1 Оcновні напрями партнерства між містами

Співробітництво між містами має дуже давні традиції. На протязі століть сусідні міста формували різноманітні союзи для вирішення спільних задач, наприклад, для оборони. Першим з відомих союзів міст – союз афінських міст – мав казну, гроші витрачав на побудову храмів, стадіонів та розвиток флоту.

І на сьогоднішній день міста продовжують формувати чисельні різноманітні союзи, федерації, асоціації, конгреси завдяки яким міста встановлюють взаємнє співробітництво, обмінюючись інформацією, знаннями, накопиченим досвідом, поділяють рахунок інновацій. По закону мережених структур інтенсивність і частота взаємовідносин між двома точками менша, якщо вони обидві виступають у вигляді вузлів в одній мережній структурі, аніж коли вони належать до різних мереж. Мережі виступають у вигляді інститутів, які сприяють розвитку цілої низки сфер діяльності.

Комісія Євросоюзу признає, що відношення між містами є основою для підтримки міського розвитку і збалансованої Європейської міської системи. Встановлення партнерських відносин між сусідніми містами і гармонійна інтеграція між крупними і невеликими містами в рамках функціонального міського ареалу дозволить пропонувати більш диверсифецірованну та багату інфраструктуру для економічної діяльності і для мешканців.

Під поняттям «міста-побратими» будемо вважати такі форми зв'язку між різноманітними містами, де активними суб'єктами виступають міські органи влади. Але повноваження, права органів місцевого самоврядування в зовнішньоекономічній діяльності значно обмежені, не дивлячись на це, значення міст як суб'єктів міжнародної діяльності постійно збільшується, органи місцевого самоврядування активно залучаються до міжнародної діяльності, підтримують зарубіжний бізнес на своїх територіях, допомагають своїм підприємствам освоювати зовнішні ринки.

Необхідно підкреслити, що партнерство являє собою зближення двох міст, свого роду продовження дружніх стосунків між міськими спільнотами. Воно може мати вигляд візитів, обміну досвідом і ноу-хау в різноманітних областях і сферах культури, мистецтва, освіти (художні виставки, виставки дитячих малюнків із міст-побратимів, організація спільних свят, концертів художніх колективів), туризму, технологій тощо.

Основними домінантами можуть виступати: 1) молодь (обмін між школярами і студентами, волонтерські роботи); 2) освіта (програми підвищення кваліфікації і тренінги, програми для практикантів); 3) культура (концерти, театральні постанови, літературні читання, виставки); 4) інформаційна робота (доповіді, конференції і симпозіуми, розповсюдження інформації в засобах масової інформації). Для встановлення економічних зв'язків організатори побратимних відносин, які підтримують діяльність суспільних організацій, можуть виступати тільки в ролі посередників.

1.1 Місто як об’єкт географічних досліджень: термінологія і поняття, основні класифікації

В суспільній географії помітно посилився інтерес до вивчення міст як основної системи розселення населення. Цьому сприяє активний розвиток такого прикладного напрямку географії населення як геоурбаністики, що призваний вивчати величезну за чисельністю та строкату за своїм генетичним і функціональним складом категорію міських поселень [16]. Актуальність досліджуваного питання полягає в тому, що суспільна географія має потужний теоретико-методологічний та методичний потенціал для вивчення міських поселень різних типів. Так, теоретичні основи суспільно-географічного дослідження міст викладені у працях Г.М. Лаппо [13, 14], І.М. Маєргойза [5], Б.С. Хорева [29, 30], Є.Н. Перцика [20] та ін. Разом з тим, до цього часу проблематику великих міст вивчено недостатньо. Адже з посиленням темпів урбанізації та ускладнення економічних систем окремих держав, з’являються нові фактори, вплив яких на розвиток міст потребує аналізу, ускладнюються проблеми територіальної організації розселення, виробництва, інфраструктури, проявляються нові тенденції в суспільних процесах, що вимагають системного дослідження і обґрунтування шляхів розв’язання проблем великих міст на різних територіальних рівнях. Такі дослідження набувають особливого значення для високо урбанізованих територій.

Більше того, тенденція світової урбанізації сьогодні є такою, що разом з концентрацією населення в середніх та дрібних населених пунктах, існує значна частина міст, які займають найвищу ієрархічну ланку, мають специфічний устрій життя і займають стійке положення у всесвітніх соціально-економічних зв`язках [32].

В суспільно-географічній літературі актуальним залишається питання до визначення самого поняття «міста» як одиниці геоурбаністики, та його ознак.

В більшості праць [3, 4, 29, 31] обґрунтування поняття базується на кількісних (чисельність постійного населення) і якісних критеріях. Чи не найбільш простим є визначення Р. Мерфі (О.Г. Топчієв [28]): місто – цілісна територіальна одиниця з високою компактністю населення і значною кількістю мешканців. У «Словнику-довіднику з економічної та соціально географії світу» [15] подається узагальнене визначення поняття «місто» – населений пункт, що згідно із законодавством держави, віднесений до категорії міст і має значну чисельність (порівняно із селами) населення, яке зайняте переважно в промисловості, торгівлі, сфері послуг, освіті, науці, культурі.

В роботі О.Г. Топчієва [28] визначення «міста» дається більш розширено - це просторове суспільне утворення, яке є осередком масового розселення людей і зосередження їх суспільно корисної діяльності в будь-яких формах, крім отримання первинних продуктів сільського господарства як єдиного заняття населення, і організоване у постійно діючий господарсько-будівельний комплекс, розрахований на обслуговування побуту і діяльності населення.

Втім, незважаючи на невизначеність у розкритті поняття «місто», Б.С. Хорев [30] зауважує, що поняття міста нерозривно пов’язане із уявленням про якийсь центр в мережі розселення – функціональний, населений, житловий тощо. Більш того процес урбанізації привніс в територіальний аспект розуміння поняття «міста» (в останні десятиліття) зміни, так що на зміну міста як точкової форми розселення прийшла суцільна урбанізаційна зона – місто-район.

Слід акцентувати увагу на головних відмінностях міста як поселення [12]:

• зосередження населення, пов’язаного між собою системами виробництва, інфраструктури, обслуговування та споживання, також компактним і концентрованим розселенням і побутом;

• територіальне нагромадження основних фондів (штучного матеріального світу) у вигляді будівель і споруд, транспортних та інженерних мереж, різноманітного виробничого обладнання та устаткування, розважально-рекреаційних комплексів, зелених насаджень тощо;

• територія, що має певний адміністративно-територіальний та політичний статус і виділяється специфічним міським середовищем – архітектурно-планувальним, соціальним, виробничим, природно-екологічним;

• осередок територіального поділу праці різних рівнів – локального, субрегіонального, регіонального, національного, міжнародного;

• складовий або головний елемент систем розселення – національної, регіональної, локальної.

У світовій практиці немає загальноприйнятих підходів до виділення міст. Адже у різних країнах прийняті свої стандарти, що враховують і кількість населення, і структуру його зайнятості (рис. 1.1).

В поняттях і термінах системної методології місто розглядають як систему – соціально-економічну чи соціально-господарську, що вирізняється особливою природою (генезою). Місто як система має такі ознаки (за Ю.Ф. Дехтяренко [28]):

- велика кількість складових елементів, що виконують різні функції;

- складна структура, складні взаємозв’язки між елементами і властивостями системи, динамічна поведінка елементів і системи в цілому;

- здатність зберігати структуру і функції у певних межах змінності та варіативності, підтримувати рівновагу взаємодії системи із зовнішнім середовищем;

- наявність підсистем ієрархічного і функціонального характеру, що мають власні цілі функціонування та розвитку тощо.

Рисунок 1.1 Критерії визначення поняття «місто» в окремих країнах

світу (складено за [27])

І.М. Маєргойз та ін. [5] зауважують, що місто являє собою цілісну систему і разом з тим виступає одним із складових елементів більш загальних систем – регіональних, національних, міжнародних: 1) розселення населення, 2) територіальної організації господарства; 3) адміністративно-територіального устрою; 4) управління.

Сучасні міста, як і будь-який інший вид поселення, класифікуються за цілим рядом ознак. Розглянемо значення деяких класифікацій і типологій міст та їх систем, які знадобляться нам у подальшому розгляді міст-побратимів Дніпропетровська.

Через існуючі відмінності у підходах до виділення міста, як типу поселення, нині в науковій літературі відсутня єдина узагальнена класифікація міст за людністю (чисельністю населення) (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 Класифікації міст за людністю (за [12, 21, 29])

Втім, найбільш докладну систематику міст за чисельністю населення розробив Б.С.Хорев та ін. [30], який виділяв категорії, групи та класи міст (рис. 1.3).

Всі населені пункти України поділяються на: а) міські, до яких відносять міста і селища міського типу; б) сільські; в) курортні і дачні селища.

Ряд дослідників [4, 15] акцентує увагу на тому, що головними соціально-економічними характеристиками міста є його функції, під якими Є.Н. Перцик [20] пропонує розуміти виробничу діяльність населення в містоутворюючих (головних) галузях, націлених зовні, на зв’язок із зовнішнім світом (районом, країною). В класифікації міст за їх функціями розрізняють монофункціональні, поліфункціональні міста та міста із обмеженим набором функцій (рис 1.3).

Класифікації і типології міст за народногосподарськими функціями, що відображають їх найбільш важливі особливості, в багатьох випадках є синтетичними. За функціональною ознакою можна виділити п'ять типів міст:

а) багатофункціональні, які поєднують адміністративно-політичні, культурні і економічні функції, мають розвинену промисловість і транспорт. До числа таких відносять столиці СНД, всі обласні центри і деякі великі міста країн, в яких кожна з перелічених функцій має містовідтворююче значення. Міста цього типу є важливими районоутворюючими центрами, здійснюють широкі і різноманітні зв'язки, відрізняються складною територіальною організацією;

б) міста з чітко вираженим домінуванням промислових і транспортних функцій міжрайонного значення. За характером домінуючих функцій всі міста цього типу схематично можна поділити на промислові, транспортні, промислово-транспортні;

в) міста з домінуванням інших функцій (окрім промислових і транспортних) – головним чином невеликі поселення міського типу, які виконують функції місцевих центрів;

г) особливу групу складають міста-курорти;

д) в останній час швидко розвиваються міста – науково-експериментальні центри міжнародного значення.

Втім, частіше, міста виконують не одну, а декілька функцій, тобто є поліфункціональними. Комбінація містоутворюючих функцій при цьому може бути найрізноманітнішою.

Рисунок 1.3 Класифікації міст як елементів розселення населення (за [28])