1 Номер примітки (див. На звороті)

Самостійно миє і витирає руки -і—і—і і—і—і—і—і—і—* і

—,—.—.—,—.—.—, і . і І | Чистить зуби з допомогою! дорослих І І І І І І -І— І ' І—І І

Годує лялф<у

Користується ло5ккою71 І при цьому трохи розливає

Роздягається

— і ' ■' —

^г І Імітує хатню рЬботу ¹ ■ ' '. '—•

П'є з чашки

=Р

Іідстрибує на 1 нозі І І

І II ' '

Грає в м'яч з лікарем, який робить огляд Вказує на те, чого хсЬе |

Балансує на 1 нозі 4 сек (2 з 3)

^~

Грається в„ладусі" ■ 1 1 *

Стрибає в довжину

Махає рукою на прощання

т

на 1 нозі

Балансує нй 1 сек (2 з З МІ

Самофтійно їсть печиво

Тягнеться до іграшки

Стрибає на місці

Розглядає свої руки

Кидає м'яч з-за голови

Посміхається

Посміхається у відповідь

Роздивляється обличчя і

Сідає

п

Сидить самостійно

:Г^Ї

Сідає, тримаючись за опору, утримуючи голову

[утримує голову

Сидячи

„Леж." піднімається на руках

Опирається на ноги

Т

,Леж." утримує голову під кутом 90° І

„Леж." утриму

є голову під кутом 45°

І І

„Леж." намагається підняти голову** ' І І І І І—

28

Штовхає м'яч ногою (вперед]

27

Піднімається вгору по сходау

Задкує

Поведінка під час тестування

Впевнено ходить

І

и:

Нахиляється і випростується 1—

(Відмітьте відповідну поведінку При 1-му, 2-му, 3-му тестуванні)

:п

Впевнено стоїть без підтримки

Звичайна Так Ні

Самостійно стоїть, 2 сек. І І

Увага

Встає, підтягуючись за опору!'

• уважний (а)

• іноді відволікається

• неуважний

Стоїть, тримаючись за опору [

Сором'язність -відсутня |.

• помірна

• сильна

Інтерес до оточуючого

• високий

• знижений

• відсутній

Слухняність

• завжди слухняний (а)

• як правило, слухається

• неслухняний (а)

3.5 4 4.5 5 5.5 6

9 10 11 12 13 14 16 18 20 22 24 2.5 З

*„Леж." означає „лежачи на животі"

ДОДАТОК 5

ДІНА ШУЛЬЖЕНКО

КАЗКИ ДЛЯ ВСІХ

Прочитайте, будь ласка, цей інтегрований курс для всієї родини. Буде цікаво.

РАДІСТЬ.

Живе на світі Радість. Живе вона довго, і люди з нетерпінням чекають на неї. Він, вона, вони завжди чекають на неї. І радість завжди приходить до них.

Він (вона) – це велике «Я».

Я – це ………… . Він (вона) – це ………… . Я – це він (вона).

Його (мене) звуть,…. її(мене) звуть… .Я дуже хочу щоб до мене завітала Радість.

А тепер, друзі, приготуйтесь слухати. Я прочитаю вам казку – дуже цікаву казку – про Радість. Слухайте уважно, адже потім ми про це поговоримо і поговоримо усі разом.

Тож слухайте про Радість, вона варта, щоб про неї дізнатись, вона варта, щоб її побачити, вона варта, щоб завжди жити з нею.

Стоп, стоп, стоп… Доведеться трошки спинитися. Як я можу розповідати вам казку, коли ви ще не знаєте, якою вона буває. І щоб нам цікаво було про це дізнаватись, давайте намалюємо Радість.

- Я люблю малювати, а ти, друже?

- Так, це чудово, цікаво і весело !

- На що схожа радість?

- Уявляємо: я наприклад уявляю, і ти друже?

- А разом з ким ти уявляєш?

- Я уявляю з мамою.

- А ти з татом. Це пречудово!

- А тепер уперед! Малюємо з радістю!

- Малюємо те, на що схожа радість.

Для мене Радість схожа на Сонечко. Воно таке ж яскраве, таке ж тепле, таке ж веселе. Воно світить для нас, і ми завжди радіємо йому – уранці та вдень, коли сонце сходить на Землю і осяє своїм промінням нашу планету, і ввечері, коли воно ховається за обрій, посилаючи нам – дітям Землі – свої прощальні червоно – золотаві промені. Завдяки сонечку ми бачимо ніжне, привітне і турботливе мамине обличчя, а мамина посмішка зажди є сонячною сяйною, променистою – словом люблячою, адже мами люблять нас – своїх дітей. Моя мама – це сонечко, яке завжди всміхається мені, і я завжди з радістю ловлю цю посмішку, тому що мама - моя найперша Радість.

Поглянь на обличчя твоєї мами: воно усміхнене і радісне. Дивись, дивись уважно! Ось твоя найперша радість! Піймай її! ЦЕ ПОСМІШКА ТВОЄЇ МАМИ! Попроси її ще, і ще, і ще раз посміхнутися! А тепер у відповідь на мамину посмішку посміхнись і ти. Посміхнись! І до тебе в цю ж мить прийде Радість. Твоя перша Радість. Намалюй її також Малюй! Це ж так гарно і радісно!

А тепер намалюй радість для тата, для бабусі, дідуся, сестрички, для братика і друзів. Щоб тобі було радісно, спитай, як виглядає їх Радість. Прямо тут у книжці намалюйте всі ці радості і порахуйте їх.

Скільки отримали?

А у кого більше?

Розпитай маму, тата та інших людей – твоїх родичів, близьких, а також друзів, - про їх радощі. У кого маленькі, а в кого великі?

- Що? Ти не знаєш, які це великі і які маленькі радості?

- Тож, дізнавайся. До речі, ти молодець, що питаєш, про те, чого не знаєш.

Ось якою буває велика радість – це тоді, коли всі щасливі, тому що всі здорові, мають роботу, мають де жити і що їсти. Великою радістю є любов до всього світу: людей, тварин, комах, рослин, води, неба, повітря, гір, ланів тощо. Великою радістю для учня – це навчання у школі. Для родини – сімейні свята. Для дитини – любов батьків. Я все це маю. Намалюй їх і тобі буде радісно і цікаво.

Якою радістю є твоя велика радість?

Що приносить тобі велику радість?

Розпитай прямо зараз маму, тата, інших родичів і близьких, чи є в них велика радість і якою вона є.

Намалюйте велику радість разом.

Маленькі радості також дуже важливі для людей. Їх надзвичайно багато, і вони всі потрібні - і мені, і тобі. Мені, наприклад, потрібні такі маленькі радощі:

1. Відвідувати одну з установ Макдональда.

2. Купувати в крамницях нові іграшки.

3. Отримувати цікаві і смачні подарунки.

4. Дивитися мультики.

5. Кататися на ковзанах і лижах.

6. Плавати та пірнати в річці та в морі.

7. Спілкуватися та танцювати з дельфіном.

8. Рибалити.

9. Гратися на дитячому майданчику.

10. Займатися спортом.

11. Працювати (грати) на комп’ютері.

12. Читати книги.

13. Малювати.

14. Виліплювати.

15. Конструювати.

16. Вчитися чогось нового.

17. Складати пазли.

18. Допомагати мамі.

19. Їхати на автомобілі.

20. Кататися на велосипеді.

21. Стрибати на батуті.

22. Відвідувати гостей.

23. Спілкуватися з друзями.

- Підрахуй, скільки у тебе маленьких радощів(утіх) у житті.

- У мене вийшло 23, а в тебе?

- У тебе більше чи менше?

- А на скільки більше чи менше?

Тепер ти знаєш, що радість буває великою і маленькою, і якою б вона не була - великою чи маленькою - усе ж вона РАДІСТЬ і всі люди хочуть її діждатися. І ми з тобою знаємо, що нам потрібна радість. А чому? Читаємо казку.

Одного разу люди засмутилися і пішла від них РАДІСТЬ. Вони жили в сумі і забули про Радість. Так і жив хлопчик Сам. У нього не було друзів. Сам грався один, і тому, що був один, то і грався, і вчився один. Сам сумував і плакав. Він звик, що мама і тато разом з ним не мають радості. Одного разу він почув, що батьки хочуть знайти Радість для нього, для Сама. Він був розумний хлопчик і також розумів, що Радість потрібна всій родині. Сам дуже хотів, щоб Радість жила в їхньому домі, але не знав, як це зробити. Його бажання було таким величезним, що він звернувся до улюбленої іграшки, яку звали…………………

Між ними відбулася така розмова:

Чому ти засмучений? - спитала іграшка.

У нас вдома немає радості.

- Але ж я твоя радість, - здивувалась іграшка.

Це так, але ж тільки я один отримую радість від тебе .

Віднеси мене батькам, - сказала іграшка, - і вони отримають радість.

Сам зрадів і відніс іграшку батькам. Вони здивовано подивившись на сина, взяли його улюблену іграшку і оскільки сам не сказав їм, для чого приніс іграшку, вирішили почистити її. Сам голосно закричав, заплакав, схопив іграшку і побіг у свою кімнату. Він не дозволив батькам зайти до нього в кімнату. Улюблена іграшка вже не приносила Саму радості. Йому було так холодно і так прикро без Радості.

Вони не зрозуміли тебе,- співчувала йому і водночас заспокоювала його іграшка.

Ти хотів поділитися радістю, приніс мене до них, але не вимовив ані слова.

А що таке слово? - спитав Сам.

СЛОВО – це велика радість, яке промовляє людина,- відповіла іграшка,- і цю радість батьки хочуть поділити з тобою.

Що я мушу робити?- спитав хлопчик.

Ти мусиш говорити СЛОВО!

Іграшка розуміла, що Сам любить її, але цієї любові для радості всієї хлопчикової родини було замало. Іграшка не вміла зробити так, щоб її всі почули, вона тільки чула Сама і тим дарувала йому радість, можливість заспокоїти його. Але вона дуже любила хлопчика і вирішила що б то не було допомогти йому . Вона не хотіла, щоб Сам кричав і плакав, залишався з нею один на самоті. Іграшка хотіла, щоб у Сама були друзі, щоб він розмовляв і грався з ними, щоб він умів гратися з іншими іграшками.

Улюблена хлопчикова іграшка жила в кімнаті серед чудових, яскравих, розумних і цікавих книжок, котрі були Саму байдужі. На всі свята рідні люди та гості приносили їх у подарунок хлопчику.

Сам не звертав на них жодної уваги, а коли батьки хотіли, щоб хлопчик гортав книжки, роздивлявся , читав, навіть малював в них, іграшка бачила, що він плаче, адже книжки не приносили йому радості, яку всі очікували. Красиві мудрі книжки просили Іграшку допомогти їм потоваришувати з хлопчиком з тим, щоб принести йому радість, навчити його читати, але все було марним, тому що Сам цікавився великими книгами для дорослих, газетами та журналами. І от іграшка вирішила звернутися до них за допомогою.

Великі мудрі книжки для дорослих любили хлопчика, бо він був доброю хорошою дитиною. Він багато часу їх роздивлявся, пестив сторінки, писав на їх чорних текстах. Він писав, що він не розуміє людей, а вони вже і не хочуть бути з ним, що буває поганим і радість пішла і від нього, і від родини; що він дуже боїться пилососа, фена, міксера і тих людей, що голосно говорять, сміються, і він дуже непокоїться, якщо щось не вдається йому зробити.

Дорослим великим книжкам стало шкода хлопчика, і вони на допомогу йому покликали свого Бога, якого звали СЛОВО, яке безумовно зрозуміє і навчить Сама. СЛОВО жило і в улюбленому комп’ютері, і в книжках, воно так красиво звучало з маминого та таткового рота; СЛОВО можна було рисувати, малювати, друкувати; писати на папері, піску, солі, каві; викладати із паличок, каміння, рису, гречки.

СЛОВО таке цікаве: його можна скласти з букв, складів у великі речення, а чудові дорослі книжки мали багато- багато дрібних улюблених слів. Слова, яскраві і музичні, були в цікавих кліпах і рекламі, вони допомагали розв’язувати задачі; хлопчик бачив, що вони можуть бути з води, з фарби - усього того, з чого складається його життя.

СЛОВО допомогло Саму отримати РАДІСТЬ від словесного звучання та писання, хлопчика почули всі, і він вже не боявся тих, що гучно лунали, бо він вже знав, що це вони так говорять: і пилосос, і фен, і автомобіль, і музичні інструменти мають своє слово. Сам знав, що СЛОВО - це великий чарівник, який має страшенну силу, і тому, це добрий чарівник, і воно допомагає отримати дітям радість від навчання, гри та спілкування з іншими дітьми; воно завжди з тобою і чекає, щоб його покликали на допомогу.

Тепер давай поговоримо.

Чому в родині хлопчика зникла РАДІСТЬ?

Хто допоміг Саму знайти РАДІСТЬ?

А яка твоя радість?

Як її зберегти?

Що таке СЛОВО?

Чому СЛОВО приносить РАДІСТЬ?

Намалюй радісні слова.

А чи ти знаєш, що є багато радісних слів зі словом « Не», а звучать вони ось так:

Не хворію.

Не сумую.

Не плачу.

Не кричу.

Не боюся.

Не тривожуся.

Не гніваюся.

Не ображаюся.

Не лінуюся.

Не байдикую.

Не руйную.

Не хвалюся. Намалюй їх.

ДОДАТОК 6

Книга створена в надзвичайно популярному серед всіх вікових категорій Японії форматі манги (японські комікси), книга «Зі світлом: виховувати аутистичну дитину» (Хікарі То Томоні) авторки Кеіко Тобе - водночас болісна і надихаюча розповідь про молоду матір, яка намагається упоратися з цім все більш поширеним недугом. Історія починається з раннього дитинства, виявлення в дитини перших особливостей характерних для аутистичного спектру, пошуку причин та встановлення діагнозу, розповідає про реакції на проблемну поведінку дитини родичів і суспільства, професійну допомогу яка є доступною для такої дитини в Японії, а також про те як багато може зробити сім’я і оточуючі для інтеграції дитини зі спектру аутистичних порушень в суспільство.

Наукове видання