Боротьба проти монголо-татарської навали

Наприкінці XII ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня вій­ськово-феодальна Монгольська держава. В 1206 р. хан Темучин (Чінгіс-хан) був проголошений ханом всієї Монго­лії й розпочав відтоді здійснювати широку завойовницьку політику. В 1221 р. він завоював Середню Азію та Хорезм. Перед агресорами відкрився шлях на Закавказзя й При­чорномор'я.

У 1222 р. монголо-татари через Кавказ вдерлися в при­чорноморські степи і завдали поразки половцям, у битві на Дону. Половецький хан Котян відступив до Дніпра й звернувся по допомогу до руських князів. Мстислав Га­лицький, Данило, що княжив на Волині, князі київський, чернігівський, смоленський разом з половцями виступили проти ординців. Проте через неузгодженість дій князів у битві на р. Калка 31 травня 1223 р. руські та половецькі загони були розгромлені. Зазнавши великих втрат, монго­ло-татари не наважилися продовжувати похід вглиб Русі та повернули назад.

Після смерті Чінгіс-хана його наступник хан Удегей про­довжував агресивну зовнішню політику. Очолити похід на Русь мав онук Чінгіс-хана Батий, улус якого знаходився на заході монгольських володінь. Наприкінці 1237 р. Ба­тий рушив на руські землі. Протягом 1237 - 1238рр., незва­жаючи на героїзм руських воїнів, були розгромлені війська рязанського, володимиро-суздальського князів, Монголо-татари здобули штурмом і спалили, Рязань, Володимир, Москву, Твер та інші міста, Північно-Східна Русь була спустошена.

У 1239 р. монголо-татарські орди на чолі з Менгу-харом, знову розгромивши половців, почали завойовувати Південно-Західну Русь. Навесні 1239,р. вони захопили Пе­реяслав, зруйнували, й спалили його. Така,ж сама доля спіткала Чернігів. Від нього нападники повернули на Ки­їв. Проте Менгу-хан не наважився штурмувати, це місто, в якому стояла сильна залога на чолі з воєводою Дмит­ром і знищивши, навколишні села, пішов на з'єднання з головними силами Батия.

Восени 1240 р. монголо-татари «многом множеством сили своєй» знову підступили до Києва й облягли його. Понад 10 тижнів тривав штурм. Зрештою впала, остання твердиня киян - «град Володимирів». Вороги вдерлися в київський дитинець. Останні захисники трималися в Деся­тинній церкві. Від ударів пороків стіни храму завалилися. Всі, хто там був, загинули, б грудня 1240 р. монголо-тата­ри остаточно захопили «верхнє» місто («княжий город») і повністю зруйнували його, а людей, за словами суздальсь­кого літописця, «от мала до велика, все убища мечем».

Здобувши Київ, кочовики рушили на Галицько-Волинську землю. Долаючи відчайдушний опір русичів, вони взя­ли і зруйнували міста Волині - Кам'янець, Ізяслав, Колодяжин, Луцьк, Володимир, а жителів хан Батий «взя и копьем и избил не щадя». Під Галичем орди з'єдна­лися, після триденної облоги оволоділи містом і знищили його.

У 1211 р. ординці вийшли на західні рубежі Русі та Вдерлися на територію Чехії, Польщі, Угорщини. Наразив­шись на рішучу відсіч, знесилені війська Батия у 1242 р. повернули па схід. У пониззі Волги монголо-татарські фео­дали заснували державу - Золоту Орду (столиця — м. Са­рай), під владу якої потрапили народи Русі, Хорезму, Північного Кавказу, Поволжя.