2. Судові експертизи документів: почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Відповідно, об’єктом експертизи є рукописні тексти, підписи і цифрові записи, а також порівняльни зразки почерка особи, що перевіряється. За допомогою почеркознавчої експертизи можна встановити наступні питання:

ідентифікаційні

• Чи виконано рукопис певною особою?

• Чи виконано кілька рукописів однією особою?

діагностичні

Чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком?

Чи не виконано рукопис у незвичайних умовах або у незвичайному стані виконавця?

Особою якої статі виконано рукопис?

До якої вікової групи належить виконавець рукопису?

Для проведення цієї експертизи слідчий повинен надати експертові вільні, експериментальні і умовно-вільні зразки почерку особи, яка ідентифікується. Вільні зразки за можливості повинні відповідати об’єкту, який досліджується за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа, за його змістом та цільовим призначенням. Як вільні, так і експериментальні зразки буквенного або цифрового письма бажано надавати не менш ніж на 5 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст, ти більше необхідно зразків. Якщо необхідно встановити, чи не виконаний текст від імені певної особи іншою особою, надаються зразки підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експертиментальні зразки почерку можливого виконавця у вигляді записів прізвища, ім’я та по-батькові особи, від імені якої виконано підпис.

Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автору текста. Також за допомогою цієї експертизи можуть встановлюватись деякі соціально-біографічні риси автора тексту – його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим стилем мови і т.ін.

Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менше 500 слів).

Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, на якій його складено, і по можливості також: за часом виконання; за характером документа, за іншими суттєвими обставинами, які могли впливати на формування ознак письмової мови.

Умовно-вільні зразки додаються до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.

При отриманні експериментальних зразків особі, яка ідентифікується, спочатку пропонується написати текст на вільно обрану тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функціональним призначенням, а після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тільки за своїм функціональним призначенням, але й за темою.

До постанови про призначення експертизи бажано додавати соціально-біографічну характеристику можливого автора.

Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів.

Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

• встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків;

• встановлення факту і способу внесення змін до документа;

• виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших невидимих або слабо видимих текстів та текстів на обгорілих та згорілих документах;

• встановлення типу, системи, марки друкарської або копіювальної техніки та її ідентифікація;

• ідентифікація печаток, тампів, факсиміле за їх відбитками.

Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін), а також їх спільна родова (групова належність)

Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів експерту направляються порівняльні зразки: вільні – за можливості і експериментальні – в обов’язковому порядку. Вільні зразки слід відшукувати серед документів, які за часом виконання були б якнайбільше наближені до досліджуваного документу.

Експериментальні зразки друкарських машин повинні мати всі знаки у порядку їх розміщення на клавіатурі машини показувати макимальну довжину рядків та всіх інтервалів між ними.

Для ідентифікації печаток та штампівекспертові направляються експериментальні зразки у вигляді п’яти-шести максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики, або самі печатки і штампи. Якщо відбиток, шо досліджується, нанесено більше року до призначення експертизи, то потрібні також вільні зразки, оскільки у процесі експлуатації печатка могла зазнати змін.

Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних документів слід зберігати в окремому конверті; невеликі – у розгорнутому вигляді, а великі – згорнутими по наявних складках. Забороняється прошивати документи, робити на них будь-які надписи, підкреслювати або обводити текст, або його фрагменти.