§ 1. Валютні операції: поняття, види, суб'єкти

Правовий режим валютних операцій в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів Украї­ни від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю».

Валютні операції - це операції з валютними цінностями, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності та/або переміщенням валют­них цінностей через кордон України.

Валютними цінностями є:

а) валюта України - як власне валюта України (грошові знаки), так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

б) іноземна валюта - як власне іноземна валю­ та, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Постановою Правління НБУ від 4 травня 1998 р. № 34 (в редакції постанови від 2 жовтня 2002 р. № 378) затверджений Класифікатор іноземних ва­лют та банківських металів, який поділяє існуючі у світі валюти на три групи:

— вільно конвертовані валюти, які широко ви­користовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних ва­лютних ринках світу (1 група);

— вільно конвертовані валюти, які широко не викорис­ товуються для здійснення платежів за міжнародними опе­ раціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група);

- неконвертовані валюти (3 група).

Віднесення іноземної валюти до тієї чи іншої групи обу­мовлене тим, що Міжнародний валютний фонд до вільно конвертованих валют відносить валюти тих країн, парла­менти (уряди) яких ратифікували статтю VIII Угоди МВФ. Перелік держав, які прийняли зобов'язання статті VIII Угоди МВФ, наведений у додатку до Класифікатора.

Декрет «Про систему валютного регулювання і валют­ного контролю» передбачає здійснення трьох видів валют­них операцій:

1. операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України (типовим прикладом єкупівля-продаж іноземної валюти);

2. операції, пов'язані з використанням валютних цінно­ стей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаван­ ням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в ме­жах торговельного обороту (тобто у сфері господарювання) використовується як засіб платежу іноземна валюта. Здійснення таких розрахунків у валюті України допус­кається лише за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 7 Декрету). Тобто зовні­шньоекономічні операції повинні забезпечувати надхо­дження в Україну передусім іноземної валюти;

3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, пере­ казуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Суб'єктами валютних операцій є:

а) особи, що відчужують валютні цінності, у тому числі платники (у разі операцій з грошовими коштами);

б) отримувачі (набувачі) валютних цінностей;

в) особи, які здійснюють переміщення валютних цінно­стей через кордон без їх відчуження¹.

З точки зору державної належності валютне законодав­ство поділяє суб'єктів валютних операцій на резидентів та нерезидентів.

Резидентами є:

1. фізичні особи (громадяни України, іноземні грома дяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тим­ часово перебувають за кордоном;

2. юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представницт­ ва тощо)², з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

3) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представ­ ництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами є:

1. фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни Украї­ни, особи без громадянства), які мають постійне місце про­ живання за межами України, в тому числі ті, що тимчасо­ во перебувають на території України;

2. юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представницт­ ва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які ство­рені й діють відповідно до законодавства іноземної держа­ви, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприєм­ ницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

3. розташовані на території України іноземні диплома­ тичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємниць­кої діяльності на підставі законів України.

Для визначення змісту термінів «постійне місце прожи­вання» та «місцезнаходження» необхідно звертатися до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».