5.3.1. Індивідуально-інтегральна форма корекції аутистичних порушень у дітей..

Одним із провідних завдань нашого дослідження є розроблення змісту індивідуально-корекційної роботи з дітьми, які мають аутистичні розлади в умовах сім’ї гувернером-дефектологом, диференційованого навчання в дошкільних, шкільних, соціально-реабілітаційних закладах та пунктах корекційно-розвивальної допомоги. Останні спроектовані як теоретична модель, що розроблена з урахуванням принципів організації та системи індивідуальної роботи логопеда-дефектолога. Згідно цією моделлю провідна керівна роль в організації, змісті психокорекційного та корекційно-педагогічного процесу, виборі форм, методів, засобів та прийомів корекції відводиться корекційному педагогу з базовою дефектологічною освітою.

Індивідуально-корекційна робота проводиться на основі даних комплексного медико-генетичного обстеження дитини, її батьків та складається з урахуванням категорії сензитивності розвитку та особливостей дизонтогенезу.

Мережа пунктів індивідульно-корекційної допомоги дітям з аутистичними розладами може бути представлена в дитячих поліклініках, клініках-стаціонарах, центрах соціальної реабілітації, дошкільних, шкільних закладах, центрах-студіях дозвілля та розвитку дітей та молоді ( на зразок центру "Екологія здоров’я в м. Києві ) тощо.

Психолого-педагогічними передумовами створення таких пунктів є специфічний розвиток аутистичної дитини, яка за умов традиційних педагогічних підходів не спроможна перебувати в ситуації як нормально-розвинених, так і розумово відсталих дітей, і потребує окремих стратегій корекційної допомоги, а саме таких як:

1. Ранній стимулюючий вплив на дитину та рання превентивна корекція.

2. Систематичне підтвердження діагнозу з урахуванням всієї інформації, яка відтворює результати різних досліджень.

3. Корекційна робота з батьками або опікунами, яка спрямована на роз’яснення природи патології та обмірковування всіх психолого-педагогічних заходів. Вона починається з бесіди, далі переходить у блок систематичного консультування та надання корекційно-педагогічних послуг протягом наступних років.

4. Систематичне психодіагностичне дослідження з об’єктивацією інтелектуальних можливостей, перевіркою сенсорних функцій, урахуванням мотиваційного блоку поведінки, діяльності дитини.

5. Розроблення концепції корекційно-педагогічної допомоги разом із батьками (опікунами), лікарем та вчителем дитини, якщо вона навчається в масовій, спеціальній, або в школі з ЗПР ( ДЦП ). Обов’язковим є обмін інформацією між ними та взаємне врахування рекомендацій.

6. Розроблення особистісно-орієнтованої програми розвитку та корекції аутистичних і інтелектуальних вад дитини з урахуванням віку, мікросоціального середовища, фінансових і побутових можливостей батьків.

7. Створення спеціальних підручників і посібників для дітей із аутистичними розладами, враховуючи ефективність їх сприймання знаково-символічної форми подачі інформації на відміну від традиційної.

8. Поетапність, динамічність, інтегративність та ефективність корекційно-розвивального процесу. Компетентність дефектолога у виборі, комбінації та застосуванні існуючих психотерапевтичних (тілесно-орієнтованих, оперантних, полегшених комунікацій) методів, видів арттерапії (рецептивної, активної та інтегративної музикотерапії, корекційної ритміки, психогімнастики, лялькотерапії, психодрами, корекційного театру, драмтерапії, ізотерапії, імаготерапії тощо), спрямованих на подолання аутистичних проявів.

9. Профілактика та корекція інтелектуальних вад на основі принципів спеціальної дидактики.

10. Профілактика та корекція патопсихологічних утворень (агресії, самоагресії, акцентуації, фобії тощо).

11. Професійна орієнтація та формування особистісної готовності до трудової інтеграції у суспільстві.

12. Запобігання соціальної депривації на основі формування мотивації активної взаємодії з дітьми та дорослими.

13. Розвиток і корекція базової афективної регуляції за принципом рівневого підходу до емоційної регуляції поведінки аутичної дитини (за В. В. Лебединським):

• за рівнем польової реактивності/афективної пластичності/;

• за рівнем афективних стереотипів;

• за рівнем афективної експансії;

• за рівнем афективного/емоційного/контролю.

14. Моделювання та поступове включення аутичної дитини в життєво важливі для неї ситуації, які вимагатимуть від неї емоційно-вольових зусиль та адекватної поведінки.

У катанамнезі аутичних людей, які пройшли довгий і складний шлях корекційного виховного процесу, є як професійні, так і особистісні досягнення. Шляхом створення умов для формування того чи іншого контура типу структури психіки дитини практичний психолог-дефектолог отримує можливість цілеспрямовано впливати на розвиток індивідуальності аутичної людини, усуваючи протиріччя між окремими різнорівневими властивостями і, тим самим, гармонізуючи систему загалом. Отже, оскільки самостійно позбавитися чинників, що впливають на особливості їхньої особистості аутичні люди не в змозі, їхній корекційний розвиток має здійснюватись за такими спеціально створеними психолого-педагогічними умовами:

- урахування індивідуальних особливостей дитини, характеру сімейного виховання, етнопсихологічного стилю родини та її орієнтації на позитивний розвиток аутичної дитини;

- розуміння всіма учасниками соціальної комунікації з аутичною дитиною (батьками, родичами, друзями сім’ї, тренерами та іншими людьми, що оточують дитину) про можливості дії негативних факторів їхнього особистого впливу на світосприймання, виникнення страхів, фобій, агресії та самоагресії дитини;

- унеможливлення процесу усамітнення дитини, як такого, що всіх влаштовує і, до речі який пояснює використання аутичною дитиною особливих прийомів впливу – таких, як провокації і маніпуляції в якості основних і свідомих інструментів досягнення бажаної мети;

- визначення структури індивідуальної діяльності дитини за основними її компонентами: мотиви, установки, планування, виконання, результат, перевірка (превентивний, біжучий та підсумковий самоконтроль), виправлення помилок;

-урахування ступеня значущості особистої діяльності дитини для задовільного психофізичного стану (настрою, тонусу, спілкування, мовлення, поведінки, включення у гру тощо);

-супроводу, підтримки та розвитку індивідуальної діяльності або дій дитини з метою уникнення афективних проявів та забезпечення спільної ефективної взаємодії з дорослими та однолітками;

-визначення та використання вмінь, знань та навичок аутичної дитини в організації та проведенні основних сензитивних видів діяльності;

- активізації пізнавальної діяльності дитини під час прогулянок на природі, перегляду телевізійних програм, до яких у дитини сформована мотивація;

- вербалізації всіх практичних дій дитини, процесів її життєдіяльності та заохоченні до спільної співпраці з іншими людьми;

- використання морального досвіду близьких людей, зрозумілого для аутичної дитини в процесі корекційного виховання;

-надання можливостей користуватися засобами альтернативної комунікації, не нівелюючи їх при цьому діалогічними засобами мовлення;

-інтеграції аутичної дитини в усі громадські заходи, які створюються та пропонуються для дітей державою;

-створення «екологічного середовища спілкування» з аутичною дитиною, яке відповідало б рівню її розуміння різного типу ситуацій та мотивувало бажання бути учасником навчального, ігрового, творчого, комунікативного процесів;

- забезпечення безперервного, систематичного, узгодженого та скоординованого між спеціалістом та батьками (опікунами) повноцінного емоційно забарвленого процесу життя аутичної дитини з урахуванням рівня її тривоги, можливостей мовлення та розуміння нею нюансів ситуацій, в які її включили;

- упередження можливих тривог, страхів, неадекватних реакцій аутичної дитини на незнайому ситуацію або на незрозумілу для неє поведінку людей;

- стимулювання мовленнєвих, інтелектуальних, творчих, спортивних тенденцій розвитку аутичної дитини та формування її когнітивних і креативних стилів;

- розуміння людьми, які оточують дитину, її внутрішнього стану, який завжди екстраполюється на її діяльність (дії), поведінку та спілкування.

На основі означеного вище нейропсихологічного підходу до корекції аутистичних порушень у дітей і з позицій індивідуальної інтегральності людини нами розроблена індивідуальна програма корекції аутистичних порушень у дитини на прикладі корекційного розвитку Федора.

ІНДИВІДУАЛЬНО-КОРЕКЦІЙНА ПРОГРАМА ДИТИНИ

Ім’я Федір

Вік 4,5 року

Родина – повна

Сестра – Софія – 7 років

Д І А Г Н О С Т И К А / первинна /

Діагноз дитячого психіатра - аутизм

Діагноз психолога – ранній дитячий аутизм Каннера

Діагноз логопеда – загальний недорозвиток мовлення

Діагноз психопедагога / дефектолога / - затримка психічного розвитку за типом конституційного інфантилізму

Етіологія ( причина порушення) - не визначено

А Н А М Н Е С Т И Ч Н І ДАНІ

Збір відомостей за словами матері. Дитина від другої вагітності, хлопчик бажаний, очікуваний. Під час вагітності і пологів – процеси в нормі. З боку клінічних даних патології не спостерігалось.

Батьки: інтелект - високий, психологічний стан – врівноважені, адекватні люблячі батьки; психогенні фактори в родині відсутні. Ставлення до дітей грамотне, зацікавлені в їх всебічному розвитку. Багато часу і сил віддають работі, одночасно систематично приділяють увагу дітям.

За психолого-педагогічною допомогою звернулися із власної ініціативи, помітивши невідповідність психічного та мовленнєвого розвитку Федора його віку – 4,5 року. Свідомі того, що в хлопчика особливості в розвитку, є труднощі спілкування з ним інших дітей, а також регуляції дій і поведінки дитини. Отримавши діагноз дитячого психіатра, батьки активно та глибоко почали цікавитися проблемами аутистичних порушень та особливостями дизонтогенезу дітей за допомогою теоретичних джерел.

Прийняття діагнозу родиною спокійне, ділове, із самого початку сформувалась стратегія співпраці зі спеціалістом з метою отримання ефективного результату запропонованої корекційної системи роботи з Федором.

Любов до дитини, адекватне розуміння проблем її розвитку, виховання та навчання, бажання підтримати власну дитину та допомогти їй, толерантність і виваженість інших членів родини ( рідних та близьких матері ) зумовили вибір наступних модулів корекційної психопедагогічної роботи з дитиною.

Модуль 1

АНАЛІТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОГНОЗУ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Тенденції зі знаком “плюс“ мають прояв у таких особливостях онтогенезу дитини:

1.Бажання до комунікативно-афективного спілкування, що виявляється в чіткій мотивації спілкування з дітьми та дорослими, в доброзичливості та емпатії до інших людей, соціальній доречності поведінки, відсутності агресії до змін оточення, відсутності дратування до зауважень, великого бажання до співпраці й отримання позитивної оцінки від спілкування.

Із анамнезу та із результатів наших спостережень також встановлено, що в дитини повністю відсутня (і не спостерігалась раніше) так звана польова поведінка, яка виявляється у відчуженні дитини від оточуючих живих або неживих об'єктів. Більше того, Федір уважно спостерігає та вивчає кожну нову людину, враховуючи та фіксуючи рухи, погляд, голосові інтонації, психо-емоційний стан, настрій тощо. Ним усвідомлена і повністю структурована система взаємин між людьми, розподіл ролей, значущість спілкування, що відповідає нормальному онтогенетичному розвитку дитини.

2. Разом з тим, для Федора, так склалася комунікативна ситуація, що багато часу було втрачено на “підтягування” його до стандартів спілкування, які повинні мати діти відповідно до його віку. Він сам активно пропонував свою власну модель спілкування, зрозумілу та адекватну до його можливостей, крім позитивних комунікативних якостей (про які згадувалося вище), дитина без запізнення відповідно до етапу сензитивності (найбільшої сприятливості) для формування мовлення отримала його, на жаль тільки, що у спотвореному вигляді автономної, інфантильної, як мультяшної, незрозумілої мови. Це стало первинним причинним фактором, яких надалі вплинув на психолінгвістичну та логопедичну картину мовленнєвої сфери Федора.

Разом з тим, воно утворило за своїми тонічними, ритмічними, емоційними, чуттєвими, голосовими, артикуляційними показниками; зафіксованою нами відповідністю голосових, темпових та ритмічних реакцій, адекватних суті того, що хоче висловити дитина, основу для подальшої роботи, спрямованої на стимуляцію мовлення з одночасним витисненням його автономного нецільового сегмента. Орієнтовно програма корекції розвитку мовлення дитини розрахована на два роки.

3. Вивчення дитини впродовж трьох місяців показало притаманну аутистичній симптоматиці специфіку використання Федором власного когнітивного (пізнавального) ресурсу. Відповідно до теорії поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін), розумова сфера Федора являє собою специфічну структуру інтериоризованого (внутрішнього) розуміння інтелектуальних ситуацій у випадках :

• шкільних, побутових, комунікативних, що проявляється в адекватному та послідовному розумінні ним правил, вимог та розподілу ролей у ситуації. Наприклад, виконання режимних моментів у родині, під час занять, прогулянок, ігор; відсутність нав’язування з боку Федора іншим суб’єктам ситуації, такт і делікатність в процесі ігор з дітьми;

• самостійного виконання завдань на узагальнення, класифікацію, ідентифікацію (дошка-тест Сегена, малюнки-лото, елементи систематизації сенсорних та мовленнєвих еталонів);

• точності і правильності використання дидактичних функціональних іграшок, активність і самостійність їх використання;

• наявності егоцентричного (супроводжувального) мовлення в процесі використання предметів та іграшок;

• небайдуже ставлення до позитивної оцінки дорослого під час та результаті виконання запропонованих завдань;

• використання власної орієнтовної основи дій з метою досягнення результату діяльності, що позначається на індивідуальних властивостях перцепції Федора (сприйманні предметів оточуючого світу інакше, ніж інші діти), особливостях використання предметів оточуючого та навчального матеріалу відповідно до власних можливостей і розуміння їх функціонального призначення, вибірковості об'єктів і предметів (м'ячі, аркуші паперу) для самореалізації інтелектуального ресурсу. Позитивним фактом є те, що фіксація та зосередження уваги на власно вибраних Федором об'єктах дають підстави для докладного вивчення нами особливостей мотивації дій із цими предметами та подальшому використанні їх корекційних засобів.

ВИСНОВОК щодо тенденції розвитку дитини зі знаком “плюс”.

Виконання діагностичних тестів на наявність аутистичних порушень, збір інформації від оточення дитини, наші спостереження та проведене корекційне навчання та виховання визначили стрімку динаміку мовленнєвого, комунікативного та афективно-регуляторного розвитку Федора. Дитина готова до співпраці з дорослим, чітко визначає та пам’ятає послідовність етапів та видів педагогічного процесу, намагається бути активним учасником цього процесу, отримати від нього задоволення та позитивну оцінку. Опираючись на вищезгадане, рекомендовані наступні корекційні лінії реалізації позитивного прогнозу психічного та мовленнєвого розвитку дитини за модулем 2.

Модуль 2

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВЗАЄМОДІЇ З ДИТИНОЮ НА ОСНОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗІ ЗНАКОМ “плюс”

До модулю 2 входять такі основні лінії:

• систематичні заняття з психогімнастики, психолінгвістики, використання нейролінгвістичного програмування з урахуванням мотиваційних тенденцій дитини, своєрідності її розуміння тих чи інших ситуацій;

• обов’язковий охороний режим емоцій, почуттів дитини, бажане тимчасове невтручання інших людей (нефахівців) у процес становлення та диференціацію афективної сфери Федора, наприклад спонтанні оціночні судження в його присутності, критичні зауваження тощо;

• використання різних ситуацій, емоційне їх збагачення з метою залучення мовлення як інструменту для спілкування,

• поступове формування дидактичного мовлення з метою використання його як засобу навчання;

• делікатна форма психологічної підтримки дитини з боку оточуючих людей, попередження їх про особливості розвитку дитини, про специфіку взаємодії з нею, наприклад, домовитися з тим, хто виявив бажання погратися з Федором, або навчити його чомусь, виконати роль “ стимулятора та коректора “ дій і поведінки;

• виключати Федора з психотравмуючих ситуацій, недопустимими є різні види морального та фізичного покарання, особливо насмішок, скептичних поглядів та висловлювання негативних думок у його присутності. Це також належить до теле-відео джерел;

• не виявляти дратування у разі неадекватної поведінки дитини, ігнорувати негативні прояви, намагання криком отримати бажане. Федір прекрасно вивчив близьких та оточуючих його людей і використовує їхні реакції на його дії та поведінку, провокуючи отримати бажане;

• спостерігати та фіксувати, що в оточенні дитини привертає увагу, навіть якщо це дуже незначні речі, і розвивати увагу, мислення та мовлення на цьому матеріалі. Надавати ігровому або дидактичному матеріалу нових функцій і значущості.

Негативні тенденції зі знаком “ мінус”.

Відомо, що за останньою Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10), прийнятою ВООЗ у 1994 р. аутизм становить первазивне (проникаюче в усі сфери психічного життя індивіда) порушення і має таке визначення “Розлади психологічного розвитку”, які характеризуються порушеннями у сфері поведінки, комунікації та соціальної інтеграції.

Згідно з цим ми визначили особливості психічного розвитку Федора, які відповідають діагнозу „аутизм” і потребують інтенсивної психокорекційної та корекційно-педагогічної роботи.

Основні вимоги: систематичність, інтенсивність, корекційний ефект.

Негативні фактори:

• запізнене звернення;

• сформованість автономного мовлення;

• невідповідне дошкільне середовище;

• стійкість психічних новоутворень (ситуативна агресія, руйнівна поведінка, байдужість до вимог та прохань дорослих).

МОДУЛЬ 3

ПОДОЛАННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ЗІ ЗНАКОМ “мінус”.

Основні лінії виписані в модулі 2.

Додаткові лінії:

• негативні прояви та дії є відповідною реакцією Федора на те, що його не зрозуміли інші люди, тому важливо в кожну дію дитини вкладати певний сенс, прокоментувати її зі знаком “плюс”, можливо саме цьому негативу Федір надав суттєвео значення. Наприклад: на перший погляд прості маніпуляції з книжками для дорослих є засобом його заспокоєння та стабілізації психічного стану, і він це зрозумів раніше за інших;

• відсутність озвучення прохання про щось є демонстрацією дитячої зверхності, на кштальт: „Я вже можу це прохання висловити, проте поки що не скажу”. Основний прийом впливу – довести дитині, що її висловлювання має для Вас велике значення;

• не йти шляхом “інерційного мовчання” і дитина мовчить, і Ви мовчите. Постійно щось описуйте, ведіть діалог за неї і за себе, особливо у випадках, коли дитина не звертає на Вас уваги,

• підтримуєте його самооцінку, заохочуйте такими прийомами: „Зроби як Федір, у Федора краще, бо він постарався, допоможи мені Федоре!”

• не примушуйте до співпраці, якщо він не хоче. Проаналізуйте, чи доступно йому, що Ви пропонуєте, чи є іграшка чи предмет носієм для нього позитивної інформації;

• систематично фіксуйте всі досягнення дитини. Можливо, ці факти сприятимуть формуванню нових прогресивних якостей Федора.

Висновок

Прогностичні тенденції позитивного розвитку Федора визначаються наявністю системи психолого-педагогічних умов корекційного навчання і виховання дитини, онтогенетичною детермінованістю збережених систем психічного розвитку, психологічною готовністю дитини та її батьків до співпраці, динамікою та ефективністю виконання завдань та мотиваційною збереженістю дитини до позитивного результату.

При розробленні індивідуальних корекційних психолого-педагогічних програм розвитку аутичних дітей необхідно враховувати таке:

- предмети, явища, до яких дитина демонструє зацікавленість;

- особливості сприймання дитиною цих предметів, явищ, процесів тощо;

- особливості використання предметів або дій з ними;

- роль предметів у комунікативних процесах;

- особливості функціонального використання тих або інших предметів;

- роль предметів у мовленнєвих процесах;

- значення предметів, з якими діє дитина для її соціальної інтеграції;

- роль предметів у регуляції дитиною своєї поведінки;

- особливості самоконтролю поведінки та діяльності дитини;

- функціональний потенціал предметів;

- роль оточуючого середовища в негативних та позитивних проявах дитини.

До даного розділу можна зробити такий висновок. Внаслідок порушення контакту з близькими людьми і зовнішнім світом, розвиток аутичної дитини затримується і спотворюється. Для аутизму характерний аномальний розвиток усіх сфер психіки: інтелектуальної і емоційної, сприйняття, моторики, уваги, пам’яті, мовлення.

При корекції у дітей з аутизмом пізнавальних порушень виділяють такі лінії педагогічної роботи, як: напрям, що охоплює формування всіх рівнів опрацювання інформації, тобто забезпечує корекцію в дітей регулятивної дисфункції, та напрям, що спрямовується на пропедевтику порушень механізму керування процесом перепрацювання інформації і планування дій, а саме охоплює роботу з формування центрального зв’язування. На сьогодні теорія центральної зв’язності надає найбільш переконливі пояснення поведінки людей з аутизмом.

Особливості пізнавальної діяльності аутичної дитини активність, самостійність, зосередженість психічних процесів блокується аутистичною симптоматикою (див. рис. 1).