2. Великий Новгород.

Робота з підручником.

Проводиться з використанням технології критичного читання. Методичні рекомендації щодо проведення.

На індивідуальну роботу відводиться 5—7 хвилин. Після цього відбувається обговорення тексту.

Фронтальна бесіда.

1) Що вам було в тексті добре відоме? Чим Новгород був подіб­ним до середньовічних міст, із якими ви вже познайоми­лися?

2. Що для вас було новим? Чим Новгород відрізнявся від ін­ших міст?

3. Що вас найбільше зацікавило?

4. Які положення, на вашу думку, є найважливішими в тек­сті? Чому це місто називають Пан Великий Новгород?

5. Які запитання виниклі у вас до змісту тексту?

Вислухавши відповіді учнів (3—4 на кожне запитання), учитель може доповнити відомості про Новгород, викладені у під­ручнику.

Додаткова інформація.

Іншим важливим центром Північної Русі став Новгород, який місцеві жителі та іноземці шанобливо називали Пан Ве­ликий Новгород.

Місто почало виявляти свою самостійність та незалежність уже на початку XI ст., будучи, фактично, другим за рівнем роз­витку та впливу містом Київської Русі. Тоді новгородське боярст­во, підтримане міщанами, виступило проти київських князів, а з початку XII ст. місто почало запрошувати до себе князів без узгодження з Києвом, перетворившись на державне утворення, яке в історичній літературі називають Новгородською феодаль­ною республікою. Остаточно політична самостійність утворен­ня була визнана у 1136р. Окрім власне Новгорода до складу республіки (яка, на відміну від, наприклад Венеції та Генуї, ніколи офіційно так не називалася) входили величезні території від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході, від Білого моря на півночі до верхів'їв Волги та Західної Діни на півдні. Новгородські торговці активно колонізували навколишні землі, створюючи торговельні поселення та підкорюючи місцеві фінно-угорські племена, змушуючи їх сплачувати данину. Осно­вою економіки Новгорода була торгівля багатствами північної частини — хутром, морським звіром, рибою, сіллю.

Вищим органом влади Новгорода було віче, на яке збиралося все вільне населення міста та його пригородів. Воно обирало вищих діячів республіки — посадника, тисяцького та навіть ар­хієпископа, який очолював виконавчу владу. Архієпископ відав скарбницею Новгорода, вів зовнішню політику держави, у його руках була зосереджена й судова влада.

Важливе значення в політиці міста відігравали органи са­моуправління ремісників — кінців (окремих районів міста) та вулиць. Із XII ст. старости кінців та вулиць скріплювали своїми печатками найважливіші акти республіки.

На новгородського князя покладалася роль командуючого місь­кої армії. Він запрошувався з інших князівств вічем, із яким ук­ладав договір («ряд»). Функції князя в Новгородській феодальній республіці були обмеженими. Так, його обмежили в праві на суд, перевели князівську резиденцію із центра міста за його околицю. Як правило, новгородське віче запрошувало на княжіння найсильніших з руських князів а середини XIII ст. новгородськими князями зазвичай ставали великі князі володимирські.

Новгородцям доводилося, вести боротьбу з нападами спочатку шведів, а потім і німців. Шведи з середини XII ст. почали загарбання фінських земель, населення яких сплачувало данину Новгороду. Німецькі ж рицарі у цей час вели завоювання Прибалтики. Новгороду вдавалося більш-менш вдало їм протистояти, одного разу новгородці в союзі з естонцями навіть дійшли до Стокгольма та спалили його. У 1240—1242 рр. німці, данці та шведи активізу­вали наступ на Новгород, перенісши воєнні дії на територію самої республіки. Однак перемоги руського війська, очолюваного князем Олександром Невським, спочатку у Невській битві (1240р.) над шведами, а потім — у битві на Чудському озері (1242 р.) над німецькими хрестоносцями зупинили їхній наступ. Новгородська респуб­ліка майже не постраждала від монголо-татарської навали, але по­чала сплачувати данину Золотій Орді, не бажаючи конфліктувати з нею. У XIII ст. від Новгорода відділилася Псковська республіка.

Із XIV ст, Новгороду доводиться вести боротьбу з князями Твері, Москви та Литви, які намагалися підкорити республіку своїй владі. Боярам доводилося балансувати між ворогуючими сторонами, не допускаючи посилення впливу жодної з них на Новгород. Тому, коли почався конфлікт з Твер'ю, новгородці пішли на зближення з Москвою. Коли у 1397 р. почався конф­лікт з Москвою через Двінську землю, бояри шукали підтримки у Литви. Однак у 1471 р. московські війська розбили новгород­ців на р. Шелоні, а в 1478 р. був взятий в облогу сам Новгород. Новгородська республіка припинила своє існування.