5. Початок об'єднання руських земель навколо Москви. Пова­лення ярма.

Робота з підручником .

Ознайомтеся з текстом відповідного пункту параграфа і складіть хронологічну таблицю за зразком.

Утворення та посилення Московської держави

Дата	Подія
1147р.	Перша літописна згадка про Москву

Розповідь учителя.

Перша літописна згадка про Москву датується 1147р. Влас­не князівство тут було створене у 1246р., першим його князем став син Великого князя володимирського Ярослава Всеволодо­вича Михайло Хоробрий. Першим удільним князем московським став із 1263р. син Олександра Невського князь Данило. Він вів удалі війни з рязанським князівством, захопив місто Коломну, отримав у спадок Переяслав-Заліський. Його син Юрій Дани­лович (1303—1325рр.) значно розширив вплив московського князівства. Однак найбільше для встановлення панівного ста­новища Москви серед князівств зробив син Юрія, Іван Калита (1325—1340 рр.). Він домігся значного розширення Московсько­го князівства та посилення його впливу. За Івана Калити кафедра митрополита була перенесена з Києва до Володимира. У 1327р. він узяв участь у придушенні ординцями повстання у Твері, яке підтримав і місцевий князь. Таким чином Калита усунув най­важливішого суперника Москви і в нагороду за заслуги перед татарами отримав ярлик на княжіння володимирське (1328р.) і право збирати податки з усіх руських земель. На цьому він дуже збагатився, за що й отримав прізвисько «калита» (тобто торба для грошей). Із цього часу, як правило, саме московські князі стають Великими князями вол од й мирськими.

Спадкоємцем Івана став його син Симеок Гордий. За нього Мос­ковське князівство поширює свій вплив на Псковську респуб­ліку. У роки правління Симеона виникає конфлікт з Великим князем литовським Ольґердом. Москва посилила свої позиції й ослабила татарське ярмо за небожа Симеона, Дмитра Івано­вича (Донського). Йому довелося знову вступити у боротьбу а Тверським князівством, яке захопило Велике князівство Воло­димирське. Найбільше князь Дмитро уславився своєю перемогою над Мамаєм у Куликовській битві в 1380 р. Однак розгром Моск­ви Тохтамишем у 1382 р. значно підірвав могутність князівства і Дмитру довелося їхати до хана « з покаянням ». Його син Василь 1 (1389—1425рр.) скористався ослабленням Орди після її розгро­му Тимуром і самостійно, без ханського ярлика, став Великим князем володимирським. Василь вів запеклу боротьбу з Литвою, занепокоєною зростанням могутності Москви та її претензіями на всі руські землі.

Василь II, син Василя І, правив в умовах нестабільності. Йому довелося боротися з удільними князями, які двічі скидали його з князівського престолу. Він був осліплений, за що отримав пріз­висько «Темний». Проте Василю II вдалося придушити опозицію. Він ліквідував удільні князівства і посилив центральну владу. За нього митрополита почали призначати за царським наказом і московська церква остаточно відділилася від константинополь­ської.