- •Частина 1.
- •1. Загальна інформація про підприємство та оцінка стратегії конкуренції
- •1.1. Назва, рік створення, організаційно-правова форма.
- •1. 2. Галузь і регіон, де працює підприємство.
- •1.3. Основні напрями діяльності.
- •1.4. Загальна оцінка результатів діяльності (мінімум - за останні три роки) та ефективності стратегії конкуренції.
- •Розрахункові значення показників платоспроможності
- •Розрахункові значення показників ліквідності
- •Розрахункові значення показників ділової активності
- •Розрахункові значення показників рентабельності
- •1.5. Висновок про доцільність реалізації обраної стратегії конкуренції.
- •Частина 2.
- •2. Аналіз конкурентного середовища
- •2.1. Аналіз основних сил конкуренції за м. Портером.
- •Інтенсивність впливу існуючих прямих конкурентів.
- •2.1.2. Економічна сила споживачів.
- •2.1.3. Економічна сила постачальників.
- •2.1.4. Наявність та вплив товарів-замінників.
- •2.1.5. Можливість появи нових конкурентів.
- •2.2. Аналіз основних ринків, на яких функціонує підприємство, і цільових сегментів. Основні характеристики споживачів. ………………
- •2.2.1. Оцінка типу ринку (монополія, олігополія, конкурентна структура ринку, часткове домінування).
- •2.2.2. Оцінка конкурентної позиції підприємства.
- •2.2.3. Ідентифікація типу стратегії конкуренції (цінове лідерство, диференціювання, фокусування).
- •2.2.4. Аналіз основних загроз для існуючого конкурентного статусу підприємства.
- •2.2.5. Виявлення нових можливостей у конкурентному середовищі і доцільність їх використання.
- •Висновок про конкурентний статус підприємства
- •Частина 3.
- •3. Внутрішній аналіз конкурентних можливостей підприємства
- •3.1. Аналіз основних конкурентних переваг підприємства.
- •Показники конкурентних переваг молокопереробних підприємств
- •3.2. Основні техніко-економічні показники виробничої діяльності.
- •Основні техніко-економічні показники діяльності ПрАт «Ратнівський молокозавод» за 2008-2009 роки
- •3.3. Аналіз цінової і товарної політики, оцінка ефективності маркетингової діяльності.
- •Обсяг реалізації продукції за 2007-2009 рр.
- •3.4. Аналіз інноваційної діяльності як засобу підвищення конкурентоспроможності продукції й підприємства.
- •3.5. Аналіз конкурентоспроможності різних категорій персоналу підприємства та аналіз витрат на розвиток персоналу.
- •3.6. Аналіз відповідності організаційної структури підприємства стратегічним цілям конкурентної боротьби.
- •3.7. Висновки студента про відповідність внутрішнього потенціалу підприємства його стратегії конкуренції.
- •Частина 4.
- •4. Пропозиції щодо формування стратегії конкуренції
- •4.1. Можливості формування нових конкурентних переваг.
- •4.2. Можливості виходу на нові ринки.
- •4.3. Можливості виробництва нової продукції та формування нового попиту.
- •4.4. Розрахунок необхідних ресурсів для реалізації розроблених заходів.
- •4.5. Пропозиції щодо змін в організаційній структурі для забезпечення реалізації стратегії конкуренції.
- •4.6. Конкретні пропозиції щодо перегляду стратегії конкуренції.
- •5. Тести
- •6. Реферування наукової статті
- •7. Оцінювання рівня концентрації
- •Список використаної літератури
6. Реферування наукової статті
7. Оцінювання рівня концентрації
Для визначення рівня конкуренції на ринку в світовій практиці використовуються декілька показників: коефіцієнт ринкової концентрації (СК); індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ); ступінь (рівень) монополізації ринку; індекс Лінда; індекс Лернера (ІЛ)
Коефіцієнт ринкової концентрації (СК) розраховується як процентне співвідношення суми продажу (обсягів реалізації) певного товару значущими суб´єктами господарювання (продавцями) до загального обсягу ринку за формулою:
де - обсяг реалізації певного товару і-м значущим суб´єктом господарювання;
- загальний обсяг реалізації певного товару, обсяг ринку.
Для аналізу ринку використовується рівень концентрації трьох (п´яти, семи) значущих суб´єктів господарювання (CR-3, CR-5, CR-7). Недоліком цього показника є відсутність урахування всіх суб´єктів господарювання, що діють на цьому ринку, оскільки для аналізу ринку може мати велике значення кількість суб´єктів господарювання, на яких залишається решта обсягу ринку цього товару. Крім того, значний вплив на структуру ринку має можливість протидії «аутсайдерів» ринкової влади значущих суб´єктів ринку, яке може мати місце при певній структурі ринку.
Подолати цей недолік дозволяє використання індексу ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ), який враховує загальну кількість суб’єктів господарювання, що діють на даному ринку.
Індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана показує, яку частку на певному ринку займають дрібніші суб´єкти. Розраховується ННІ як сума квадратів часток (вказаних у відсотках) кожного з суб´єктів господарювання, які діють на товарному ринку, за формулою:
де - частка на ринку і-го суб´єкта господарювання;
n - кількість суб´єктів господарювання, що діють на цьому ринку.
Показники ринкової концентрації дозволяють оцінити ступінь монополізації ринку. Сукупна часка монопольних утворень на цьому ж ринку визначає ступінь (рівень) монополізації ринку, і розраховується за формулою:
де: (Рм)i - частка на ринку в процентному виразі і-го суб´єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку;
n - кількість монопольних утворень на цьому ринку.
Для оцінки стану конкурентного середовища на ринку необхідно також здійснити порівняння часток на ринку значущих суб´єктів господарювання, яке здійснюється з використанням індексу Лінда (L). Він визначається за формулою:
де: k - кількість значущих суб´єктів господарювання (від 2 до п);
Qі - співвідношення між середніми частками ринку і суб´єктів господарювання і «r+1» суб´єктів господарювання;
і - кількість провідних суб´єктів господарювання серед «к» значущих суб´єктів господарювання;
k - кількість значущих суб´єктів господарювання.
де: А - загальна частина ринку, що припадає на «і» суб´єктів господарювання;
Ак - частка ринку, що припадає на «/г» значущих суб´єктів господарювання.
Індекс Лінда використовується для аналізу конкурентного середовища на ринку в умовах олігополії і визначення «межі» олігополії.
Для цього з суб´єктів господарювання, які мають значущі частки на ринку, складається перелік при зменшенні показника Р - частини на ринку, тобто з дотриманням умови: Р > Р+1 (Р - частки на ринку і-го суб´єкта господарювання).
Розраховується індекс Лінда (L) для r=2, к=3 і т. д. за умови Lk > Lk+1 до появи результату Lk < Lh+1 , тобто до отримання порушення безперервності зменшення показника L.
«Межа» олігополії вважається встановленою, якщо досягнуте мінімальне значення порівняно з L. Це означає, що олігополію створюють «k» перших значних суб´єктів господарювання, які мають найбільші частини на ринку.
Кількісне значення «ft» визначає тип олігополії:
«жорстка олігополія» - на ринку панують 2-3 суб´єкти господарювання;
«розпливчата олігополія» - 6-7 суб´єктів господарювання охоплюють 70-80 відсотків ринку.
Важливе значення для визначення типу (моделі) ринку має виявлення наявності ринкової влади суб´єкта господарювання. Існування ринкової влади ще не означає наявності антиконкурентних дій, але надає можливості для втручання в конкурентний процес на ринку, а також використання власної економічної сили для встановлення перешкод (обмежень) ефективній конкуренції. Тому для визначення ринкової влади необхідно провести дослідження з метою виявлення, якою мірою її існування відповідає критерію ефективної діяльності ринку.
Дослідження полягає, в першу чергу, у виявленні умов для існування ринкової влади, а саме: наявності високого рівня концентрації ринку; наявності монопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарювання (або групи суб´єктів господарювання в сукупності, в разі узгоджених дій або горизонтальної інтеграції) на відповідному ринку; наявності непереборних бар´єрів (перешкод) для вступу на ринок протягом тривалого періоду.
Окрім цього, необхідно провести дослідження щодо виявлення окремих додаткових умов для існування ринкової влади у вигляді наявності контролю з боку суб´єкта господарювання над вертикально суміжними ринками (ресурсів, транспорту, послуг щодо реалізації, реклами і т. п.), а також наявності у суб´єкта господарювання особливих прав, повноважень, інших пільг, наданих органами державної влади, органами місцевого самоврядування або органами адміністративно-господарського управління і контролю.
Один з методів оцінки ринкової влади полягає у визначенні ступеня перевищення ціни над граничними витратами, який визначається індексом Лернера за формулою:
де: Ц - ціна;
ГВ - граничні витрати.
де: СЗВ - середні змінні витрати;
п - нормальний прибуток (у частинах від 1);
а - норма амортизації (у частинах від 1);
К- величина основних фондів;
Q -обсяг випуску.
Індекс Лернера дорівнює нулю (ІЛ = 0) в умовах досконалої конкуренції (Ц = ГВ). ІЛ > 0 свідчить про наявність ринкової влади, а розмір відхилення від «0» дозволяє оцінити її ступінь.
На практиці здійснити визначення граничних витрат дуже складно. Тому для визначення індексу Лернера можна припустити, що в довгостроковому періоді граничні витрати дорівнюють середнім витратам на одиницю товару суб´єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на цьому ринку.
Крім того, індекс Лернера - статичний показник, який не дозволяє оцінити вплив ринкової влади на стан конкурентного середовища.
Ринкова влада пов´язана із здатністю суб´єкта господарювання впливати з вигодою для себе на ціну, якість, рекламу, нові технології і т. п. і направлена на усунення, обмеження або спотворення конкуренції.
Для встановлення ринкової влади необхідно провести порівняльний аналіз фінансово-господарської діяльності суб´єкта господарювання, який досліджується, і аналіз фінансово-економічних показників діяльності конкурентів і їх залежність від зміни показників відміченого суб´єкта господарювання, зокрема діяльності щодо ціноутворення, якості, інвестування і т. п.
Ознаками ринкової влади є: здатність суб´єкта господарювання, який не являється єдиним виробником відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладати договори про постачання, нав´язувати споживачеві невигідні умови; або шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар´єри для вступу на ринок.
Крім того, здатність суб´єкта господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажу товарів, при укладенні договорів і угод про постачання, а при цьому інші суб´єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів, що також свідчить про ознаки ринкової влади.
Визначення типу (моделі) ринку здійснюється шляхом аналізу показників структури ринку.
Аналіз структури ринку полягає у визначенні кількісних і якісних показників, які характеризують структуру ринку. До кількісних показників відносяться: обсяг ринку товару; частки суб´єктів господарювання на ринку; рівень ринкової концентрації; інші кількісні показники. До якісних показників відносяться: бар´єри вступу на ринок для потенційних конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; бар´єри виходу з ринку для діючих конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; відкритість ринку для міжрегіональної і міжнародної торгівлі; наявність ринкової влади; оцінка стану конкурентного середовища на ринку, потенціалу його розвитку і надання висновків щодо доцільності впровадження заходів, направлених на розвиток конкуренції.
На підставі використання кількісних і якісних показників визначаються типи (моделі) ринку, які диференціюються за характерними ознаками залежно від кількості суб´єктів господарювання, їх часток на ринку, типу товару, наявності і ступеня подолання бар´єрів вступу на ринок і т. п. До них відносяться досконала конкуренція; монополістична конкуренція, олігополія і монополія.
Останні три моделі ринку: монополістична конкуренція, олігополія і монополія певним чином відносяться до «недосконалої» конкуренції.
Використання результатів проведеного дослідження і показників для визначення типу (моделі) ринку (ринкової ситуації), до якого належить ринок, є достатньо умовним.
До ринкової ситуації з досконалою конкуренцією може бути віднесений (достатньо приблизно) ринок, на якому діє велика кількість незалежних суб´єктів господарювання, які мають незначну різницю в розмірах часток на ринку і при цьому потенційні конкуренти можуть легко вступити на цей товарний ринок. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:
- індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана - ННІ < 1000;
- коефіцієнт ринкової концентрації - CR(3)< 45;
- індекс Лернера - ІЛ = 0.
Ринкова ситуація монополістичної конкуренції зовні схожа на досконалу конкуренцію, але цій ситуації властиві також елементи абсолютної монополії. На ринку діє велика кількість суб´єктів господарювання, які мають незначну частину, кожний з яких пропонує різновиди одного і того ж товару, крім того, незначний, легко переборний рівень бар´єрів вступу на ринок. Основні відмінності ринку з монополістичною конкуренцією від ринків з досконалою конкуренцією і абсолютною монополією полягають, в першу чергу, в поведінці кожного суб´єкта господарювання у сфері ціноутворення, тобто коли кожний з суб´єктів господарювання трохи впливає на рівень ціни, який може значно перевищувати конкурентну «справедливу» ціну у разі досконалої конкуренції і бути нижче від рівня в ринку абсолютної монополії. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:
- індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана - 1000 < ННІ < 2000;
- коефіцієнт ринкової концентрації - 45 < CR(3)< 70;
- індекс Лернера - ІЛ > 0.
Олігополія - найбільш поширена структура ринку і на відміну від достатньо окреслених ринкових структур, що були наведені раніше, охоплює різноманітні типи ринкової ситуації. Спрощена модель олігополії залежно від структурних показників ринку може бути визначена як «групова монополія», або обмежена конкуренція. Ринок, що досліджується, може бути віднесений до типу ринку «олігополія» , якщо за результатами дослідження визначено існування на цьому ринку невеликої кількості взаємозалежних значних суб´єктів господарювання.
Прикладом олігополістичного ринку з груповою монополією в Україні може слугувати загальнодержавний ринок бензину і дизельного палива, на якому три крупні ком панії - ВАТ «Укртатнафта», ТОВ «Лінос» і ВАТ «Лукойл - Одеський НПЗ» займали монопольне становище з часткою 66% по моторних бензинах і 51% - по дизельному паливу в 2004 р.
Для визначення типу олігополії використовуються розрахунки індексу Лінда. Так, коли 6-7 суб´єктів господарювання охоплюють 70-80 відсотків ринку, ми маємо «розпливчату олігополію»; коли на ринку панують 2-3 суб´єкти господарювання - це «жорстка олігополія».
Значення показників концентрації для цих випадків складає: індекс ринкової концентрації Герфіндаля- Гіршмана - 2000 < ННІ < 7000; коефіцієнт ринкової концентрації - 70 < CR(C)< 100; індекс Лернера - ІЛ > 0; ступінь (рівень) монополізації ринку - MR = 35 - 100.
Ринок, на якому діє один продавець, а також існують непереборні бар´єри, належить до типу ринку абсолютної монополії. Різновидом такого ринку є ринок, на якому присутній суб´єкт господарювання, що займає монопольне становище. В цьому випадку залежно від рівня ринкової влади, існування прямої конкуренції з боку периферійних суб´єктів ринку, значення показників концентрації знаходиться в межах індексу ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана - 7000 < ННІ < 10 000; коефіцієнт ринкової концентрації - CR(1) = 100; індекс Лернера - ІЛ > 0.