3. Неокласична модель економічного зростання р. Солоу

Модель Солоу вперше описана у праці Роберта Солоу "Внесок до теорії економічного зростання" в 1956 р. За розробку теорії економічного зростання Р. Солоу в 1987 р. присуджено Нобелівську премію. Це складна теоретична модель, над розробкою якої автор працював десятиліття. Модель показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання і як досягти високих і стабільних темпів зростання.

Об'єктом дослідження є фактори економічного росту в моделі приватної закритої економіка, тобто рівновага визначається за формулою: Y=C+I. Цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, а збільшення його обсягів на одного працівника, тобто зростання продуктивності праці. Модель враховує вплив на економічне зростання трьох факторів: праці (L), капіталу (К) та технологічного прогресу (Е). Праця і капітал мають короткостроковий вплив на економічне зростання, а технологічний прогрес — довгостроковий

Цей підхід був формалізований за допомогою малих букв, які відображають відповідні параметри в розрахунку на одного працюючого: продуктивність праці — y = Y/L; капіталоозброєнність — k =K/L; питомі інвестиції і = I/L.

Залучаються також два додаткові показники: s' — норма заощадження, яка с похідною від норми споживання, тобто s'= 1-с'; d — норма амортизації. Аналіз проводився на основі застосування виробничої функції Кобба-Дугласа. Мета аналізу – вибір найефективнішої структури капіталовкладень і визначення оптимального напрямку економічного росту.

Основні положення моделі:

1. Враховується вплив трьох факторів: запасу капіталу, зростання населення та технологічного прогресу.

2. Визначаються чинники зростання, які мають короткостроковий вплив {запас капіталу та зростання чисельності населення) і довгостроковий (технологічний прогрес).

3. Визначальну роль відіграють заощадження.

4. Кінцевим результатом є зростання продуктивності праці, а не зростання продукту.

5. Заощадження дорівнюють інвестиціям.

Із моделі Солоу можна зробити такі висновки:

1. Модель економічного зростання Солоу враховує вплив трьох чинників: капіталоозброєнності праці, збільшення чисельності населення та технологічного прогресу.

2. Існує стійкий рівень капіталоозброєнності, або певний стан рівноваги, що визначає економічну динаміку.

3. Визначальним елементом економічного зростання є заощадження. Проте не вони є джерелом постійного зростання, оскільки обмежують споживання. У моделі Солоу сформульоване "золоте правило", яке припускає умову, що граничний продукт капіталу дорівнює його вибуттю (амортизації):

4. На економічне зростання впливає збільшення чисельності населення через динаміку капіталоозброєнності.

5. Технологічний прогрес є джерелом постійного зростання як продукту з розрахунку на одного працівника, так і загального продукту. Якщо ефективність виробництва під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом g, то продукт на одного працівника змінюється з тим самим темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом п + g.

Головний висновок моделі Солоу полягає в тому, що лише технічний прогрес забезпечує постійне зростання обсягу продукту на душу населення І тому є постійним чинником зростання життєвого рівня населення.

Перевагами неокласичної моделі Солоу є, по-перше, те, що в ній описується механізм довгострокового рівноважного економічного зростання за повного використання усіх видів ресурсів.

По-друге, до цієї модель вводиться чинник технологічного прогресу, який забезпечує постійне економічне зростання, що являє собою надійну основу зростання добробуту.

По-третє, вона дає відповідь щодо критерію оптимальпості економічного зростання — максимізація споживання.

Недоліки моделі:

По-перше, модель Р. Солоу, будучи моделлю довгострокового економічного зростання, не ставить, а тому і не відповідає на питання короткострокового зростання. А це вельми важливо для економічної політики та популярності чи непопулярності уряду.

По-друге, такі екзогенно задані параметри, як норма заощадження (s'), норма амортизації (а), темп приросту населення (n), темп приросту ефективності праці (q), зумовлений технологічним прогресом, досконаліші моделі прагнуть перетворювати на ендогенні, оскільки вони тісно пов'язані з параметрами системи і можуть суттєво впливати на економічне зростання.

По-третє, модель не враховує таких обмежень економічного зростання, як екологічні, інституційні, стохастичні, глобалізаційні тощо.

Незважаючи на зазначені недоліки, неокласична модель Р. Солоу є базовою для новітніх досконаліших моделей економічного зростання, які окрім вказаного, мають враховувати особливості сучасного економічного зростання, пов'язані з процесами глобалізації, соціалізації, динамізму, екологізації та нарощення елементів непередбачуваності (випадковості) у розвитку економічних систем.