- [Дебіторська заборгованість на кінець періоду].

Для того, щоб визначити суму грошових надходжень, необ­хідно прогнозувати величину дебіторської заборгованості станом на кінець періоду, що аналізується:

Dc=

де dc — строк погашення дебіторської заборгованості (строк оборотності);

AR — середні залишки дебіторської заборгованості;

Т — тривалість періоду, що аналізується (у нашому випадку 360 днів);

S — виручка від реалізації продукції.

На суму грошових надходжень підприємства значно вплива­ють форми розрахунків з покупцями продукції.

За умови, що в майбутньому періоді характер розрахунків з покупцями не змінюватиметься, для розрахунків суми грошових надходжень можна скористатися обчисленим раніше значенням строку погашення дебіторської заборгованості. Тоді середні за­лишки дебіторської заборгованості в прогнозованому періоді можна розрахувати за формулою:

AR =

Для точнішого розрахунку за цією формулою необхідно в чи­сельнику врахувати виручку, отриману за умови наступної опла­ти. Оскільки прогнозувати таке співвідношення на перспективу досить складно, то можна вважати прийнятним використання в чисельнику загальної прогнозованої величини виручки.

На величину грошових надходжень підприємств впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон'юнктура товарного та фондового ринків; форми розрахунків; умови та порядок банків­ського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємс­тва; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестицій­них програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амор­тизаційна політика підприємства; коефіцієнт операційного лівериджу; фінансова підготовка менеджерів підприємства.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно оптимізувати грошові надходження. У короткостроко­вому періоді це досягається через використання «системи приско­рення — уповільнення платіжного обороту». Підприємством роз­робляються заходи, спрямовані на прискорення грошових надхо­джень і уповільнення їх виплат. Особливу увагу необхідно приді­ляти прискореному погашенню дебіторської заборгованості. На підприємствах України понад 70—90 % дебіторської заборговано­сті припадає лише на один її вид — дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит).

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, послуг), під­приємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності.

Інші операційні доходи включають доходи від операційної ді­яльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів належать:

«дохід від реалізації іноземної валюти;

• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансо­вих інвестицій);

• дохід від операційної оренди активів;

• дохід від операційної курсової різниці за операціями в інозе­мній валюті;

• одержані штрафи, пені, неустойки;

• дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

• відшкодування раніше списаних активів (надходження бор­гів, списаних як безнадійні);

• одержані гранти та субсидії;

• інші доходи від операційної діяльності такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від опе­рацій із тарою, від інвентаризації тощо.

• дохід від реалізації іноземної валюти;

• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансо­вих інвестицій) — виробничих запасів, малоцінних та швидко­зношуваних предметів;

• дохід від операційної оренди активів (майна), крім фінансо­вої, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення під­приємства.

Підприємство має право здавати в оренду (лізинг) нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку).

• Дохід від операційної курсової різниці за операціями в інозе­мній валюті (активами і зобов'язаннями підприємства), пов'яза­ними з операційною діяльністю підприємства.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передання права користування майном іншому суб'єкту підприєм­ницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь дві або три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець) та орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом певного часу.

Розрізняють два основні види лізингу — фінансовий і опера­тивний. Фінансовий лізинг належить до фінансових операцій.

Оперативний лізинг включає всі ті. види оренди, що не є фі­нансовим лізингом. Оперативний лізинг припускає можливість кількаразового здавання устаткування в оренду, причому право власності не переходить до орендаря.

Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова плата залежить від виду основних засобів, строку лі­зингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. За високої інфляції в договорі можна передбачати можливість пері­одичного збільшення лізингового відсотка.

Підприємства можуть також одержувати доходи у формі кур­сової різниці.

Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кілько­сті одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Валютний курс — це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Перерахунки іноземної валюти в Україні в національну здійс­нюються стосовно податкового обліку за податковим законодавст­вом, а бухгалтерського — за П(С)БО 21 «Вплив валютних курсів».

У бухгалтерському обліку перерахунок курсової різниці здійс­нюється залежно від того, яка подія відбулася раніше — надхо­дження коштів чи відвантаження товарів. Якщо першою подією було отримання авансу в грошовій формі, то такий актив є немонетарним і надалі його вартість не перераховується ні на дату балансу, ні на дату поставки товарів (робіт, послуг). Так само курсова різниця не перераховується, якщо першою подією була видача авансу у валюті на відрядження за кордон.

Коли ж першою подією було відвантаження продукції (това­рів, робіт, послуг), за яку згодом передбачається отримати інозе­мну валюту, то такі активи класифікуються як монетарні і їх вартість перераховується як на дату балансу, так і на дату проведення розрахунків. Бартерні операції також не створюють монетарних активів і перерахунок не здійснюється. Якщо забор­гованість частково покрито товаром, а частково коштами, то пе­рерахунок курсової різниці буде здійснено тільки в частині гро­шових розрахунків.

За податковим обліком підприємства отримують дохід у фор­мі додатної курсової різниці за таких перерахунків:

* залишків іноземної валюти на поточних рахунках у банках у національну валюту України на кінець звітного періоду (перера­хунки здійснюються за квартал). У бухгалтерському обліку це буде неопераційна курсова різниця;

* операцій в іноземній валюті за здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності, де валюта використовується як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами, а на дату здійс­нення операцій треба враховувати зміну валютного курсу.

До операцій в іноземній валюті відносять господарські опера­ції, вартість яких визначено в іноземній валюті або які потребу­ють розрахунків у іноземній валюті.

З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або забор­гованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в національ­ну валюту за офіційним курсом НБУ на останній робочий день звітного періоду. При цьому додатна чи від'ємна курсова різниця за результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іно­земної валюти або заборгованості включається у валові доходи (витрати) платника податку.

Для наступного податкового періоду балансову вартість іно­земної валюти або заборгованість в іноземній валюті прирівнюють до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Курсові різниці, що виникають від фінансової та інвестицій­ної діяльності, є неопераційними.

Додатні курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей, пов'язані з опера­ційною діяльністю, класифікують як інші операційні доходи.

Додатні курсові різниці, що виникають в процесі здійснення фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами Украї­ни, відображаються у складі іншого додаткового капіталу.

Від'ємну суму курсової різниці вираховують із суми власного капіталу підприємства.

За ліквідації господарської одиниці за межами України нагро­маджена додатна сума курсових різниць, відображених у складі іншого додаткового капіталу, включається до складу доходу того звітного періоду, в якому визнано прибуток від реалізації фінансової інвестиції.

- Одержані штрафи, пені, неустойки та інші санкції за по­рушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стя­гнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

- Відшкодування вартості раніше списаних активів (надхо­дження боргів, списаних як безнадійні).

- Дохід від списання кредиторської заборгованості, що вини­кла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної да­вності (трьох років з дати її виникнення).

- Одержані гранти, асигнування та субсидії.