3.3. Доходи від фінансових операцій та від іншої звичайної діяльності

З переходом на ринкові основи господарювання зрос­тає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. З прийняттям П(С)БО уточнено і їхній зміст. Поняття фінансової діяльності визначає положення (стандарт) бухгалтерського облі­ку П(С)БО4 («Звіт про рух грошових коштів»), інвестиційної — П(С)БО 5 («Звіт про власний капітал»).

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного вико­ристання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юнктура фінан­сового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня при­бутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товар­них ринках.

Раціональне використання грошових коштів, пошук ефекти­вних напрямів їх інвестування, які даватимуть підприємству

додатковий прибуток, є важливим напрямком його інвестицій­ної діяльності.

Отже, пошук фінансових джерел розвитку підприємств у на­прямі найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, опе­рацій із цінними паперами тощо набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємств.

Інвестиційна діяльність підприємства починається з розроб­ки інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія — це фор­мування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльно­сті та вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Отриман­ня доходу від інвестиційної діяльності значною мірою визна­чається типом інвестиційної стратегії — агресивної (активної) чи пасивної. Агресивна стратегія спрямована на отримання ма­ксимального прибутку, тоді як пасивна — на збереження за рахунок інвестицій досягнутого рівня показників операційної діяльності.

Інвестиційна стратегія визначає як можливості поліпшення результатів діяльності підприємства за допомогою інвестицій, так і напрями інвестування з метою одержання прибутків і збіль­шення власних активів.

Відповідно до розробленої стратегії інвестор оцінює альтерна­тивні інвестиційні проекти, здійснює їх техніко-економічне об­ґрунтування, відбираючи найперспективніші, та формує з них ін­вестиційні портфелі.

Розроблена інвестиційна стратегія підприємства визначає орі­єнтири щодо придбання і продажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, структури портфеля, послідовності інве­стиційних рішень.

Відповідно до розроблених стратегічних напрямів, які визна­чають, з одного боку, розподіл інвестицій між капітальними і фінансовими, а з другого — за галуззю та регіоном, підприємст­во здійснює свою інвестиційну діяльність.

Співвідношення між капітальними (реальними) і фінансовими інвестиціями визначають такі фактори:

*стадія життєвого циклу підприємства;

* функціональне спрямування діяльності підприємства;

* розмір підприємства за обсягом операційної діяльності; « готовність до реалізації окремих реальних проектів;

* стан попиту на продукцію підприємства;

* кон'юнктура інвестиційного ринку.

Інвестиційна стратегія підприємства має передовсім передба­чати запровадження реальних інвестиційних проектів і форму­вання портфелів такого типу, тому що ця форма інвестування за­безпечує підприємству швидкий розвиток, освоєння нових видів продукції та розширення ринку збуту.

Реальні або капітальні інвестиції здійснюються в різних формах:

* капітальне будівництво;

* придбання (виготовлення) основних засобів;

* придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

* придбання (створення) нематеріальних активів тощо. Вибір галузі (регіону) для інвестицій здійснюється відповідно

до їхньої інвестиційної привабливості. Після вибору галузі (регі­ону) підприємство розробляє стратегію формування інвестицій­них ресурсів підприємства, формує політику інвестиційної діяль­ності, оцінює результативність інвестиційної стратегії. Крім капі­тальних інвестицій підприємства здійснюють також фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприєм­ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Підприємства здійснюють фінансові інвестиції в різноманіт­них формах, а саме:

1. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Підприємство може придбавати у власність різні види цінних па­перів, що вільно обертаються на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах.

2. Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Підприємство розміщує свої тимчасово вільні грошові активи у формі депозитних вкладів, фінансових кредитів з метою отри­мання інвестиційного доходу.

3. Вкладення капіталу в статутний капітал спільних підпри­ємств. Підприємство розміщує будь-які форми капіталу в засну­вання інших підприємств з метою диверсифікації операційної ді­яльності та отримання інвестиційного доходу.

Фінансові інвестиції поділяють на: довгострокові та поточні.

Основним критерієм такого поділу фінансових інвестицій є мета їх здійснення (придбання).

Довгострокові фінансові інвестиції— це інвестиції зі строком погашення понад один рік, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції зі строком по­гашення, меншим за один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Серед поточних фінансових інвестицій виділяють фінансові інвестиції, які для цілей фінансової звітності визнаються еквіва­лентами грошових коштів.

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певну суму коштів з незначним ризиком зміни їхньої вартості.

Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні па­пери на строк, що не перевищує трьох місяців (казначейські век­селі, депозитні сертифікати тощо).

З-поміж довгострокових фінансових інвестицій розрізняють такі, що надають право власності (інвестиції в акції інших під­приємств, внески до статутного капіталу) та інвестиції, що утри­муються підприємством до їхнього погашення (боргові цінні па­пери, довгострокові векселі тощо).

За цими ознаками довгострокові фінансові інвестиції поділя­ються на групи боргових та пайових з такими характеристиками.

Довгострокові боргові фінансові інвестиції (облігації, довгострокові векселі):

* не дають права участі в капіталі об'єкта інвестування;

* приносять дохід у вигляді відсотка;

*як правило, мають точно визначений строк обігу;

*утримуються інвестором до строку погашення;

* у разі, коли довгострокові цінні папери, що становлять фі­нансову інвестицію, придбано за ціною, більшою за номінальну, різниця може бути амортизована (поступово списана на витрати) до моменту погашення.

Довгострокові пайові фінансові інвестиції (акції) — це такі, що: «засвідчують право інвестора на частку в капіталі об'єкта ін­вестування;

* дають дохід у вигляді дивідендів;

* не мають визначеного строку обігу;

* різниця між вартістю придбання та номінальною вартістю не амортизується (не списується на витрати).

Поточні фінансові інвестиції поділяють на:

1) еквіваленти грошових коштів,

2) інші поточні фінансові інвестиції.

Еквіваленти грошових коштів (казначейські векселі, депозит­ні сертифікати тощо) характеризуються тим, що це:

* високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю;

* цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною втратою вартості;

* цінні папери, які мають постійну ринкову вартість;

* папери, які придбаваються (зберігаються) в основному як страховий резерв готівки.

Інші поточні фінансові інвестиції характеризуються тим, що вони: « обертаються на активному ринку;

* можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості; «мають строк функціонування в межах року або придбаваю­ться з метою перепродажу незалежно від виду інвестиції;

* дають дохід у вигляді відсотків, дивідендів або у формі різ­ниці між купівельною та продажною ціною за перепродажу.

Фінансові інвестиції підприємство може придбати: «за грошові кошти;

* в обмін на цінні папери власної емісії;

* в обмін на інші активи.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності під­приємств визначається на основі змін власного капіталу та інших пасивів, пов'язаних з фінансовою діяльністю: «Забезпечення на­ступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання», «По­точні зобов'язання», «Короткострокові кредити банків», «Поточ­на заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» тощо.

З фінансовою діяльністю пов'язані надходження грошових коштів.

Надходження грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій ведуть до збільшення власного капіталу.

Отримані позички, тобто надходження грошових коштів у ре­зультаті утворення боргових зобов'язань (позичок, векселів, об­лігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю), призво­дять до збільшення позикового капіталу.

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові результати. Цінність акцій визначається тими дохода­ми, котрі очікуються підприємством у майбутньому. Тому потрі­бно мати лише перевірену інформацію про стан справ того під­приємства, придбання цінних паперів якого планується. На основі фінансової звітності акціонерного товариства розраховує­ться низка показників, які порівнюють із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Для оцінки акцій, які планується придбати, використовують такі показники.

1. Дивідендна віддача акції, яка встановлює зв'язок між вели­чиною дивіденду і ціною акції.

Дивіденд

Дивідендна віддача акції =---------------100%.

Ціна акції

Цей коефіцієнт є основним індикатором, який дає змогу зіста­вляти рівень прибутковості акцій різних підприємств.

2. Коефіцієнт «Ціна - Прибуток», який установлює зв'язок між ціною акції і рівнем чистого прибутку акціонерного товарис­тва, що припадає на 1 акцію (Earnings pen Share).

Прибуток на одну акцію

Коефіцієнт «Ціна + Прибуток» =----------------------------------.

Ціна акції

3. Коефіцієнт виплат, який виражає у відсотках ту частину чи­стого прибутку, отриманого акціонерним товариством, яку роз­поділено у вигляді дивідендів.

Дивіденд

Коефіцієнт виплат =------------------------------------100%.

Дивіденд на одну акцію

4. Коефіцієнт дивідендного покриття — показник, обернений до коефіцієнта виплат.

5. Показник капіталізованої вартості акції, який визначає рин­кову вартість усіх акцій акціонерного товариства.

Капіталізована вартість акції = [Кількість акцій] х [Курс однієї акції].

6. Показники віддачі (рентабельності) акціонерного капіталу за чистим прибутком і обсягом реалізації. Перший показник ви­значає співвідношення рівня чистого прибутку акціонерного то­вариства і капіталізованої вартості акції за певний період. Другий — співвідношення обсягу реалізації (продажу) і розміру капіталізо­ваної вартості акцій.

Коефіцієнт рентабельності Чистий прибуток

акціонерного капіталу = ---------------------------------------;

за чистим прибутком Капіталізована вартість акцій

Коефіцієнт рентабельності Обсяг реалізації (продажу)

акціонерного капіталу за =---------------------------------------.

обсягом реалізації (продажу) Капіталізована вартість акцій

7. Показник вартості акції за балансом показує, яка величина акціонерного капіталу і резервного (страхового) фонду припадає на одну випущену акцію.

Вартість акції за балансом = [Акціонерки й капітал ]+[Резервний фонд]

Кількість акцій

8. Показник реальної вартості акції показує величину всіх ка­пітальних ресурсів акціонерного товариства, що припадає на од­ну випущену акцію.

Капітальні ресурси,

включаючи неоголошені резерви

Реальна вартість акції =-------------------------------------—-—.

Кількість акцій

9. Показник валового прибутку від капіталу, що узагальнює всі доходи і збитки, які дають акції.

Валовий прибуток = (Дивіденд)+(ціна на кінець року)-(ціна на початок року)

від капіталу Ціна на початок року

10. Показник середньої ціни акції характеризує усереднену ве­личину вартості однієї акції пакета, який формується протягом певного періоду.

Середня ціна акції =

Для оцінювання облігацій, які підприємство планує придбати, використовуються такі показники:

1. Прямий дохід від облігації за прибутком, який встановлює у відсотковому співвідношенні залежність між величиною доходу за облігацією та її ціною.

Прямий дохід за облігаціями=

2. Дохід за облігаціями до дати погашення визначає фактич­ний відсотковий дохід інвестора на цей момент.

Дохід за облігацією

до дати =

погашення

*Береться за 100%

**Вираховується в % до номінальної вартості облігації.

3. Ціна конверсії визначає середню ціну акцій за обміну на них конвертованої облігації.

Номінальна вартість конвертованої облігації

Ціна конверсії =----------------------------------------------------------.

Кількість акцій за конвертова ну облігацію

Забезпечення прибутковості інвестиційної діяльності досягає­ться підприємством у разі ефективного управління інвестиціями, що полягає в отриманні максимуму прибутку за певного рівня ризику, або мінімізації ризику за певного рівня доходу.

Відповідно до способу управління фінансовими інвестиціями розрізняють фіксовані і керовані портфелі цінних паперів. Фіксо­вані портфелі складаються тільки з державних цінних паперів, які є низько дохідними, але майже безризикованими.

Керований портфель створюється агресивним інвестором. Цей портфель націлений на отримання прибутку, тому інвестор май­же щоденно його ревізує, балансуючи дохідність і ризик.

Для досягнення максимального прибутку інвестор формує пор­тфель з низьколіквідних цінних паперів із високим ризиком, і, на­впаки, для збереження власного капіталу включає в портфель цінні папери відомих емітентів із високою ліквідністю, але такі, що га­рантують, як правило, середній або низький рівень дивідендів.

Залежно від рівня розвитку підприємство формує різний за складом портфель цінних паперів. Так, на високій стадії розвитку підприємство формує портфель цінних паперів із боргових інстру­ментів та інструментів власності з метою поширення впливу на ринок, підвищення конкурентоспроможності. За фінансової скрути цей портфель може використовуватись як фінансовий резерв.

Доходи від фінансових операцій включають:

* дохід від участі в капіталі;

* інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі — це доходи від інвестицій, що здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі — метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвесто­ра у власному капіталі об'єкта інвестування.

Розрізняють такі види доходів:

* дохід від інвестицій в асоційовані підприємства;

* дохід від спільної діяльності;

* дохід від інвестицій у дочірні підприємства.

Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства включає до­ходи, пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційовани­ми підприємствами прибутків або зростання власного капіталу асоційованих підприємств у зв'язку з іншими подіями (переоцін­ка необоротних активів та інвестицій тощо).

Дохід від спільної діяльності — це дохід, пов'язаний зі збіль­шенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання спільними підприємствами прибу­тків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінки необоротних активів та інвестицій тощо).

Дохід від інвестицій в дочірні підприємства — це дохід, пов'я­заний зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання дочірніми підприєм­ствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу вна­слідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвести­цій тощо).

Інші фінансові доходи — це доходи, які виникають у ході фі­нансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди, відсотки та інші доходи від фінансової діяльності, які не включаються в до­хід від участі в капіталі.

Дивіденди одержані включають дивіденди від інших підпри­ємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними. Це суми грошових надходжень у вигляді дивідендів, право на які виникає внаслідок придбання акцій або часток у капіталі інших підпри­ємств (крім виплат за такими інструментами, які визнаються ек­вівалентами грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей).

Відсотки одержані включають відсотки за облігаціями або іншими цінними паперами, за якими не ведеться облік «дивіден­ди одержані», зокрема винагороди за здані у фінансову оренду необоротні активи тощо. Це надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позички, на­данні іншим сторонам (інші, ніж аванси і позички, здійснені фі­нансовою установою), за фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери, за використання переданих у фінансову оренду необоротних активів тощо.

Інші доходи від фінансових операцій — це доходи, що не знайшли відображення в дивідендах та відсотках одержаних.

Головним показником для визначення дохідності тих чи тих цінних паперів є ставка дивіденду (відсотка) підприємства, кот­ра визначається як відношення чистого прибутку акціонерного товариства, що спрямовується на виплату доходів за цінними па­перами, до статутного капіталу цього акціонерного товариства у відсотках. Після цього ставка дивіденду співвідноситься з серед­ньою відсотковою ставкою за довгостроковими внесками насе­лення і депозитами підприємств. Якщо відношення цих двох по­казників менше за одиницю, то дохідність таких цінних паперів буде недостатньою і не сприятиме залученню інвесторів, а нав­паки, призведе до того, що вони залишатимуть цей бізнес.

Прибуток власника цінних паперів за окремий період можна визначити обчисленням відношення загальної суми доходу, що складається з дивіденду (або відсотка за облігаціями) і курсової різниці до ціни придбання цього цінного паперу.

Якщо інвестор [материнське (холдингове) підприємство, інве­стор асоційованого підприємства] передає або продає активи до­чірньому, спільному, асоційованому підприємству відповідно (ясна річ, з одночасним передаванням усіх ризиків та економіч­них вигід, пов'язаних з володінням ними), то у складі фінансових результатів звітного періоду відображається лише та частина прибутку (збитку), яка припадає на частку інших інвесторів до­чірнього, спільного, асоційованого підприємства.

Суми прибутку (збитку) від передання або продажу дочірньо­му, спільному, асоційованому підприємству активів, що припа­дають на частку інвестора, включається до складу доходів (ви­трат) майбутніх періодів із визнанням їх прибутком (збитком) інвестора лише після продажу цього активу дочірнім, спільним, асоційованим підприємством іншим особам. Актив вважається проданим таким підприємством у межах кількісного та й вартіс­ного складу подібних активів, реалізованих ним після одержання.

Однак брак необхідних умов функціонування вільного фінан­сового ринку в нашій країні унеможливлює дотримання всіх вимог щодо функціонування цінних паперів. В Україні й досі нема ефек­тивного державного регулювання випуску цінних паперів і торгів­лі: зокрема бракує необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику стосовно операцій з цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові кошти підприємства можуть вкла­дати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

До доходів підприємства, як уже було сказано, відносять до­ходи від іншої звичайної діяльності, яка охоплює інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, за винятком фінансових опе­рацій, які забезпечують доходи від участі в капіталі та інші.

Інші доходи включають:

1. Дохід від реалізації фінансових інвестицій.

2. Дохід від реалізації необоротних активів.

3. Дохід від реалізації майнових комплексів.

4. Дохід від неопераційної курсової різниці.

5. Дохід від безоплатно одержаних активів.

6. Інші доходи від звичайної діяльності.

Доходи від фінансових інвестицій відображають суми грошо­вих надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань ін­ших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств (крім надходжень за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей).

Дохід від реалізації необоротних активів — це надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

Дохід від реалізації майнових комплексів — це надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших го­сподарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів, які бу­ли реалізовані у складі майнового комплексу).

* Дохід від неопераційної курсової різниці (курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

* Дохід від безоплатно одержаних активів (у разі безоплатного одержання підприємством необоротних активів дохід визнається в сумі амортизації таких активів одночасно з її нарахуванням).

* Інші доходи від звичайної діяльності (від списання кредитор­ської заборгованості, яка не належить до операційного циклу (не виникла в ньому), чи у зв'язку із закінченням строку позовної да­вності або від списання вартості від'ємного гудвілу, що визнаєть­ся доходом).

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій, відносять до надзвичайних доходів. Надзвичайними визнаються доходи від:

* відшкодування надзвичайних витрат страховим и компаніями;

* значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

Підприємство має проводити певну політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді. Це можливо в результаті: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшен­ня обсягу власного капіталу; додаткової емісії акцій; залучення довгострокових фінансових кредитів; продажу частини (або всьо­го обсягу) фінансових інструментів інвестування; продажу (або здавання в оренду) обладнання, яке не використовується.

За визначення доходу від реалізації товарів за методом нараху­вання, тобто в момент відвантаження продукції покупцям і виник­нення дебіторської заборгованості, підприємства часто зазнають утрат від списання безнадійної дебіторської заборгованості, оскіль­ки не всі дебітори погашають заборгованість. За трансформовано­го бухгалтерського обліку витрати на безнадійну заборгованість мають бути узгоджені з доходами від реалізації товарів у звітних періодах. Для цього підприємства створюють резерв сумнівних боргів згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Сума на­рахованого резерву не зменшує визначеного раніше доходу від ре­алізації, а включається до складу інших операційних витрат.