5.2. Методичні вказівки до виконання індивідуальних завдань

5.2.1. Оформлення маршрутної карти

1. Вивчити креслення заданої деталі, звернувши особливу увагу на вимоги до точності й шорсткості основних поверхонь. Призначити число щаблів і послідовності обробки основних поверхонь; наприклад, поверхня  120f9 обробити чорновим, напівчистовим і чистовим гострінням на токарському верстаті й т.д. по іншим поверхням.

2. Скласти маршрут виконання операції у послідовності, що забезпечує задану точність і шорсткість всіх поверхонь на прийнятому верстаті. Рекомендації зі складання маршруту обробки деталі наведені в літературі [4].

Операції слід нумерувати числами ряду арифметичної прогресії (5, 10.15 і т.д.). Допускається до чисел додавати ліворуч нулі (005, 010, 015 і т.д.).

Найменування операції вказувати відповідно до ДСТ 3.1702-79, наприклад, «Токарська», «Вертикально-свердлильна», «Кругло-шліфувальна » і т.п.

Тип і модель верстата вибирати з каталогів або з довідника [8], при цьому необхідно враховувати: точнісні можливості верстата, габарити деталі; потужність, жорсткість, діапазони швидкостей і подач верстата.

3. На підставі прийнятого маршруту обробки деталей розробити план виконання технологічних операцій із вказівкою базових і оброблюваних поверхонь по кожній операції аналогічно табл. 5.1.

4. Оформлення маршрутної карти (МК)

У верхній частині МК номера виробу й деталі приймати довільно за своїм розсудом (наприклад, Б21735ЄСБ і 217008). Код характеристики документації 02141 приймати для всіх варіантів індивідуальних завдань.

Значення службових символів МК:

МО1 – найменування, сортамент, розмір і марка матеріалу, позначення стандарту або технічних умов;

МО2 – код матеріалу за класифікатором (дозволяється не проставляти);

ОВ – одиниця виміру величини;

МД – маса деталі по кресленню (проставляти орієнтовно);

ОН – одиниця нормування, на яку встановлена норма витрат матеріалу або норма часу;

Н_витр. – норма витрат матеріалу;

КВМ – коефіцієнт використання матеріалу;

КД – кількість деталей, виготовлених з однієї заготовки;

МЗ – маса заготовки;

А – номер цеху, ділянки, робочого місця (РМ), де виконується операція, номер операції, код і найменування операції;

Б – код, найменування встаткування й інформація з трудовитратами;

СМ – код ступеня механізації;

Проф. – код професії;

Р – розряд роботи, необхідний для виконання операції;

УП – код умов праці й код виду норм;

КВ –кількість виконавців, зайнятих при виконанні операції;

КОВД - кількість деталей, що виготовляють одночасно, при виконанні однієї операції;

ОП - обсяг виробничої партії у штуках;

Кшт. - коефіцієнт штучного часу при багатоверстатному обслуговуванні;

Т_пз. - норма підготовчо-заключного часу на операцію;

Тшт. - норма штучного часу на операцію.

5.2.2. Оформлення карти ескізів

В операції, що виконується, необхідно передбачати обробку заданих поверхонь незалежно від прийнятого маршруту обробки.

Вичертити операційний ескіз у довільному масштабі. Ескіз повинен відповідати формі й розмірам поверхонь, які деталь буде мати після виконання даної операції, розташований відповідно положенню деталі на верстаті під час обробки. Оброблювані поверхні деталі слід нумерувати арабськими цифрами за годинниковою стрілою й показати їх лініями більшої товщини або іншим кольорами в порівнянні з необроблюваними поверхнями. Номер розміру або конструктивного елемента оброблюваної поверхні проставити в окружності діаметром 6-8 мм і з'єднати з розмірною або виносною лінією. При цьому розміри, граничні відхилення оброблюваної поверхні в тексті змісту операції або переходу не вказуються.

На ескізі вказати поверхні базування деталі в пристосуванні з позначенням опор і затискачів за ДСТ 3.1107-81. Розміри оброблених поверхонь вказати з допусками за заданими квалітетами точності. Допуски на вільні розміри приймати за 14-м квалітетом. Шорсткість поверхонь указати праворуч, угорі від ескізу; якщо деякі поверхні повинні мати іншу від зазначеної шорсткість, то її варто вказати на відповідній поверхні деталі.

У пояснювальній записці обґрунтувати вибір баз і вказати їхню залежність від позбавлених ступенів вільності. Положення оброблюваних торцевих поверхонь повинне бути погоджене з технологічною базою. Якщо на операційному ескізі будуть технологічні розміри, яких немає на кресленні, то необхідно на ці розміри визначити допуски й граничні відхилення методом повної взаємозамінності, вважаючи замикаючою ланкою один із креслярських розмірів, що не ввійшли в розмірний ланцюг на ескізі.