IV. Оцінно-контрольна діяльність.
Наприкінці заняття педагог робить висновок, що берегти речі — означає подовжити термін їхнього життя. Завдяки цьому ми зберігаємо ресурси — матеріали, з яких зроблені речі, працю людей, електрику, воду тощо. Бережливе ставлення до речей дозволяє родині витрачати менше грошей на новий одяг, отже, економити їх.
я а^^згпулїуз"
"Повітряний транспорт"
Мета* Уточнити та розширити уявлення дітей про повітряний вид транспорту, вчити групувати за призначенням - пасажирський, вантажний, військовий, поштовий, санітарний, пожежний літаки; про роботу людей на повітряному транспорті; підготовку до рейсу, обслуговування пасажирів. Збагатити словник словами: автокар, транспортер, шасі, трап, бортмеханік, стюардеса, екіпаж. Виховувати сміливість, любов і повагу до людей, які працюють на повітряному транспорті.
Матеріал: картинки з різним видом транспорту, зображення аеропорту.
Плай
І. Комунікативна діяльність.
На столі лежать предметні картинки різних видів транспорту.
В. Діти, які види транспоорту ви бачите на картинках? Назвіть машини, які відносяться до наземного виду транспорту; до водного виду транспорту. А до якого виду транспорту деталі образу набувають нового вигляду залежно від розташування. Голову можна прикріпити до тулуба зверху, збоку або знизу й приєднати просто до тулуба чи на шиї, яка робиться з палички, трубочки для коктейлю, гілочки, дроту (вихователь по-різному приставляє голову- жолудь до тулуба-шишки). Шия може бути різкої довжини — від дуже короткої до надмірно довгої. У результаті різного розміщення частин можна не тільки створювати різні образи , а й надавати різноманітні пози одному й тому ж персонажу. Якщо лапи чи ноги прикріпити перпендикулярно тулубу на однаковій відстані, вийде статична фігурка. Якщо ж прикріпити їх під кутом, змінивши відстань, буде здаватися, що фігурка стрибає, бігає, сидить або лежить.
Усе залежить від того, якого півника ми замислили — великого чи маленького, хвалька чи доброго, ошатного чи простого за оздобленням. Відповідно до задуманого образу добираємо природний матеріал для майбутнього виробу. Або ж робимо навпаки. Розглядаємо природний матеріал, який є під рукою, й «слухаємо», що він сам підкаже. Із шишки, жолудя, горіха, каштана, картоплі зробимо тулуб. Із пір'їнок, крилаток клена (ясеня), мушель, красивих листочків або
травинок приладнаємо крильця. Із ягідки чи жолудя змайструємо голову. Голову прикріпимо просто на тулуб або зробимо шию. Вигадаємо, що робить каш півник, — сидить на огорожі й голосисто співає, клює зернятка чи розкрібає лапкою землю в пошуках черв'ячка, а можливо, б'ється з іншим півником-роз-бишакою. Залежно від цього складаємо композицію.
Основою (тлом) для композиції з таких виробів можуть бути вазони зі справжніми рослинами, коробки, дно яких устелене мохом або досипане піском, красиві зрізи дерев, гілки, каміння, мушлі — що завгодно, залежно від характеру образів, розміру виробів, фантазії й реальних можливостей.
Якщо замислено складну композицію з кількох фігур, слід спочатку продумати їхнє взаємне розміщення. Фігурки розміщують так, щоб стало зрозуміло: розмовляють вони, сваряться чи разом щось роблять. У єдиній композиції всі фігурки мають відповідати одна одній за розміром. Головні персонажі звичайно більші за інші й розміщуються в центрі.
Після заняття. Завершення оформлення окремих виробів і колективних композицій. Читання переспіву вірша Г. Лагздинь «Пісня півника»:
Гарний я, наче пан: В мене хвіст червоний.
Маю з пір'я жупан, гребінець-корону!
Я — король у своїй курячій родині!
г- — - »і
і Оіл рии дзьии, іииірмм лір,
Золото на спині...
Зустрічаю щодня лагідний світанок!
Перша пісня моя сповіщає ранок!
Моє пір'я сія променів ясніше!
Голос — мов солов'я, навіть голосніше!
Подивись, подивись — я такий святковий!
Зупинись, уклонись — красень я чудовий