Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗЕД 2 модуль.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.11.2018
Размер:
398.34 Кб
Скачать

§ 2. Повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання та валютного контролю

Валютні операції є об'єктом валютного регулювання та валютного контролю.

Валютне регулювання - це визначення правового ре­жиму валютних цінностей, правил проведення валютних операцій, правового становища їх суб'єктів, порядку здійснення валютного контролю та відповідальності за по­рушення валютного законодавства.

Валютне регулювання носить публічно-правовий харак­тер, тобто:

а) воно спрямоване на забезпечення публічних інтересів щодо стабільності національної грошової одиниці, утри­ мання платіжного балансу, зміцнення валютно-фінансової системи держави в цілому;

б) здійснюється виключно за допомогою імперативних методів регулювання.

Валютний контроль - це діяльність уповноважених органів державної влади та банків, спрямована на перевірку дотримання суб'єктами валютних операцій валютного за­конодавства, виявлення правопорушень та застосування санкцій до правопорушників.

Валютні операції підлягають також фінансовому моні­торингу у випадках, передбачених Законом України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України» Національний банк України діє як уповноважена державна установа при зас­тосуванні законодавства України про валютне регулюван­ня і валютний контроль (ч. 1 ст. 44). До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належать:

  • видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

  • видача та відкликання ліцензій, здійснення контро­лю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапла­ нових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

  • встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту. Валютна позиція - це співвідношення вимог та зо­бов'язань банку в іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкри­ та позиція є короткою у разі, якщо обсяг зобов'язань по про­ даній валюті перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог по купленій валюті перевищує обсяг зобов'язань; застосовування заходів відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Повноваженнями у сфері валютного контролю наділені також:

Державна податкова адміністрація України - здій­снює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України;

Міністерство транспорту та зв'язку України - здій­снює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

Державна митна служба України - здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Окрім того, комерційні банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і не­резидентами через ці банки.

Положення про валютний контроль, що затверджене постановою правління НБУ від 8 лютого 2000 р. № 49 виз­начає поняття «функціїагента валютного контролю», під якими розуміються обов'язки банку щодо здійснення кон­тролю за валютними операціями, що проводяться резиден­тами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних опе­рацій та/або своєчасне інформування банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерези­дентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Відсутність в банках документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що з дати здійснення цих операцій ми­нуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснен­ня цими банками функцій агента валютного контролю.