

З. Закон — тенденція нерівномірності суспільного прогресу.

Нерівномірність розуміється у двох основних аспектах;

а) нерівномірність розвитку окремих соціальних організмів (країн, народів, держав). В нашу епоху розрив, який все більш посилюється, у рівні життя між розвиненими країнами і країнами, які розвиваються, називають однієї із глобальних проблем.

б) нерівномірність також проявляється в різних темпах розвитку окремих сфер суспільного життя. В XX столітті, наприклад, чітко усвідомлене протиріччя між бурхливими темпами науково-технічного прогресу і відставанням розвитку в духовно-моральній сфері. Парадокс: люди духовно не готові, не дозріли до користування машинами, які самі створили (яскравий приклад - Чорнобиль).

4. Закон - тенденція прискорення темпів суспільного прогресу.

Особливо явно ця тенденція проявилася в ХХ-ХХІ століттях. Ілюстрацією цього закону можуть служити такі цифри:

ü ссавці існують на Землі - 50 мільйонів років;

ü гомініди - 4 мільйони років;

ü homo sapiens - 40 тисяч років;

ü сільське господарство - 8 тисяч років;

ü промислова революція - 200 років;

ü науково-технічна революція - 50 років.

В нашому XXI столітті все більше відчувається людський вимір прогресу, проявляються такі бажані тенденції, як демократизація, деідеологізація, інтернаціоналізація громадського

життя, об'єднання людства і рух його до загальнолюдських духовних цінностей. Однак, є таке поняття як "плата за прогрес". В нашу епоху - це глобалізація багатьох проблем і протиріч (екологічна криза, гонка озброєнь і ін.). На жаль, дотепер актуальне зауваження К.Маркса, про те, що прогрес подібний до язичеського ідола, який не бажав пити нектар інакше, як із черепів убитих. І, проте, у людства завжди жива мрія про краще майбутнє, а раз людина, по виразу Ф.Петрарки, бажає позбутися свого жалюгідного стану, бажає щиро і цілком - таке бажання не може бути безуспішним