8. Прийняття управлінських рішень

Характерною рисою будь-якої ситуації, пов’язаної з прийняттям рішення, є наявність великої кількості варіантів дій, із яких необхідно вибрати найкращий. Рішення – це вибір відповідного курсу дій з можливих варіантів. Під рішенням розуміється визначеність дій до об’єкта управління (план, інструкція, наказ тощо). Вибір найкращого варіанта є прийняттям рішення. Процес, який включає розроблення альтернатив, є процесом прийняття рішень.

Управлінське рішення – вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу із певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

Необхідність прийняття рішення, в першу чергу пов’язане із виникненням проблем, які виникають на виробничому підприємстві.

Надзвичайно важливим питанням, яке стоїть постійно перед керівництвом ВАТ „Текстерно" є вибір методу ціноутворення, який би дозволив формувати цільовий розмір прибутку.

Тому новим керівництво ВАТ «Текстерно» було прийнято рішення, при встановленні ціни на продукцію, використовувати метод забезпечення цільового прибутку, за яким ціна визначається, виходячи з бажаного для фірми доходу, і враховується також й регіональний фактор. Ціна на товар є вищою ніж в конкурентів, тут враховується фактор якості і престижності продукції.

Вартість рекламних послуг за розміщення реклами на одній стороні лайт - бокса становить - 550 грн. в місяць. При встановленні ціни на послуги, щодо розміщення реклами використовується метод ціноутворення на підставі відчуття цінності товару. Тобто за головний чинник ціноутворення приймається суб'єктивне сприйняття та оцінку товару покупцем. Тут повністю враховується регіональний фактор (ціни на аналогічну послугу в інших містах значно вищі).

Отже, у ціні синтезуються головні чинники ринкової економіки: попит, витрати на виробництво та обіг, стан конкуренції. Великий вплив на неї має унікальність товару, однорідність ринку, потенційно можливий обсяг реалізації, еластичність попиту, а також інші фактори. Водночас у маркетинговій діяльності оптимальною вважають ціну, що забезпечує впевненість споживача у вигідності придбання товару.

Таке ціноутворення допомагає виробничому комбінату досягати своїх цілей, мети і місії.

9. Управління групами працівників

Основний колектив підприємства складається з кіль­кох первинних колективів — груп. Існують формальні та неформальні групи, кожна з яких може ефективно функціонувати. Керівництво створює групи через виробничу необхідність, коли здійснює роз­поділ праці по горизонталі (підрозділи) та по вертикалі (рівні управління).

Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети.

Неформальна організація ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв’язків, вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в наявності «малих» груп (до 10 осіб). Соціальні взаємодії у неформальній організації не мають загальної або свідомо координованої спільної мети.

Неформальні структури, як правило, функціонують у межах формальних структур підприємства. Неформальних структур може бути стільки, скільки підстав для спілкування. До останніх належать родинні зв'язки, те­риторіальна близькість проживання, виробничі інтереси тощо. Неформальні групи можуть бути замкнутими або відкритими для інших членів колективу, активними або пасивними, стихійними, стійкими або нестійкими, впли­вовими або маловпливовими в колективі.

Основними причинами вступу до неформальної гру­пи є почуття належності, взаємоповага, захист, тісні стосунки, симпатії.

Неформальна організація має суттєвий вплив на формальну. Існування неформальної організації, що не збігаєть­ся з формальною, може призвести до небажаних наслід­ків, до конфліктних ситуацій, які ускладнюють нормаль­не функціонування трудового колективу.

На ВАТ «Текстерно» також існують формальні і неформальні групи, які постійно взаємодіють між собою. Позитивним являється те, що мета діяльності неформальних груп збігається із напрямами розвитку формальної. Однак, на мою думку, менеджерам вищого та середнього рівнів необхідно постійно слідкувати за напрямами розвитку трудового колективу, не допускаючи виникнення конфліктних ситуацій.

Заходами, щодо підвищення ефективності функціонування груп працівників ВАТ «Текстерно» є:

• наявність у трудовому колективі людей різного віку, з різним стажем праці, що веде до кращої організації взаємодопомоги та обміну досвідом між його членами;

• різний статевий склад працівників;

• високий рівень кваліфікації працівників;

• нормальний соціально-психологічний стан колективу;

• створення позитивної атмосфери.