4. Формування і розподіл прибутку. Рентабельність, її види

Прибуток – це частина доходу, яка залишається у підприємства після відшкодування усіх витрат, понесених під час формування цього доходу. Прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції та її собівартістю.

Прибуток є головним фінансовим результатом будь-якого підприємства, метою його діяльності. Чим більше прибутку підприємство отримує на вкладений капітал, тим ефективніше воно працює. Прибуток виступає як важливе джерело соціально-економічного розвитку як самого підприємства, так і суспільства у цілому. По-перше, за рахунок прибутку оновлюються основні фонди та продукція, що випускається, удосконалюється матеріально-технічна база. По-друге, частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків, інших обов’язкових платежів, виплати дивідендів, спрямовується на матеріальне заохочення працюючих, надання соціальних пільг, утримання об’єктів соціальної сфери. По-третє, за рахунок прибутку формуються доходи бюджетів різного рівня, відбувається погашення зобов’язань фірми перед банками, іншими кредиторами та інвесторами. Тому кожна фірма зацікавлена у зростанні прибутку.

Прибуток формується з різних джерел, основними з яких є: продаж (реалізація) продукції, виконання робіт, надання послуг; продаж майна (матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів, які належать підприємству); позареалізаційні операції (участь у спільних підприємствах, надання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій). Процес формування прибутку підприємства описано на рис. 9. 2.

Обчислення прибутку жорстко регламентується нормативними актами, оскільки прибуток є об’єктом оподаткування. У вітчизняному податковому законодавстві прибуток, що підлягає оподаткуванню, розраховується так:

П_О = ВД – (ВВ + АВ),

де П_О – оподатковуваний прибуток за певний період;

ВД – валовий дохід (виручка від продажу продукції);

ВВ – валові витрати за той же період (витрати на реалізовану продукцію та втрати від продажу майна);

АВ – амортизаційні відрахування.

Розподіл отриманого підприємством прибутку здійснюється у два етапи.

Перший етап: розподіл прибутку між підприємством та державою на умовах, визначених чинним законодавством. Із загального прибутку сплачується податок на прибуток. Решта (чистий прибуток) надходить у розпорядження підприємства. За рахунок чистого прибутку сплачуються деякі види податків і зборів, наприклад, земельний податок, рентні платежі.

Другий етап: розподіл та використання чистого прибутку. Здійснюється на умовах, визначених рішеннями власників, статутом та іншими документами (колективним договором, індивідуальними трудовими контрактами), нормативними актами.

Рис. 9. 2. Процес формування прибутку

Чистий прибуток, зменшений на величину податкових платежів, використовується для:

1. Фінансування обов’язкових платежів:

- виконання фінансових зобов’язань підприємства перед контрагентами, сплату штрафних санкцій. Наприклад, якщо витрати на обслуговування отриманих позик та кредитів можна віднести на собівартість, то погашення основної суми боргу підприємства відбувається за рахунок чистого прибутку;

• дотримання вимог чинного законодавства щодо обсягів окремих елементів власного капіталу (статутного фонду, резервного фонду).

2. Створення фонду заощаджень: добровільного поповнення резервного фонду понад встановлені нормативні вимоги; поповнення статті «Нерозподілений прибуток»; збільшення статутного капіталу шля­хом виплати дивідендів корпоративними правами (додатковими акціями).

Фонд заощаджень виступає як фінансове джерело подальшого розвитку підприємства. Акумульований у ньому чистий прибуток використовується на придбання та створення основних засобів, не­матеріальних активів, поповнення оборотних коштів, здійснення фінансових вкладень тощо. Резервний фонд підприємства є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів, джерелом покриття додаткової потреби в них.

3. Створення фонду споживання, кошти якого спрямовуються за межі підприємства:

• на виплату дивідендів звичайним акціонерам та відсотків власникам на вкладений капітал;

• відрахування до фонду оплати праці понад заробітну плату (як заохочувальний захід);

• фінансування соціально-культурної сфери, у тому числі утримання об’єктів соціальної інфраструктури;

• фінансування видатків, що не можуть бути включені до валових ви­трат: представницькі витрати, понаднормативні втрати від браку тощо;

• викуп корпоративних прав;

• благодійництво.

Для аналізу ефективності діяльності підприємства розраховуються показники рентабельності, які дозволяють порівняти отриманий прибуток зі здійсненими витратами (рис. 9. 3).

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який характеризує рівень віддачі витрат і ступніть використання ресурсів. У загальному вигляді обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).

Рис. 9. 3. Показники рентабельності підприємства