Біографічні довідки

Балабан Гедеон (1530–1607) – український церковний діяч, львівський єпископ. У 1590 р. брав участь в усіх переговорах із Ватіканом про об’єднання православної та католицької церков. Але у 1596 р. на Берестейському Соборі підтримав князя К. Острозького і виступив проти унії. Засновник шкіл та друкарень, піклувався про шкільну справу.

Гедимін (?–1341) – великий князь литовський (1316–1341). Поводив активну політику захоплення і приєднання українських і білоруських земель. У 1340 р. після смерті галицько-волинського князя Юрія Болеслава поставив свого сина Любарта волинським князем. Титулував себе “королем литовців і руських”. Засновник міста Вільнюс.

Любарт (?–1385) – князь литовський (1340–1385), галицько-волинський (13401349), волинський (1349–1385), син Гедиміна.

Міндовг (?–1263) – великий князь литовський. Об’єднав під своєю владою більшість литовських земель.

Ольгерд (1296–1377) – великий князь литовський (1345–1377), син Гедиміна. Розширив володіння Великого князівства Литовського за рахунок українських земель. Приєднав до Литви Київщину, Поділля і Переяславщину. Вів боротьбу проти Золотої Орди, Московського князівства, Польщі та Тевтонського ордену.

Острозький Костянтин-Василь (1526-1608) – видатний український політичний і культурний діяч, князь, власник великих маєтностей на Волині, один з найбільш впливових політичних діячів того часу. Захищав політичні інтереси України, очолив опозицію, яка виступала проти укладання Люблінської унії. Відстоював ідею входження України до складу Речі Посполитої на рівних правах з Польщею і Литвою. Засновник шкіл, академії та друкарні. Активно впливав на релігійне життя в Україні. Виступав проти Берестейської церковної унії.

Рогоза Михайло (1540–1599) – православний митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (з 1589), з 1596 р. – митрополит греко-католицької церкви. У 1595 р. разом з іншими єпископами прийняв рішення про укладення унії між католицькою і православною церквами.

Свидригайло (?–1452) – великий князь литовський (1430–1432), син Ольгерда, молодший брат Ягайла. Був проголошений великим князем литовським після смерті Вітовта, очолив опозицію проти Ягайла. Після усунення з великокняжського престолу продовжував боротьбу за владу, спираючись на підтримку православної української та білоруської знаті.

Ягайло (Владислав ІІ Ягайло) (1348–1434) – великий князь литовський (1377–1392) і польський король (1386–1434). Син Ольгерда. Засновник династії Ягелонів. Уклав Кревську угоду 1385 р., що передбачала входження Великого князівства Литовського до складу Польського королівства і прийняття католицизму усім населенням Литви. Під тиском опозиції змушений був згодитись на повернення Литві політичної самостійності.

Ядвіга (1371–1399) – польська королева (1384–1399). Після укладення Кревської унії 1385 р. управляла Польщею разом з Владиславом ІІ Ягайлом. Мала свою власну канцелярію, брала участь у вирішенні зовнішньополітичних питань. У 1387 році очолила похід польської шляхти на Галичину, внаслідок чого відбулось остаточне включення частини земель Галицько-Волинського князівства до складу Польщі. Проблеми між Польщею і Тевтонським орденом намагалась вирішити мирним шляхом. Протидіяла спробам Вітовта розірвати умови Кревської угоди. Дбала про розвиток освіти, науки та мистецтва в країні.

Баторій Стефан (1533–1586) – польський король (з 1576 р.). За його правління польський уряд зробив спробу знищити Запорозьку Січ. Королівський універсал 1578 р. забороняв пускати козаків “на волость” і продавати козакам зброю і порох. С.Баторій використав козацтво під час війни Польщі з Московською державою. Збільшив кількість реєстрового козацтва до 500 осіб (дещо пізніше до 600), надав їм ряд привілеїв: вперше козаки отримали клейноди – хоругву, бунчук, булаву, печатку. У володіння реєстровців було передано місто Трахтемирів і Зарубський монастир.

Боплан Гійом Левассер (1600–1673) – французький військовий інженер і картограф. Перебуваючи на службі у польських королів (1630–1648), керував будівництвом фортець та замків у тому числі і фортеці Кодак (1635), яка мала повністю ізолювати Запорозьку Січ від інших українських земель. У 1650 році видав “Опис України або області Королівства Польського”, який містить цінні дані з історії, географії та культури України, докладний опис побуту і звичаїв українського народу. У 1648-1650 рр. склав карту України.

Вишневецький Дмитро Іванович (?–1563) – український князь, перший із достовірно відомих козацьких гетьманів. Староста Черкаського та Канівського повітів. Разом з козаками збудував на о. Мала Хортиця замок, що став прототипом Запорозької Січі. Здійснював походи козаків проти Туреччини та Кримського ханства, відбивав напади кримських татар на Хортицю. У 1563 році зазнав поразки у бою під Сучавою, потрапив до полону і був закатований турками. Герой української народної думи про Байду.

Косинський Криштоф (?–1593) – гетьман запорозьких козаків. Очолив перше велике повстання козаків 15911593 рр.

Могила Петро (1596–1647) – політичний, культурний та релігійний діяч України. У 1625 р. прийняв чернецький постриг. З 1627 – архімандрит Києво-Печерської лаври, з 1631 – митрополит київський і галицький. Активний борець з уніатством. Добився виконання легалізації української православної церкви в Речі Посполитій. Автор ряду богословських творів, численних полемічних праць і проповідей. У 1631 році відкрив Лаврську школу, яка у 1632 році була об’єднана з Київською братською школою і з 1633 року відома як Києво-Могилянська колегія. Діяльність П.Могили сприяла формуванню національної свідомості українського суспільства. У 1996 р. канонізований Українською православною церквою

Наливайко Северин (1560–1597) – козацький ватажок кінця XVI ст., керівник козацького повстання 1594–1596 рр. в Україні і Білорусії.

Острянин (Остряниця) Яків (?–1641) – гетьман запорозьких козаків, керівник козацького повстання 1638 р. Після поразки повстання з частиною козаків відступив у Слобідську Україну, де заснував м. Чугуїв. Загинув під час козацьких заворушень у 1641 році.

Павлюк (Бут) Павло (?–1638) – козацький гетьман, керівник національно-визвольного повстання в Україні (1637 р.) Після придушення повстання страчений поляками.

Сагайдачний Петро Кононович (1570–1622) – гетьман українського реєстрового козацтва, видатний полководець, відомий політичний діяч та меценат. Походив з української православної шляхти. Закінчив Острозьку греко-слов’яно – латинську академію. З 1601 р. перебував на Запорозькій Січі. Обраний гетьманом українського козацтва. Завдяки його діяльності козацьке військо перетворилось у регулярне військове формування. Очолював козацькі походи проти турків і татар. Під його керівництвом козаки здобули міста-фортеці Варну, Очаків, Перекоп, Трапезунд, Кафу. Завдяки вдалим походам і перемогам козаки здобули міжнародне визнання. Сагайдачний відомий як видатний борець за права української православної церкви і діяч, який дбав про розвиток освіти, науки та культури в Україні.

Скидан Карпо (?–1638) – полковник запорозьких нереєстрових козаків, один з керівників національно-визвольних повстань 1637–1638 рр.

Сулима Іван (?–1635) – гетьман нереєстрового козацтва. Активний борець проти польсько-шляхетського гніту в Україні. Керівник козацького повстання 1635 р., в ході якого була захоплена і зруйнована фортеця Кодак – залога коронного війська. Був оточений польським військом і підступно схоплений. Страчений у Варшаві.

Федорович Тарас (Трясило) (?–?) – керівник національно-визвольного повстання в Україні 1630 р., козацький гетьман (з 1629 р.).